Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зго 201 зго —То ви б то бурлаки, чи що?—спитав у їх хазяїн згорда (Н.-Лев.)]. згордити см. згордувати. згордіти, -дію, -дієш загордиться [Так згордів, що й через бороду не плюне (Фр.)]. згордувати, -дую, -дуєш и редк. згордити, -джу, -диш пренебрегать, пренебречь [Ше- лях, того ж таки тижня, як Катря їм згордувала, засватав другу дівчину, та й одруживсь (Вовч.)\. згори нар. сверху; (от высших властей или высших инстанций — ещё) свыше {уст.) [Люблю я темну ніч і золоті зірки, Що грають у просторі І дивляться згори на соннії садки (Рил.)]; накЬ ^*ри приказ сверху (уст. свыше). згористий покатый [Доріжка повилася наниз по згористому пригорку (Н.-Лев.); Над згористим лобом вихрився чуб (Панч)]. згорілий 1) сгоревший; 2) угоревший. Ср. згоряти 1—2. згоріти см. згоряти. згорнений, згорнутий 1) свёрнутый; скатанный [Він подав Давидову згорнутий у трубку кисет (перекл. з Шолохова)]; 2) сложенный [Гнида витяг із-за пазухи згорне-- пий учетверо аркуш і поклав на столі (Головко)]; 3) сгребённый; <-»«нпц (^тиіі) д о купи сгребённый в кучу, скученный; 4) закрытый. Ср. згортати 1—4. згорнення 1) свёртывание; скатывание; спец. скатка; 2) сгребание; ^ня до купи сгребание в кучу, скучивание. Ср. згортати І, З. згорнути см. згортати. згорнутий см. згорнений. згорнутися см. згортатися. згортання 1) свёртывание; скатывание; 2) складывание; 3) сгребание; <>*іія до к у- п и сгребание в кучу, скучивание; 4) закрывание. Ср. згортати 1—4. згортати, -ртаю, -ртаеш и редк. згортувати, -ртую, -ртуєш, згорнути (згорпу, згорнеш) 1) свёртывать, сворачивать, свернуть; (только прям., придавая форму трубки — ещё) скатывать, скатать; г^-ти вітрила (паруси) свёртывать (сворачивать), свернуть паруси, убирать, убрать паруса1 [«Відмінник» підходив до пристані і згортав вітрила (Донч.)]; ^нути виробництво свернуть производство; ~*нути прапор свернуть знамя; ^пути т 6- б і р свернуть лагерь; 2) складывать, сложить [Ніч свої згортає шад'и, впали роси на поля (Сос); Джериха скинула намітку й почала її згоргупати (П.-Лев.); Ліда дочитала листа, згорнула його й поклала в сумочну (Трубл.); Він вернувсь до хати, згорнувши руки на грудях (Н.-Лев.)]; гнувши руки (перен.: ничего не делая) сложа руки [Що ж їм сидіти, згорнувши руки, чекати, щоб за них хто подбав? (Коцюб.)]; не ^ртаючи рук (перен.: усердно, постоянно) не покладая рук; 3) (собирать вместе; сбрасывать) сгребать, сгрести [Нестримна завірюха згортала сніги в довгі вали (Козл.); Рудий Максим мав звичку згортати з столу всі кришки у жменю та кидати в рот (Коцюб.); Жив собі та гроші згортує (Фр.); Огрядний Лобода., таїш здерся на віз, кількох крайніх просто згорнув з нього (Ле)]; ~ти до к|пи сгребать, сгрести (в кучу), скучивать, скучить; 4) (книгу, тетрадь, зонтик и т. п.) закрывать, закрыть [Я згортаю задачник, зошит і берусь за географію (Донч.); Оксана здригнулась і згорнула книжку (Баш); Алла Михайлівна спинилась, згорнула парасольку, вибила нею порох на своїй сукні, потім хусточкою обтріпала парасольку і блузку (Л. Укр.)]. згортатися, -ртаюся, -ртаєшся, згорпутися (згорнуся, згорнешся) 1) свёртываться, сворачиваться, свернуться [Великі холодні краплини вбивалися в дорожній порох, згорталися маленькими грудочками грязі (перекл. з Шолохова); Так, хитра та злостива, Гадюка із квіток трутизну п'є жалом, Щоб потім, на шляху згорнувшися клубком, Необережного смертельно уку- »сити (перекл. Рильського)]; 2) складываться, сложиться; гнуться руки (ручки) (эвфемически) умру, умрёшь, умрёт ц т. д., закрою (закроешь, закрбет и т. д.) глаза [Як мої ручки згорнуться, то тоді твої розкоші минуться(Чуб.)\; 3) закрываться, закрыться. Ср. згортати 1—2, 4; 4) страд, з. (несоверш.) свёртываться, сворачиваться; скатываться; складываться; сгребаться; скучиваться; закрываться; ср. згортати 1—4. згортка 1) анат., геол. и пр. складка [Чорний бархат на масивних дверях спадав долу., важкими згортками (Донч.)]; 2) редк. см. згорток. згорток, -тка свёрток; (в виде трубки) свиток, разг. скбтыш [Три карбованці лежали ганебним згортком на підвіконні (Риб.)]. згорточок, -чка уменьш. свёрточек; свйточек; скатышск [Він вийняв з кошика згорточок у білій ганчірці і, розгорнувши, добув окраєць хліба та шматок сала (Смол.)]. Ср. згорток. згортувати см. згортати. згорювати, -рюю, -Ьюєш: в і к <^ти разе. век (жизнь) прожить; разг. век извековать [Я вірила, дожидала, що з тобою нам судилося вже й вік згорювати (Вас.)]. згоряння сгорание. згоряти, -ряю, -ряєш и згорати, -раю, -рбєш, згоріти, -рю, -рйш 1) сгор&ть, сгореть4 [Громадянська війна в найгостріша форма класової боротьби, а чим гостріша ця боротьба, тим скоріше згоряють в її огні дрібнобуржуазні ілюзії і передсуди.. (Ленін); Танула дочка в Калиток, змарніла, зів'яла, вироблена, на очах матері згоряла (Горд.); На скелях райдуга горить і не згора (Пере.); У Юхима згоріла тільки хата дотла (Ле); День до останку згорів і лишилася нічка бліда (Л. Укр.); Коли щось у віконце стук-стук!.. Так я й згоріла!.. Сама вже не знаю як, а догадалась... (Вовч.)]; 2) (уменьшаться при плавке, горении) спец. угорать, угореть. згорьоваїшії исстрадавшийся; (печальный) скорбный [Світлішали згорьовані обличчя, списані висохлими ручаями темного поту (Гонч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)