Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зир 223 зіг сать злые взгляды [Юшка все ще стояв серед двору і з-під лоба зиркав злими очима на розбите вікно (Панч)]', ~кати неситим б к о м смотреть (посматривать, поглядывать) жадными глазами (жадно), бросать жадные взгляды [Пала ж- к а: ..Він сам, давно я примічаю, зиркає на тебе неситим оком (Тоб.)]; ^кати о ч й- м а посматривать, поглядывать, бросать взгляды [Вона скоса зиркала очима на матір (Ц.-Лев.)]; ~нути, ~нутн якйм бком взглянуть как, брбсить какой • взгляд [Прокіп зиркнув на неї допитливим оком (Коцюб,)], зиряни, -ряп уст. зыряне. зирянин уст. зырянин. зирянка уст. зырянка. зирянський уст. зырянский. зиск, -ку прибыль; (реже) выгода; уст. польза; книжн. профит [Та й що з того: їм зиск, а мені втрата (Фр.)]. зисковний прибыльный. зисковність, -ності прибыльность. зичити, -чу, -чиш желать [О Грузіє! ти нас стрічаєш, як близька, рідна, як сестра. У слові, в пісні величаєш і зичиш нам добра, добра (Тич.)]. зичливий доброжелательный, благожелательный; (реже) доброхотный; уст. сочувственный. зичливість, -вості доброжелательность, доброжелательство, благожелательность; доброхотство. Ср. зичливий. зичливо нар. доброжелательно, благожелательно; сочувственно. Ср. зичливий. зичний зычный [Разом з останнім ударом годинника понад сонним містом залунав дивний туркіт — глухий та зичний (Фр.)]. зйчпість, -ності зычность. зично нар. .зычно [Горпина почала... Зично її голос роздався серед хати, мов бренькіт голосної струни (Мирн.)]. ЗІ СМ. 3. зібганий 1) скбмканный; искомканный; смятый [Він кинув в куток кімнати зібгану хустку, а Нептун [собака] скочив і приніс (Коцюб.); Коська витяг з кишені штанів зібганий зелений папірець (перекл. з Горького)]; ср. зібгати; 2) сжавшийся; свернувшийся; съёжившийся; скорчившийся, скбрченный [Сіла [Островська] в крісло й сиділа там зібгана, стомлена, роздратована (Скляр.)]; ср. зібгатися 1. зібгати, -гаю, -гаєш скбмкать; (прям. — ещё) искомкать (совсем), смять [Аркадій цочервонів, зібгав записку і швидко засунув у кишеню (Коп.); Гримаса невимовного болю зібгала в кулачок, умить зостаріла вчителеве лагідне обличчя (Ільч.)]. зібгатися, -гаюся, -гаєшся 1) сжаться; свернуться; ч съёжиться; редк. скорчиться [їздовий щось миркнув і зібгався ще дужче (Гонч.)\ На колінах у Кіри лежав кіт, тепла зібгавшись клубочком (Коп.)]; 2) скомкаться; искбмкаться; смяться; ср. зібгати. зібраний 1) прич. собранный; убранпый; снятый; составленный; накбпленный, скбп- ленный; сколбченный [Зібрані докупи кораблі Здавались справжнім містом віддалі (перекл. Бажана)]; ~шш до купи собранный в кучу, скученный; ср. збирати; 2) прил. (сосредоточенный) собранный [Секретар окружкому партії, в минулому, мабуть, військовий, справив на Вадима враження людини підтягнутоГ і зібраної (Войч.)]; 3) (только мн. ч.): зібрані (род. зібраних) сущ. собравшиеся [Усі замовкли, більша часть зібраних обступила довкола бесідника (Фр.)]. зібраність, -ності сббранпость [Позаду лишилось село і вся зібраність жінки. Тут легкий вітрець розколихував нею, наче буря (Ст.)\. зібрання 1) (людей, % предметов) собрание [Ся промова відразу влила в зібрання бадьорий, живий настрій (Фр.); Надаючи величезного значення широкому розповсюдженню в масах геніальних ленінських праць, IX з'їзд Комуністичної партії постановив приступити до виданпя повного зібрання Творів В. І. Лепіиа (Віогр. Леніна)]; 2) (клуб, съезд) дорев. собрание; купецько <^пя купеческое собрание. зібрати см. збирати. зібратися см. збиратися. зів зев. зівака прен. зевака, разиня. зівака: дати ^ка разг. дать зевка (разг.), прозевать [Такнй-то з тебе стрілець, уже й зівака дав (Волч. у. — Сл. Гр.)]. зівання зевание. зівати, -ваю, -васш, зівнути, -ну, -непі зевать, зевнуть [Стояли, кажуть, всі як один, зціпивши зуби, і навіть ротом ніхто не зівав (Гонч.); Скрививсь [Еителл], наморщивсь і зівнув (Котл.)]. зівок, -вка разг. зевбк; дати <^«вка дать зевка. зів'ялий увядший, занявший, завядший [В зів'ялих листочках хто може вгадати Красу всю зеленого гаю? (Фр.); Жінка стояла хвилинку висока, але якась одразу зів'яла Й нещасна (Коцюб.)]. зів'янути и зів'яти, -в'яну, -в'янеш увянуть, завянуть [Ліс зелений зів'янув від сонця (перекл. Первомайського); Стахурський відчув, як Валипа рука, що лежала на його руці, неначе зів'яла (Смол.)]. зігнаний 1) согнанный; 2) вымещенный; в сорванный; 3) изгнанный. Ср. зганяти 1—3. зігпапня мед. изгнание. зігнати см. зганяти. зігнений см. зігнутий. зігшіліш сгнивший [І пісня його душі згіркла, як зігнила пшениця (Стеф.)]. зігнути см. згинати. зігнутий, (реже) зігпепий 1) согнутый; изогнутый; склонённый [Руки були зігнуті в ліктях так, наче він все підкрадався, щоб зненацька накрити перепела в траві (Гонч.)]; ер. згинати 1—3; 2) согнувшийся; изогнувшийся; (сгорбленныц) согбенный (уст.) [Гафійка не одповідала. Вона стояла зігнута, бліда, аж чорна, і тремтіла (Коцюб.); Високий, трохи зігнутий у плечах, він зустрічає нас на дверях (Гич.)]; ер. згинатися 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)