Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зіг 224 вім зігнутися см. згинатися. зігнутість, -тості 1) сбгнутость; 2) изогнутость. Ср. згинати 1—2. зіграватися, -раюся, -раёшся, зігратися, -раюся, -раєшся сыгрываться, сыграться. зі границ прич., прил. сыгранный; ^ний оркестр сыгранный оркестр. зіграність, -пості сыгранность. зіграти, -раю, -раєш сыграть [Всі слухали, тамуючи подих. Але скоро Сашко перервав читання. — Здорово! — сказав він. — Нам би зіграти в таку гру (Збоч.)]) ^мти роль прям., перен. сыграть роль. зігратися см. зіграватися. зігрівати, -ваю, -ваєш, зігріти, -рїю, -рїєщ согревать, согреть [Не вперше зустрічала на собі цей допитливий погляд; він бентежив і зігрівав її (Ст.); Наче сонце зазирнуло в душу кожному й зігріло її теплом своїм (Шиян)]. зігріватися, -ваюся, -ваєшся, зігрітися, -рїю- ся, -рїєшся согреваться, согреться [Зерно після обмолоту треба негайно і старанно очищати від усяких домішок, інакше воно навіть при короткочасному зберіганні зігрівається, втрачає схожість і може гнити (Ноле, вироби, енцикл.); Андрій розігнув спину і застромив лопату. Він зігрівся, димів парою, неначе комин (Коцюб.)]. зігріти см. зігрівати. зігрітий прич., прил. согретый [Земля, зігріта за день весняним сонцем, дихала теплом (Панч); Чуттям єдиної родини зігріта і освітлена творчість усіх українських радянських письменників (Літ. газ., 1951, VI)]. зігрітися см. зігріватися. -зідрапиії 1) содранный; сорванный; ссаженный; 2) содранный; сорванный; выколоченный; слупленный. Ср. здирати 1—2. зідрати см. здпратн. зідратися см. здиратися. зідхапня обл. см. зітхання. зідхати, зідхнути обл. см. зітхати, зітхнути. зідхнутися обл. см. зітхнутнся. зіжмаканий см. зжмаканий. зіжмакати см. зжмакати. зізвати см. ззивати. зізнаватися, -наюся, -иаєшся, зізнатися, -наюся, -иаєшся 1) сознаваться, сознаться, признаваться, признаться [Здавалось, тягар якийсь спаде, коли зізнається Каті, але не міг (Коаач.)]\ 2) (с кем, с чем) обл. знакомиться, познакомиться [Тепер вже я знаю, яка краля! Коли ж се ви зізналися, брате, що ніхто й не зміркував з добрих людей? (Вовч.)]. зізнання сознание, призпбпие4, (подследственного, подсудимого юр. — еще) показание; «"*-ня в злочині сознание в преступлении. зізнатися см. зізнаватися. зійти см. сходити. зійтися см. сходитися. зілйна, зілйнка былинка [Усе проходить, як дим, усе минає, як зілйна... (Вовч.); Вій зірвав одну зілинку, вогку, в краплинах роси (Ст.)]. зілиночка уменыи. обл. былйночка [Хто то- I питься, той і за зілиночку хопиться (при- казка)]. зілля 1) собир. трава; (иногда) зелень; уст. , зелье; разг. уст. быльё; (об однодольных растениях) злаки, злак [Саня од хилила руку за лавку і тихенько кинула Фесеиків букет у зілля (Н.-Лев.); Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям укупі і з ним розростались (Коцюб.)]; татарське ^»ля бот. (Асогиз Саіатиз Ь.) аир [Пахне холодна м'ята і татарське зілля і{Куч.)]\ 2) (настой на траве) зелье; уст. снадобье [А вона набрала зілля Та пішла в палати Лічить його, помагати, А не проклинати (Шевч.)]; приворот- н є ^»ля этн. приворотное зелье, приворот; 3) (о табаке; о водке; о ком-нибудь зловредном) разг. зелье [В цієї і трісочка не пропаде марно... І де воно видралося тут отаке зілля (Вас.)]. зілляти см. зливати. зіллятий см. злитий. зіллятися см. зливатися. зіллячко уменыи., ласк. 1) травка; зелень; зёльице; (только об отдельном растении) былинка [Мати: ..Ходіть, Килинко, осьде край берези ще свіже зіллячко (Л. Укр.)]; 2) зёльице; 3) зёльице. Ср. зілля 1—3. зільпйк, -ка обл. 1) цветник [Зоня з Юзею ходили по зільнику і рвали квіти для незчисленних китиць та віночків (Л. Укр.)]; 2) вазбн; цветочный горшбк [В кімнаті зільників скрізь, аж темрява стоїть од їх у хаті (Вас.)]. зідьничбк, -чка уменыи. обл. 1) цветничок [Не пади, косо, на камінь, Ой, пади^ косо, в зільиичок (Гол. ~- Сл. Гр.)]\ 2) вазочка (для букета); вазончик [На столику у фарфоровому, позлоченому зільничку — жмут темних, мов на уголь перегорілих рож... (Вас.)]. Ср. зільпйк 1—2. зімкнений см. зімкнутий. зімкнення смычка, смык. зімкнути см. змикати1. зімкнутий, зімкнепий прич., прил. сомкнутый; ~^гі (~тіі) ряди (лави)' сбмкпу- тые (перен. сплочённые) ряды [Як живий з живими і нині стоїть наш Горький у зімкнених лавах могутнього табору борців за мир (Рад. Укр., 1951, VI)]; ~тий стрій сомкнутый строй. зімкнутися см. змикатися. зімпровізований симпровизйрованньтй. Ьзімпровізувати, -зую, -зуєш спмпровизй- ' ровать. * зім'яти, -мну, -мпеш 1) смять; (совсем) измять, помять; (сжать) скомкать [Таня ступала обережно, боячись зім'яти квіти (Бойч.)]; 2) (перен. — внести беспорядок) смять [В атаку вчасно кипув [комбриг] танки, Піхоту ворога зім'яв. 1, опромінений світанком, Бригаду вів до переправ (Дмитр.)]. зім'ятий 1) прич., прил. смятый; измятый, помятый; скомканный; (только прил.) мятый [Вона ще раз розгладила зім'ятий папірець (В. Василевська —переклад)]; 2) прич. смятый [Від подвійного удару охорона І була зім'ята (Десн.)]. Ср. зім'яти 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)