Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зім 225 зір зім'ятися, -мнеться смяться; измяться, помяться; скомкаться. Ср. зім'яти 1. Зінаїда, разг. Зінька Зинаида. зіниця анат. зрачок; уст. зеница [Вона якийсь час дивилась на Стахурського спокійно й серйозно, потім бісики іронії блиснули в її зіницях (Смол.)]; берег- т й, я к ^цю ока беречь, как зенйцу ока. зіничний анат. зрачковый. зіновать, -ті бот. (Суіізиз Ь.) ракитник [Зіновать, кукіль і будяк Росте в пшениці! (Шевч.)]. / Зіповій, разг. Зінькб Зиновий. Зінбвія, разг. Зінька Зиновия. зінське щеня (род. зінського щеняти) зоол. разг.. слепыш [Підскакує, як зінське щеня (Ном.)). Зінька 1) см. Зінаїда; 2) см. Зінбвія. зіньки (род. зіньок) разг. зрачки; (чаще) глаза; (преим. презр.) зенки [Раїса мовчки дивилась на нього поширеними зіньками (Коцюб.)) Потім колючими зіньками з-під кошлатих брів визвірився на Середу (Панч)]. Зінькб см. Зіповій. зіпака м+ и ж. р. разг. прен. крикун, ґорлан; (о женщине) крикунья [Чи то можна заснути за тією зіпакою? (Мирн.)]. зіпання разг. прен. крик; вопль [Долітає Андрійове зіпання: — Тетяно Гнатівно, дайте нам лекцію закінчити (Вас.)]. Ср. зіпати. зіпати, -паю, -паєш, зіпнути, -ну, -нёш и усилит, зіпбнути, -пбну, -пбнеш разг. горланить, загорланить (разг.), орать, заорать (разг.), кричить (сильно), закричать (сильно); (жалобно, возмущённо — ещё) вопить, завопить; (о коротком звуке) крикнуть, вскрикнуть [Аби не засміятись, я починаю плаксиво зіпати, щоб було чути аж на городі (Вас.)', Вирівнявся [Семенець] і зіпнув на все горло: — Рятуйте! (Вас); Навіть не зіпнув вуйко, мов від грому гепнувся на землю (Фр.)]\ криком ^-нути заорать не своим гблосом (благим митом) [Криком., зіпонув гайдамака (Мирн.)]. зіпнутися см. спинатися. . зіпбнути см. зіпати. зіпрілий 1) см. зопрілий; 2) разг. вспотевший; разг. вспо'тёлый [Я даремно ломав собі голову і по дванадцятій, весь розбитий, утомлений, мокрий і зіпрілий, вернув додоку {Фр.)\. зіпріти, -рію, -рієш 1) см. зопріти; 2) разг. вспотеть. зіпсований прич., прил. испбрченный; попорченный; изгаженный, испакощенный; повреждённый; изломанный, исковерканный; извращённый; развращённый; (только в значении прил.) порченый, (о вещи с изъяном) худой (разг.) [Дзвоник у ньому [будильнику] давно був зіпсований (Шовк.); Чкалов, приголомшений, зіскочив і безтямно заметушився біля зіпсованого крила (Ільч.)]. Ср. зіпсувати, зіпсованість, -ності испорченность; повреж- дённость; излбманность (только о психике, характере и т. п.); извращённость; развращённость. Ср. зіпсувати. зіпсування порча; повреждение. Ср. зіпсувати. зіпсувати, -сую, -суєш испортить; (какук- нибудъ вещь разг. — ещё) попортить, (сильнее) изгадить, испакостить; (нанести ущерб чему-нибудь — ещё) повредить; (нарушить форму; изуродовать прям, и перен. — ещё) изломать, исковеркать; (об уме, сердце, вкусе и т. п. — ещё) извратить; (приучить к чему-нибудь отрицательному, безнравственному — ещё) развратить [Дощ цілком зіпсував дороги, рухатись надзвичайно важко (перекл. з Руднева); Бач, настрій зіпсував і собі, і всім (Головко)]; ~ти своє здорб в'я повредить своєму здорбвью. зіпсуватися, -суюся, -суёшся испортиться; попортиться; изгадиться, испакоститься; повредиться; изломаться, исковеркаться; извратиться; развратиться; (сделаться затхлым) промозгнуть [Автомашина зіпсувалась, ми були змушені зупинитись (Гал.); Малину треба там їсти, бо поки довезу, то вона, гляди, зіпсується (Шиян)]. Ср. зіпсувати. зіпсутий см. зіпсований. зіпсутість, -тості см. зіпсованість. зіпсуття порча; повреждение; извращение; развращение; ~*тя смаку извращение вкуса. Ср. зіпсувати. зіпхнути см. спихати. зіпхнутий стблкнутый; спихнутый; спёртый. Ср. спихати. зіп'ястися см. спинатися. зір (род. зору) 1) зрение [На превелику силу, натуживши зір, здолав я розгледіти своїх товаришів негоди (Коцюб.); Хаєцький мав гострий зір (Гонч.)]; обман ~-ру обман зрения; під кутбм ~ру под углбм зрения; пбле ^«ру пбле зрения; точка <^ру точка зрения [Кожну корисну річ, як-от залізо, папір і т. д., можна розглядати з двох точок зору: з боку якості і з боку кількості (Маркс)]; 2)(взгляд) взор [Майдан від цегли очищають Робочі Для нових осель. Мій зір приковує до себе Юнак, одягнений в шинель (Піде.)]. зірваний 1) сбрванный; оббрванный; сдёрнутый; надсаженный [Вітер ворушив на покрівлі зірвані листи заліза, наповнюючи будівлю незвичайними звуками (перекл. з Попова^]; 2) взбрванный [На зірваний міст підійшли сапери (Мал.)]. Ср. зривати1 1—2. зірвати см. зривати1. зірватися см. зриватися1. зірвиголова разг. сорвиголове, сорванец [Найбільшою популярністю користувались оповідання про льотчика з суміжної частини, про льотчика зірвиголову, як його тут прозвали, про гвардійця Кільдюшова (Три- піл.)]. . зірка звезда" [Лягло сонце за горою, Зірки засіяли (Шевч.)\ На грудях молодечих зірка золота (Сос.)]; ~*ки з нёба з п і- мбти (здіймати) хватать (снимать) с нёба звёзды; морська ~ка зоол. морская звезд6; щаслива ~ка перен. счастливая звезде. 38В-15 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)