Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зір 226 зії зіркатий обл. 1) глазастый (разг.); (прям.— ещё) большеглазый; (с бойким взглядом) востроглазый (разг.) [В житі синіли волошки та сокирки, білів зіркатий ромен (Коцюб.); Ои де йдеш, ой де йдеш, кучерявий Лесю? Ой я йду, ой я йду по вір- кату Фесю (народна пісня)]; 2) (об узоре, вышивке) глазастый. зіркий збркий; (о человеке — ещё) глазастый (разг.) [Його зіркого ока ніщо тут не мина. І надра він глибокі тут пізнає до дна ,(ТеР.)]. . г зіркість, -кості зоркость. зірко нар. збрко [Партизани зірко стожили за ворогом, що без ладу стріляв з гущавини (Горд.)]. зірковий спорт, звёздный; ^«вйй пробіг, заплив звёздный пробег, зашпдв. зіркоподібний звездообразный. зіркорил зоол. звездорыл. зірний обл., поэз. звёздный [Сумують у зір- ній синяві гостроверхі дахи старовинних комор і стаєнь (Вас.)]; см. ещё зоряний. зірниця1 поэз. 1) (утренняя или вечерняя) звезда; разг. зарница [Циган: Чому не ляжеш, не спочинеш? Зірниця сходить, подивись (Шееч.)\ Світало. На блідому небі ясно горіла зірниця (Коцюб.)]\ 2) заря [Уже зірниця На небі ясно зайнялась (Шевч.)]; світова" ~*ця поэз. ^тренняя зарй; уст. денница; з о р я-^-ця фольк. заря-зарница; 3) (отблеск молний) зарница; мн. ч. "мці зарницы; обл. сполохи [Спалахнула далека зірниця (Л. Укр>); Іноді спалахує по той бік хмари зірниця, просвічує хмару, що робиться від цього зеленою (Скляр.)]. зірниця9 обл. деревцо (выросшее из семени) - [Єсть у полі дві зірниці, Ото ж мої брат- сестриці! (Л. Укр.); Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин (Лебед. у. — Сл. Гр.)\. зірно предик, обл. звёздно; см. ещё зоряно. зірнути1 см. зринати1. зірнути2 см. зринати2. зіронька ласк, звёздочка; (как обращение разг. — ещё) светик, ясочка, лебёдка, лапушка, ягодка (фам.) [Сім'я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає (Шевч.); Ой, зіронько, моя ти любко! Ще ж на світі зосталась ти: Світи ж мені, моя голубко, Серед мирської темноти! (Гл.)]. зірочка 1) уменьш. звёздочка [Одарка: ..Он вже й зірочка вечірня зійшла і засяла (Кроп.); Мій син собі зірочку хоче купить, Червону, яскраву, як жар, променисту (Нех.)]; 2) техн., полигр. звёздочка; 3) бот. обл. звездчатка [Зеленіють., на лутках калачики й зірочки (Головко)]; см. зірочник. зірочник бот. (Зіеііагіа Ь.) звездчатка [Є рослини, наприклад, п'яна трава або зірочник, які отруйні лише для коней, але нешкідливі для великої рогатої худоби (Колг. вироби, енцикл.)]. зірчастий звёздчатый [Всі три [дівчини] почали рвати рясні зірчасті квіточки (Л. Укр.); Давно зникли зірчасті вогні знайомого міста (Куч.)]. зірчатий редк. звёздный [Там — дві тополі в полі й зірчате Неба полотнище... (Мал.)]. зіс зис [Зіс пробігає в бік мого кварталу, Везе вантаж (Дор.)]. зіск..., кроме слов, помещённых вдесъ, надо смотреть на зек...; например: зіскоблювати, зіскоблйти надо смотреть зскбблю- вати, зскоблйти. зіскакувати, -кую, -куєш, зіскбчпти, -чу, •чиш соскакивать, соскочить [Крутояр зіскочив зі стола і кинув розпечену до білого трубку додолу (Собко)]. зісл.., надо смотреть на зсл...; например: зіслпзатн, зіслизнути надо смотреть зслизати, зслизнути. зісподу, зсподу нар. снизу; (из-под чего- нибудь — ещё) исподнизу (равг.) [Зверху був сніг і лід — ніздрюватими хрупкими шкоринками, а зісподу стояла вода (Смол.); Здавалося, горіло і зверху землі, і зісподу (Мирн.); Накладем стіжок зсподу широкий (Чуб.)]. зіссати см. зсисати. зіст..., кроме слову помещённых здесь, надо смотреть на зет...; например: зістаріти, зіст ар ітися надо смотреть зстаріти, зстарітися. зіставитися, -стаюся, -стаёшея,^ зістатися, -стануся, -стбнешея обл. оставаться, остаться [Особа та зіставалась у надії, що Макар Іванович дасть протеже її місце в своїй канцелярії (Коцюб.); Посилають, а ти так і норовиш заподіяти що собі, заслабнуть, дома зістаться (Тесл.)]. зіставити см. зіставляти. зіставлений 1) сопоставленный; сличёнпый; 2) составленный. Ср. зіставляти І—2. зіставлення сопоставление; сличение. Ср. зіставляти 1. зіставляння сопоставление; сличение. Ср. зіставляти 1. зіставляти, -ляю, -лзієш, зіставити, -влю, -виш 1) сопоставлять, сопоставить; (документы, копии и т. п. — еще) сличать, сличить [Озирнутися на перейдену путь, зіставити думки читачів та критики з власними думками й прийти до остаточного висновку — і цікаво, і корисно (Смол.)]; 2) (ста- 'вить вместе) редк. составлять, составить. зістатися см. зоставатися. зітканий ебтканиый [Ляля... Яка ти сьогодні... у цьому білому... Вся ніби наскрізь зіткана з самого сонця (Гонч.)]. зіткати (зітчу, зітчеш) соткать [Третій [подарунок], то червоні прапори — Пряхи пряли, ткалі ткали — зіткали! (Ус.)]. зіткнення 1) соприкосновение; т 6 ч к а *хия точка соприкосновения; 2) (встреча противоположного, разного) столкновение [Художній твір є виявлення суперечностей,* зіткнення характерів, боротьба поглядів (Смол.)]; <^ня поїздів столкновение поездов. зіткнути см*. стикати. зіткнутися см. стикатися. зітнути см. стип&ти. зітнутий срезанный; срубленный; ссечённый; снесённый [По висоті над бойовими порядками піхоти звисають ракети і в'януть, падаючи, як зітнуте сліпуче волоття (Гонч.)]. Ср. стинати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)