Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зіт 227 з'їз зітнутися см. стинатися. зітхання вздох; уст. воздыхание; мн. ч. вздохи, вздыхание, уст. воздыхания [У когось вирвалось придушене зітхання (Панч); Глибока північна тиша, тільки часом легкий шелест чується в гаю, мов зітхання у сні (Л. Укр.)]. зітхати (зітхаю, зітхаєш), зітхпути, -ну, -нёш вздыхать, вздохнуть; книжн. испускать вздох, испустить вздох [Панас Кан- дзюба дививсь на поле, л все зітхав (Коцюб.); Тихо зітхає сонне море (Донч.); Христя глибоко-важко зітхнула (Мирн.); І вродить нива. І зітхне земля. Без мук, без катування, без жалів (Тер.)]. зітхач, -ча редк. вздыхатель. зітхач ка редк. вздыхательница. зітхнути см. зітхати. зітхнутися, -нёться безл. вздохнуться [За переправою полегшено зітхнулось (Гонч.)]. зіхлянути и зіхляти, -ляну, -лянеш обл. см. захлянути и захляти. з і ходити см. сходити. зіхбдйтися см. сходитися. зішестя уст. сошествие, нисшествие. зішт... надо смотреть на зшт...; например: зіштовхувати, зіштовхнути надо смотреть зштовхувати, зштовхнути. зіщ... надо смотреть на зщ...; например: зіщулений надо смотреть зщулений. зіяння лингв, зияние. зіяти (зіяє) зиятЬ'ІТам хижо зіяли провалля безодні, і змії сичали страшні (Тер.)]. зіяючий прил. зияющий. з'їдати, -даю, -даєш, з'їсти (з'їм, з'їси) \) съедать, съесть; (соверш.—о людях—ещё) скушать; (расходовать — ещё) потреблять, потребить; (соверш. — немного —- ещё) поесть, (жидкую пищу) похлебать *(разг.); (соверш. — кончить есть что-нибудь — еще) отъесть [Літо збирає, а зима в'їдає (приказка); Опівдні вони [бурлаки] звернули в лісок, з'їли по, шматку хліба, напились з кринички погожої води й помандрували далі (Н.-Лев.)]; ^-сти бблизня см. бблизень; був годосбк, та п б- з и ч к и з'їли погов. уходили (умыкали) сивку крутые горки; 2) (портить) изъедать, изъесть; (о зубах — стирать) съедать, съесть [Мого несхибного ножа Не з'їсть, не вищербить іржа (Рил.)]; з^би ^»сти на чому см. зуб 1. З'їдатися, -даюся, -даєшся 1) перен. обл. терзаться, мучиться [Рифка з'їдалася сама в собі, згоряла тисячними суперечними чуттями (Фр.)]\ 2) страд, э. съедаться; потребляться; изъедаться; ср. з'їдати 1—2. з'Ідепий 1) съеденный; скушанный; потреблённый; 2) изъеденный; съеденный [Давид крутив віялку. Гуркотіла стара, розбита, на з'їдених трибках, аж їй, току мало (Головко); Кобила байдуже шкірила руді з'їдені зуби (Гонч.)]. Ср. з'їдати 1—2. з'їди, -дів с.-х. объедья [Чепурненько вибра- і Ла [Зінька] з ящика з'їди й насипала вівса туди (Головко)]. з'їдлйвий обл. едкий; (перен. — ещё) язвительный [Мама його., була страшно вередлива, злослива, з'їдлива (Коцюб.)]. з'їдлйво нар. едко; язвительно [«Той, що греблі рве» з'їдлйво: То се й у вас в болоті кохаються у злоті? (Л. Укр,)]. Ср. з'їдлйвий. з'їжа обл. 1) еда [На з'їжу чимало дечого купили (Сл. Гр.)]; 2) расхбд еды (для людей); расхбд корма (для птиц и животных) [Якби його [Чіпку] наняти, — хоч би менше з'їжі... все б таки хоч на одежину зосталося! (Мирн.)]; 3) (люди) ббъедь (обл.) [Все поїла проклята з'їжа. Швидко й мене з'їсть (Н.-Лев.)]; велика з'їжа мнбго едоков; разг. мнбго ртов. з'їжджати, -джаю, -джасш и обл. з'їздити (з'їжджу, з'їздиш), з'їхати (з'їду, з'їдеш) 1) съезжать, съехать [Транспорти з гуркотом з'їжджали з шосе на узбіччя і маскувалися в соснах (Гонч.); Ішов час другої вахти, але відпочинку ніхто не мав. Вся під- * змінна вахта з'їхала з капітаном на берег (Трубл.); Шапочка з'їхала в неї на бік голови, руде волосся розтріпалось і палало (Коцюб.); Почав казать онде про що, А на віщо з'їхав! (Гл.)]; гехати з глузду см. глузд; 'хіджати, «-чхати з ким поспевать, поспеть эа кем [Якмога — день і ніч чухрає [Карл XII з-під Полтави]; Насилу челядь з ним з'їжджає (Греб.)]; 2) (вверх) редк. взъезжать, взъехать. з'їжд жатися, -джаеться иг обл. з'їзд йтися (з'їздйться), з'їхатися (з'їдеться) съезжаться, съехаться [Я знов писатиму.. І про вибори, як вони з'їжджались та змовлялись, напишу... (Мирн.); Почали звідусюди з'їздитись люди (Коцюб.); Вершники сміливо покружляли по степу, потім з'їха- лись, посідали, мабуть, радились (Десн.)]. з'їжджений 1) изъезженный, исколешённый [Із заплющеними очима пройшов би [Данило] ці вісім кілометрів. Дорога ногами виміряна. Скільки разів сходжена, з'їждже- на — і не полічити.,. (Коп.)]; 2) изъезженный; заезженный [Край берега, на двох з'їжджених колесах, примощена кладка (Десн.); [Він] побіг по широкому з'їждже- ному шляху геть від міста, повного бадьорості, радості й перемоги (Риб.)]. Ср. з'їздити 2—3. з'їжджий уст.: ^джа х 6 т а съезжая изба; /*-джа п л 6 щ а съезжая площадь. з'їжуватися, -жуюся, -жуєшся, з'їжитися, -жуся, -жишся съёживаться, съёжиться [Козаков, насторожено з'їжившись у своєму сідлі, наказав товаришам пустити коней ступою (Гонч.)]. з'їзд, -ду съезд [Другий з'їзд РСДРП був поворотним пунктом у світовому робітничому русі E0 років КПРС); Аж там такий з'їзд — повен двір (Рудч.)]; ^-д Рад ръезд Советов. з'їздити (з'їжджу, з'їздиш) 1) съездить [Я відразу - зрозумів, що з'їздив він безрезультатно (перекл. 8 /. Козлова)]; 2) (объездить что) изъездить, исколесить [З'їздили ми Польщу І всю Україну, А не бачили такої. Як со.Катерина (Шевч.)];3) (испортить) разг. изъездить (о коне — ещё) заёз- * дить [З'їздив коника, з'їздив другого (Гол.-Сл. Тр.)]. ЬУ . |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)