Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зла 229 зле належить до родини злакових %Колг. вироби, енцикл.)]. злакомитися, -млюся, -мишся (на; що), обл. польститься (на что), соблазниться (чем); разг. позариться (на что) [Злакомився на калитку, взяв собі багатирку (Чуб.)]. злам, -му 1) слом; (действие — ещё) .ломка; н а ^м на слом; 2) (изменение) ломка; перелом [В своему ідейно-творчому розвитку Леся Українка не знала різких зламів і криз (Рад. літер., 1955, 18)]; 3) изгиб, излом [На зламі траншеї Черкасов спіткнувся і мало не впав (Собко); Не зламом романтичних брів її обличчя чарувало (Рил.)]; * Она г^мі ч о г б на перелбме (на рубеже) чего. зламаний прич., прил. 1) сломанный; изломанный [Подаючи зламане кайло, коваль сказав: — На, Софроне, поладнай (Войн.); Мар'я замовкла; мовчала й Христя. Життя Мар.'їне, як на долоні, стояло перед нею, гірке та непривітне, зламане пан- - ськими вчинками (Мирн.)]; 2) сломленный [В спільній боротьбі буде зламано гніт капіталу, буде остаточно завойовано соціалізм! (Ленін)]; 3) нарушенный; 4) взломанный. Ср. зламувати 1—4. зламанпя нарушение. Ср. зламувати 3. зламати см. зламувати. зламатися,* -маюся, -маєшся 1) сломаться [Міцні залізні штаби, що держали глуху браму, іржа проїла, зламалися, брама лежала долі (Мирн.)', Міцно стулепі вуста зламалися в іронічній посмішці (Риб.)]; 2) сломиться [Знову відстояли напад, і знов зламавсь, відхлинув враг (Гавр.)]. Ср. зламувати 1—2. . зламний редк. переломный; ~ний момент переломный момент. зламування взламывание. зламувати, *мую, -муєш, зламати, -маю, -маєш 1) (только соверш.) сломать; (целиком, во многих местах или много — ещё) изломать [Він бив машину.., крутив головки гайкам і ламав все, що вдавалось зламати (Коцюб.)]; 2) (только соверш.— преодолеть) сломить; 3) (только соверш.— не соблюсти слово, клятву и т. п.) нарушить; уст. преступить [Весна прийшла без дощів, і стурбований Стоян одразу зламав строки, визначені планом (Скляр.)]; ~ти закон нарушить (уст. преступить) закон; 4) (открывать) взламывать, взломать. зламуватися, -мується взламываться. Ср. зламувати 4. злапати, -паю, -паєш разг. поймать; разг. слапать, сцапать [Сидір: Я вже догадуюсь: ви хочете тут Панаса злапать? (Тоб.); Горобці шкоду' роблять, а синицю злапали (Ном.)]. зласкавитися, -влюся, -вишся редк. сжалиться; уст. умилостивиться [Могло статись, що він був би льотчиком і*доля зласкавилась би над ним:' злітав би, скажімо, він навколо земної кулі (Риб.)]. златка энт. златка. злато уст. злато [А коня йому купивши, Сідельце сама Самим шовком вишивала, Златом окуйа (Шевч.)]. I златоверхий уст. і поэз. златоверхий. златоглав, -ву поэз. златоглав [Лісовик: ..Стара верба, смутна береза навіть у златоглави й кармазини вбрались на свято осені (Л.л Укр.)]. златоглавий поэз. златоглавый [Він вів полки до київських висот На боротьбу' за місто златоглаве (Бажан)]. златокудрий^ поэз: златокудрый. златотканий п*6эз. златотканый. златоуст • шутл., ирон. златоуст. злачне місце шутлі злачное место. зле 1)" прил. см. злий; 2) нар. хуДо, плохо, дурно; обл. лихо [Добре говорить, а зле творить (Ном.); Надто зле впливає Павлик на дітей (Горд.)]; зле пожартувати над ким зло подшутить над кем; сыграть скверную шутку с кем; не зле (в значении сказуемого) не худо, не плохо, не дурно; разг. шутл. не вредно; О [а] в с е зле та лихе! (как возглас возмущения) проклятие! [«Ні, не моя пива! не моя! а того... бодай йому все зле та лихе!..» (Коцюб.)]; умишляти зле умышлять зло*; рйт. уст. строить козни; уст. строить кбвы. злегенька нар. умейьш. разг. легбнько; полегоньку [Вітер злегенька перебирав листя в лозах і безсило па*дав у затоку4 (Десн.)]. Ср. злегка 1. злегка нар. 1) слегка; (несильно, осторожно — егцё) легбнько (разг.); (не торопясь, постепенно) полегоньку (разг.) [Збня злегка почервоніла ф7І Укр.); Злегка нахиливши голову, він уважно дивився на Сергія великими ясносірими очима (Козач.)]'; 2)- (несерьёзно, легкомысленно) легкб [Навіть до своїх звичайних заробітків відносився він тепер злегка і не шукав їх (Коцюб.)]. злегковажити, -жу, -жиш (що и чим) от- нестйсіь легкомысленно (к чему), отнестись легкб* (к чему); не придать значения (чему); пренебречь (чем); недооценить (чегб) [Січовики трохи злегковажили удар Вишневенького (Ле); Гордій Байда зніяковів: він уже й сам бачив, що, захопившись, злегковажив обережністю (Панч)]. злёглийслежавшийся [Метелиці поприкривали рани землі злеглою сніговою ватою (пе- рекл. а Полевого)]. зледачілий см. зледащілий. зледачіти, -чГю, -чієш и редк. зледащйтися, -щуся, -щйшся см. зледащіти. зледащілий, зледачілий 1) разленившийся, обленившийся; изленившийся; бездельник; (о женщине) бездельница [Засиділася наша шляхта.., як зледачіла гусиня на торішніх яйцях (Ле)]; 2) распущенный; разбалованный; непутёвый. Ср. зледащіти 1—2. зледащіти, -щію, -щїєш 1) разлениться, облениться; редк. залениться; (сильнее) излениться (раз?.); сделаться бездельником [Люлі, люлі, люлі, Прилетіли гулі, Сірий котик зледащів, Колихати не схотів (Гл.)]; 2) (испортиться) распуститься, разбаловаться (разг.); (пасть I морально) сбйться1с пути, (сильнее) раз- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)