Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
злі 232 зло [То Катря усе хвалить, то Катря усе ганить; то усе в ііеї вже й злишнього славне (Вовч.)]. зліва нар. -слева [Справа і зліва., чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори (Коцюб.)]. злізати, злізти см. злазити1. злізатися, злізтися см. злазитися. зліквідований ликвидированный. зліквідувати, -дую, -дуєш ликвидировать [Зліквідувавши свою мізерію, він подався до Борислава (Фр.)]. зліквідуватися, -дується ликвидироваться. зліпити см. зліплювати. зліийтися см. зліплюватися. зліплений слепленный; вылепленный [Він не бачив, що діялось навкруги, всіх тих свиток, жовтих кожушків, борід і волосся, зліплених потом (Коцюб.); В цей час, наче зліплений з білої вати, боєць в балахоні з'явився з пітьми (Пере.)]. Ср. зліплювати 1. зліплювати, -люю, -люєщ, зліпити (зліплю, зліпиш) 1) слеплять, слепливать (разг.), слепить; (изготовлять посредством лепки — еще) лепить, вылепить; (только соверги. — сделать кое-как, небрежно разг. — ещё) свалять, сварганить; (неумело написать) скропать (разг. прен.) [І школярів дзвінка юрма, Немов у читанці, зліпила Товстезну бабу (Рил.); Раз, мов той дід серед левади, Він хижку з лободи зліпив (Гл.)]; 2) (только несоверш. — заставлять слипаться — о глазах) смыкать; разг. слип&ть [Сон не зліплював їй очей, він десь втік з сієї хати (Коцюб.)]. зліплюватися, -люється, зліпитися (зліпиться) слепляться, слепливаться (разг.), слепиться. зліпок, -пка слепок [У скорботному мовчанні стоять люди перед постаментом, на якому лежить гіпсовий зліпок з голови Леніна, зроблений через дві години після його смерті (Рад. Укр., 1954, І)]. злісливий рвдк. злой, сердитый [Ну, та й зліслива у мене жінка! (Канев. у. — Сл. Гр.% злісний1 прил. 1) злобный [Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив (Сос.)\\ 2) (предумышленно направленный ко злу; закоренелый во зле; вредный) злбстный [Насіння для посіву [рису] треба цілком очистити від домішок бур'янів, особливо злісних (рисове просо) (Колг. вироби, енцикл.)]. злісний2, -ного сущ. обл. лесник [Ми., все вважали, що то ліс громадський — навіть злісного громадського держали (Фр-)]- злісність, -ності 1) злббность; 2) злбстность. Ср. злісний1 1—2. злісно нар. 1) злббно [Хома ставив ноги рішуче, злісно, як говорив (Коцюб.); Хлопець крутнув головою, очі злісно блиснули (Вас.)]; 2) злостно. Ср. злісний1 1—2. злість (род. злості) злость, злбба; (состояние — ещё) озлобление, ожесточение [Дівчина посміхнулася. З обличчя її зник вираз злості (Козач.); В зморшках старого безвусого виду глибоко залягла злість (Коцюб.)]; із (зі, зо, від) ~*ті со злбсти, со зла [Лісовик тупає зо злості ногою і ламає з тріском свого ціпка (Л. Укр.)]; і з ^ті до (на) кого, маючи ~ть до кого по злобе к кому; н а ^ть кому назло кому; разг. в пику кому. зліт (род. зльоту) 1) слёт [Відбувся зліт стахановців Криворізького залізорудного басейну (Рад. Укр., 1946, VIII)]; ср. злітатися; 2) взлёт ЇМій апарат стояв готовий до зльоту (Трубл.); Не думай, дорога Інночко, що тільки поетам властиві сміливі зльоти мислі (Минко)]; ср. злітати1 1. злітапість, -ності ав. слётанность. злітати1 (злітаю, злітаєш), злетіти (злечу, злетиш) 1) (вверх) взлетать, взлететь; (быстро подниматься—ещё) взвиваться, взвиться; (плавно) взмывать, взмыть; уст. поэз. воспарять, воспарить [Валерій запливав далі й далі, плив розгонисто, злітаючи над хвилею... (Ільч.); Каргат нічого не відповів. Лише брови його здивовано злетіли вгору (Шовк.)]; г-^ти в повітря взлетать, взлететь на воздух [Щодня по дорогах злітали в повітря німецькі машини (Ваш); В перших числах жовтня тут злетіли в повітря на партизанських мінах дві легкові машини (Ковпак)]; 2) (вниз, прочь, падать) слетбть, слететь; (о слове, крике и т. п. — ещё) срываться, сорваться ]Злітає [курка] з сідала (Тесл.); Озирнеться — крик злітає: Ой, Івасю дорогий! (Тич.); Марабу, наполохані, плавно й красиво злетіли з даху, понеслись у напрямі гір (Ільч.); Оротук ледве вдержався, щоб не злетіти з нарт (Трубл.); Все, що було смутного й соннбго на душі в козаків, вмить злетіло, серця їх стрепенулись, як птахи (гіерекл. з Гоголя)] . злітати2 (зліт&ю, злітаєш) 1) (летая, побывать где-нибудь) слетать; 2) (быстро съездить, сходить, сбегать куда-нибудь) слетбть; разг. смахбть; фам. скатбть; вульг. смотаться. злітатися (злітається), злетітися (злетйться) слетаться, слететься [На полі, на роздоллі, Зліталися поволі Сичі (Шевч.); Солов'ї, Нічні товариші мої, У сад злеті- лись до вікна (Воронько)]. зліти (злію, злієш) злеть [Кобзар: ..Сидить вона [турецька царицяі сто тисяч літ, не молодіє, не старіє, а тілько дедалі зліє (Шевч.)]. злітний ав. взлётный [Маленький закритий літак., вирулював., на широку злітну стежку (Смол.)]. злічити1 см. злічувати*. злічити2 см. злічувати2. злічувати1, -чую, -чуєш (редк.), злічити, -чу, -чищ сосчитывать, сосчитать; книжн. исчислять, исчислить [О, скільки нас!.. Хто злічить наші сили! (Сос.)]. Ср. лічити1. злічувати2, -чую, -чуєш, злічити, -чу, -чнщ редк. излечивать, излечить. Ср. лічити2. злішати, -шаю, -шаєш злеть; становиться злее [Та й тоді ж творилось! Аж злішаю, як згадаю... (Шевч.)]. зло1 сущ. зло; (всё плохое обл. — ещё) худо [Капіталізм є зло у відношенні до соцга* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)