Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зло 233 зло лізму (Ленін); Вічно слався, свободи час, коли тирана зло повержено! (Тич.); Знаю: згине все погане, Не подужа зло добра; Рід людський за правду встане, Хоч неправді й потура (Граб.); Хто зна, до чого йшло, Бо суперечників велике брало зло (перекл. Рильського)]; з о зла, з 6 зла, з і зла со зла; разг. в сердцах^ Лежить [Лев], одкинув хвіст і' смерті дожидає, А ще ричить і зо зла позирає (Гл.)]; на зло кому назло кому; разе, в пику кому [Мов комусь на помсту чи на зло — Сміється ввічливо, вина їй наливає, Про щось розпитує і щось оповідає (перекл. Рильського)]. зло2 нар. зло; зло пожартувати над ким зло пошутить (подшутить) над кем, сыграть злую шутку с кем. злоба злоба; (состояние — еще) озлобление, ожесточение [Холодна злоба до Івана Романовича ворухнулася в серці (Коп.)]; маючи злобу (до кого) питая злобу (к кому), по злобе (к кому); О злоба дня злоба дня [В кожну боротьбу за кожну злобу дня треба вкладати нерозривний зв'язок з корінними цілями (Ленін)]. злобитель, -теля недоброжелатель; уст. зложелатель [Звичайно. Це й підкинути можна, як злобителі є (Головко)]. злобительство недоброжелательство; зложе- лательство. Ср. злобитель. злобливий злобный; (неприязненный) недоброжелательный; уст. зложелательный. злобливість, -вості злобность; недоброжелательность; зложелательность. Ср. злобливий. злобливо нар. злобно. злобний злобный [Він не завважив також, якими злобними очима позирнув на нього Тугар Вовк (Фр.)]. злобність, -ності злббность [Капіталісти ділять світ не через свою особливу злобність, а тому, що досягнутий ступінь концентрації змушує ставати на цей шлях для одержання зиску.. (Ленін)]. злобно нар. злобно [Валько став над ним, мов кат над душею, і, злобно всміхаючись, не кажучи й слова, почав приглядатися його роботі (Фр.)]. злободенний злободневный [Працюючи на виборчій дільниці, агітатор не може і не , повинен ухилятися від гострих злободен- 1 них питань (Рад. Укр., 1946, XII)]. злободенність, -ності злободневность [Традиції Маяковського в усьому їхньому обсязі — висока ідейність, політична злободенність, сміливе й безнастанне новаторство — живуть в нашій поезії (Літ. газ., 1946, II)]. злббствувати, -ствую, -ствуєщ и злобувати, -бую, -буєщ злббствовать [Пани буржуа , злобствують від того, що народ бачигь, ^заради чого його гнали на бойню (Ленін)', Злобствує на мене (Черк. у. — Сл. Рр.)]. зловживапня злоупотребление [Ленін відразу ж відкликався на заяви трудящих про факти зловживань і про непорядки (Біогр. Леніна)]. зловживати, -в&о, -ваєщ, зловжити, -живу, -живеш (чим и уст. що) злоупотреблять, злоупотребить (чем) [Він зловживає їх боязкість і полохливість для своїх жартів (Н.-Лев.)]; г^тп д о в ї р'я м злоупотреблять, злоупотребить доверием; (реже) употреблять, употребить во зло доверие. зловжиток, -тку уст. см. зловживання. зловити, -влю, -вищ поймать; (прям. — ещё) изловить, словить (разг.); (перен. — заметить — еще) уловить; (открыть доказательства чьей-нибудь виновности — обычно) уличить, подловить (разг.) [Мені стало страшно... боявся, прибіжать люди і зловлять (Коцюб.)', Старого горобця на полові не зловиш (приказка — Ном.)]; *^ти , думку а) (свою) поймать мысль [Андрій взявся за лопату і знов зловив загублену думку (Коцюб.)]; б) (чужую) уловить мысль. зловитися, -влюся, -вишся пойматься; изло- вйться; быть уличённым [Він і не один, багато їх на тому ярмарку зловилося (Ле)Ь Ср. зловити. зловісний зловещий [В його голосі затремтіло щось зловісне (Коб.)]. зловісно нар. зловеще [Очі поблискували зловісно (Вас.)]. зловіще 1) прил. см. зловіщий; 2) нар. зловеще [Ніж широкий був, блищав зловіще (Фр.)]. зловіщий зловещий [Над затихлою морською поверхнею розляглось зловіще ревіння моторів (Козач.)]. зловлений пойманный; излбвленный; улбвлен- ный; уличённый [Еменё здригнулась, мов зловлена на гарячому вчинку (Коцюб.)]. Ср. зловити. зловмііспий злонамеренный; уст. злоумышленный [Події розгорталися в якійсь зловмисній, злочинній послідовності (Риб.)]. зловмисник злоумышленник. зловмисниця злоумышленница. зловмисність, -пості злонамеренность. зловмисно нар. злонамеренно. зловбнний зловонный. зловонно нар. зловонно. зловорожий 1) недоброжелательный; уст. зложелательный; (несправедливый, придирчивый) злопыхательский; 2) (вещающий зло) зловещий [Ох, як часто мене опановують сни зловорожі (Л. Упр.)', Дівчина, йдучи, тихо шепотіла, А на устах був усміх зловорожий: «Ой, підкопаю вражеє гніздо..!» (Л. Укр.)]. зловорожість, -жості недоброжелательство; зложелательство; злопыхательство. Ср. зловорожий 1. зловредний зловредный. зловредпість, -ності зловредность. зловредно нар. зловредно. зловтіха злорадство [— Виходить, прожене її чоловік? — запитували з цікавістю й прихованою зловтіхою молодиці (Шиян)]. зловтішатися, -шаюся, -шаєгася злорадствовать. зловтішний злорадный [Він уже зайшов до кімнати і справді посміхався якоюсь зловтішною посмішкою (Панч)]. зловтішно нар. злорадно [Свекруха зловтішно прискала, з присмаком вичитувала комусь (Горд.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)