Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зло 234 зло зловчитися, -чуся, -чйщся изловчиться; рааг. приловчиться. злбги, -гів обл. рбды [Кілька день по злогах вона взялася додюботи (Фр.)]. злодій вор; похититель; разг. мазурик; арх. тать [Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав! (Гл.)]; кищенькбвий /-'дій см. кишеньковий; я к ^дщ (как) как вор, воровски; н а ^дії щ й п к а горйть поговь на вбре шйнка горит; не пійманий — не ^дій, не піймав — не к а ж й, що ^дій погов. не уличён (не пойман) — не вор. злодійка ворбвка; похитительница. злодійкуватий вороватый; разг. рукастый [З оцими-то злодійкуватими ледацюгами, гультіпаками зазнався Чіпка (Мирн.)]. злодійкувато нар. воровато; (иногда — ещё) украдкой [Побачивши Дмитра, він злодійкувато повів очима (Ст.)]. злодійство воровствб [Кажуть — [він] піймавсь на злодійстві, посидів у тюрмі та й привели сюди на втіху старому батькові (Коцюб.)]. злодійський воровскбй [Злодійські гроші (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)]. злодійчук, -ка* разг. ворйщка [Лице без осмии- ки, очі бігають, як у злодійчука (Вас.)]. злодіювати, -діїбю, -діюєщ воровать, заниматься воровствбм. злодіюга, злодіюка, злодіяка разг. презр. ворюга, воряга [Ім'я тобі [фашистові] просто — негідник, бандит, злодіюка та й все (Тич.)\ — Хіба ж я злодіяка який, га? — грізно крикнув на нього Денис (Квітка)]. " злодіяння злодеяние. злодГяти, -дію, -дієш злодействовать. злодіячити, -чу, -чищ воровать, заниматься воровствбм. злодіячка ворйшка. злодюга разг. презр. ворюга, воряга [Ледащо- Кіт, злодюга мурий, Знущається над ба-» биним добром... (Гл.)]. злодюжка разг. ворйшка. зложений редк. сложенный [Аркадій Петро- 1 вич одсунув шухляду комоди і вийняв звідти акуратно зложену блузу (Коцюб.)]. зложити, -жу, -жшц редк. сложить [Подивився той на папір, розправив, прочитав — і знову зложив (Мирн.); Ті пісні наші бранці зложили (Л. Укр.)]; —ти життя рит. положить жизнь [їм [партизанам] довелось життя зложити За вільний, за радянський Крим (Рил.)]; г^ти збрбю книжн. положить оружие [Тож підіте і скажіте, Що поки я буду жити, Не подумаю довіку Зброї чесної зложити! (Л. Укр.)]. зложитися, -жуся, -жишся редк. сложиться. злозпчлйвий недоброжелательный; уст. зложелательный. злознчлйвість, -вості недоброжелательство; зложсл?тельство. Ср. злозпчлйвий. злокалізувати, -зую, -эувщ локализировать [Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру (Коцюб.)]. злом, -му 1) слом [Кузпю продав на злом (Куч.)]; зд'Лти на ~*м сдать на слом; зданий на ^м сданный на слом; 2) (сгиб, поворот) изгйб, излбм [На червоному тлі вирізьблюються рухливі й ритмічні зломи пташиних крил (Шиян)]\ 3) (место перелома) излбм [Зеленів на зломах лід, темна вода виблискувала (В. Ва- силееська — переклад)]; 4) (действие) взлом; кража із г^мом кража со взлбмом. зломити, -млю, -миш сломйть [Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Гл.); Вона Самсона подолала, Зломила силу ту величну (Л. Укр.)]. зломитися, -млюся, -мишся 1) сломаться;, (упасть — ещё) сломиться (уст., разг.) [Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась (Чуб.)]; 2) (утратить силы) сломиться [Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю, А як зламаю, зломлюсь тоді, певне, сама (Л. Укр.)]. зломлений слбмленный [І похиливсь [тесля], мов зломлена билина, і руки, мов зов'ялі, простяглись і впали аж додолу (Л. Укр.)]. зломщик взломщик. злонравний злонравный. злоправність, -пості злонравие. злопам'ятний, уст. злопздгятливий злопамятный; уст. злопамятливый [Він не міг и і забути, ні подарувати над собою посміху, хоч на що інше серце в нього було не злопам'ятне (перекл. з Вовчка)]. злопам'ятство, злопам'ятність, -ності злопамятство, злопамятность. злбпати, -паю, -паещ еульг. слбпать; неодобр. сожрбть. злоппх&тель, -теля злопыхатель. злопихательський злопыхательский. злополучний злополучный [Машина випередила злополучну карету (перекл. в Казакевича)]. злополучність, -ності, злопол^ччя злополучие. злорадий злорадный [За нами мчить., якась орда велика, незчисленна, вона гукав, гоготить, регоче злорадим сміхом, людоїдським (Л. Укр.)]. злорадість, -дості злорадство. злорадіти, -дію, -дієш злорадствовать. злорадний злорадный [Злорадне почуття ворухнулось у моїх гпудях; побачимо, мовляв, що за ефект вийде (Вас.)]. злорадію, злорадо нар. злорадно [«Ага, ти думав — я твій, а ти тепер мій»... сміявся злорадно він (Коцюб.); Іноді звузяться злорадо очі й навіть усмішка сковзне по губах! (Головко)]. злорадство злорадство [Австрійські комуністи не злякаються злорадства Реннерів і подібних йому лакеїв буржуазії (Ленін)]. злорадствуватн, -ствую, -ствуєщ злорадствовать. злосливий злббный, злой [Почула Лисиця Вовчиків крик, побачила, який він біжить злосливий та недобрий, і не чекала довго (Ф/>.I. * злословити, -влю, *виш злослбвить [Дами намагалися навіть удати деяку подобу дружби. В «світі» про обох їх злословили чимало (Ільч.)]. злостивий злббный, злой [Силу ворога злостиву Ми б'ємо у хвіст і в гриву... (Рил.)], |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)