Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
злу 2Э6 зля пивши, потрощили (Боров.)]) 2) (только соверш.: взять непомерно дорого) перен. фам. слупить, содрать [Та він би з рідного батька злупив (Ном.)]. злуплюватися, -люється, злупитися, -питься слупливаться, слупиться. злускатц, -каю, -кавщ сгрызть, полущить, пощелкать; разг. пощелкать; обл. слузгать. злучання 1) соединение; 2) случка. Ср. злучати 1—2. злучатц, -чаю, -чаєщ, злучити, -чу, -чиш 1) ревю, соединять, соединить, связывать, связать [Черідкою переходили дівчата узенький став, що злучав два хутори (Вас.)]) 2) с.-х. случать, случить. злучатися, -чаюся, -ч&єщся, злучитися,-чуся, -чищся 1) соединяться, соединиться [Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею... (Коцюб.)]\ 2) случаться, случиться. Ср. злучати 1—2. злучений 1) соединённый, связанный; 2) случённый. Ср. злучати 1—2. злучити см. злучати. злучитися см. злучитися. злучка с.-х. случка. з лучний с.-х. случной; ^ний пункт сл^чнбй пункт. злущений 1) облущённый; 2) взлущённый. Ср. злущувати 1—2. злущити см. злущувати. злущитися см. злущуватися. злущування 1) облущивание; 2) взлущивание. Ср. злущувати 1—2; 3) шелушение; ^ня шкіри шелушение кбжи; ср. злущува- - тися 3. злущувати, -щую, -щуєщ, злущити, -щу, -щищ 1) облущивать, облущить; 2)с.-х. лущить, взлушить [Після збирання врожаю поле злущили з тим, щоб потім орати (Колг. Укр., 1954, 2)]. злущуватися, -щуеться, злущитися, -щиться 1) облущиваться, облущиться; 2) страд, з. (несоверш.) облущиваться; лущиться; ср. злущувати 1—2; 3) (сходить, отделяясь тоненькими пленками; терять покров) шелушиться; разг. лупиться, облупиться [Колись зелена, залізна покрівля злущилася, іржею, мов кров'ю, покрилася (Мирн.)]. злюбити, -блю, -бищ полюбить; уст. возлюбить [Кассандра: ..Ти знаєш, тебе я над усіх сестер злюбила (Л. Укр.)]\ н є г»*ти не взлюбить [Далі дядько розказував, як старі не злюбили його (Тесл.)]. злюбитися, -блюся, -бишея разг. 1) (взаимно) разг. слюбиться [Нам злюбитися б не біда (Тич.)]) 2) (понравиться) слюбиться (разг.), полюбиться [Гірш за те їй не злюбився [Еней], Що, бачиш, в Трої народився (Котл.)]. злюка разг. злюка [Є на світі чорна злюка, Родом, кажуть, з Кременчука (Гл.)]. злютїти (злютїю, злютієш) рассвирепеть, разъяриться, прийти в ярость. злютбваїшй обл. спаянный [Ми живемо, злю- товані в залізній клятві (перекл. Бажана)]. злютовувати (злютовую, злютовуєш), злютувати (злютую, злютуєш) обл. спаивать, спаять [Терпкі морози скували воду, злютовували сніг на шляхах (Риб.)) Білютін зумів злютувати бійців і командирів своєї частини в боєздатний колектив (Ле)]. злютуватися1 (злютується) (соединиться) обл. спаяться. злютуватися2 (злютуюся, злютуєшся) (рассердиться) разг. рассвирепеть [I цариця злютувалась І піщла від нього (Руд.)]) см. ещё злютїти. злючий см. злющий. злючка разг. злючка. злющий, злючий разг. злющий; (о явлениях природы — обычно) лютый, свирепый [Розгулявся [Коник-стрибунець] на всі боки.. Коли гульк — аж в стеи широкий Суне злючая зима (Гл.)]. { злягалышй физл. совокупительный. злягання физл. совокупление, соитие. злягати, -гаю, -гаєш, злягти (зляжу, злижеш) 1) (только соверш. — заболеть) слечь [Бідна удова тужить та слабує, а оце вже другий день, як зовсім злягла (Коцюб.)]) 2) (на что, на кого) опираться, опереться [Вона., сунула в горниці, злягаючи на руки двох хороше зодягнених дівок (Мирн.)) І знову, злігши витертими ліктями на суху глину бруствера, [Брянський] впивався гострим поглядом у поле бою (Гонч.)]) 3I (перен. — успокаиваться) утихать, утихнуть [Чути було, як поволі злягає тупіт ніг (Скляр.)) Вітер зліг, і дзвінко лунали на морозі веселі голоси (Риб.)]) 4) (только соверш.—разрешиться от бремени) обл., разг. разродиться [Саме напровесні Настя злягла: знайшлось хлопчатко (Коцюб.)]. злягатися1, -гається, злягтйся (зляжеться) редк. слёживаться, слежаться; слегаться, слёчься; улежаться [Сніг не танув, але був м'який, добре злягався, ніби сам просився в сніжки (Верш.)) Турботи обительські злягалися в клубки спогадів (Ле)]. Ср. злежуватися. злягатися2, -гаюся, -гаєшся, злягтйся (зля- жуся, зляжещся) фиал, совокупляться, совокупиться. ч злягти см. злягати. злягтйся1 см. злягатися1. злягтйся2 см/ злягатися2. зляканий испуганный; оробелый, оробевший; струхнувший [К и л и н а злякана: Ой, чоловіче, щось ти таке говориш... я боюся! (Л. Укр.)]. Ср. злякатися. злякано нар. испуганно, в испуге; оробев [Хлопчик свиснув, і звірятко злякано побігло полем (Донч.)]. Ср. злякатися. злякати, -каю, -каєщ испугать; (собой — ещё) устранишь; (пугая, заставить уйти— еще) спугнуть [Устя таїла віддих, щоб його [жука] не злякати"(ітГоі*юбг); Нас не злякають ці гори без шляхів і без стежок, ці глухі місця (Гонч.)]. злякатися, -каюся, -каєшся испугаться, устрашиться (преим. с указанием чего), уст., шутл. убояться; (без дополнения в род. п. — ещё) .оробеть, сробеть, разг. струсить, струхнуть; (начать бояться,— ещё) заробеть, затрусить [Якби зострілися |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)