Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зма 238 зма лом рідним, де я зріс, хоч не зазнав змалечку щастя (Коцюб.)]. змалити, -дю, -лищ раза, умалить (уст.); (о жизни и щ. п. — обычно) укоротить [Шануй здоров'ячко! Бо, не шанувавши, сама змалигц собі віку... (Вовн.)]. змалитися, -люся, -лишся разг. впасть в ребйчество [Не казав би то мала, а то велика, ^та змалилась (Ном.)]. змаліти, -лїю, -лієщ редк. 1) уменьшиться, стать меньше [Озеро змаліло, берегова габа поширшала (Л. Укр.)]; 2) (потерять значение; принизиться) умалиться (В її чистій, дівочій уяві образ приятельки., зовсім через те не змалів і не заплямився (Фр-I- амалну, зм&іу нар. сызмала, сызмальства, смйлу, с милых лет [Змалку він кохався. в голубах (Козач.)\ Ми з братом щиро любилися зроду, змалку (Вовч.); Вона-бо змалу начулася, що вона красива (Квітка)]. змалодущнпчати, -чаю, -чаєщ разд. смалодушничать.^ змалу см. змалку. змалювання 1) срисбвка; 2) изображение, представление; обрисовка. Ср. змальовувати 1—2. змалювати см. змальовувати. змалюватися см. змальовуватися. змальований 1) срисованный; списанный; 2) нарисованный; изображённый, представленный; обрисованный; разрисованный [Була се досить гарна і вірно змальована картина тропічної індійської околиці (Фр.); Теплими, світлими фарбами змальований колишній фронтовик, колгоспник Митрофанов (Літ. газ., 1950, VIII)]. Ср. змальовувати 1—2. змальовування 1) срисбвывание, срисбвка; списывание; 2) рисование; изображение, представление; обрисбвыЕание; разрисбвы- вание. Ср. змальовувати 1—2. змальбвувати, -льбвую, -льбвуещ, змалювати, -люю, -люєщ 1) срисбвывать, срисовать; (делать копию с картины — ещё) списывать, списать; 2) (создавать образ , красками, словами) рисовать, нарисовать; (преимущественно с указанием как) изображать, изобразить, представлять, представить; (рассказывать о чём-нибудь) обрисб- вывать, обрисовать; (показывать кого-нибудь или что-нибудь тенденциозно) разрисовывать, разрисовать [Стою посеред хати, а він на мене дивиться та й змальовує (Головко); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять ^нащадкам подільської Вулиги (Гонч.); Панас Мирний написав героїчну поему в прозі «Сон», де змалював майбутнє без* класове суспільство (Вісник АН УРСР, 1949, б)]. змальовуватися, -льбвуюся, -льбвуещся, змалюватися, -лююся, -люєщся 1) вырисбвы- ваться, рисоваться,^ вырисоваться; представляться, представиться [Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся, аж розбудив луну, І змалювався весь, на всю чудесну вроду, Неначе бронзовий... (Рил.)]; 2) страд, в. (несоеерш. срисовываться;^ списываться; изображаться, представляться; обрисовываться; раз- рисбвываться; ср. змальовувати 1—2. змандрувати, -рую, -руєщ уйти (с постоянного места жительства) [Вони мусили все своє добро покидати, кинули сім'ю та й змандрували... (Мирн.)]. зманений разе, сманенный, сманённый. зманити см. зманювати. ( зманїрцтдся, -рюся, -рищся разг. неодобр. изломаться. змалювання сманивание. зманювати, -нюю, -товщ, зманити, -ню, -нищ сманивать, сманить. змарнілий 1) осунувшийся; исхудалый, исхудавший; чбхлый; увядший, поблёклый, поблёкший; подурневший [Світло пада на зажурене, змарніле лице жіноче (Горд,); Хоч би була вона стара, сумна, змарніла, бідна, для сина вірного вона єдина, люба і рідна (Л. Укр.)]; 2) увядший, поблёклый, поблёкший [I стоїть перед ними темний гай, — смутний, змарнілий (Вас.)]. Ср. змарніти 1—2. змарніти, -шю, -нієщ 1) (о людях) осунуться, сдать, податься (рааг.); исхудать; разг. спасть с лица; (приобрести болезненный вид) исчбхнуть, зачахнуть, истаять; (потерять свежесть — преим. о лице) увянуть, поблёкнуть; (потерять миловидность, красоту) подурнеть [За одну ніч старий дуже змінився, змарнів, очі йому глибоко запали (Грим.); Лице твоє змарніло, очі позападали (Н.-Лев.); Подивися ти на мене—Бач, як я змарніла? (ПІевч.)]\ він дуже ~нів он очень (сильно) исхудбл; разг. он очень (сильно) подался (осунулся, сдал), на нём лица нет; он очень подурнел; 2) (обо всём другом) увянуть, поблёкнуть [Гей, щоб наша червона китайка, Гей, гей, червоніла, А щоб наша козацькая слава, Гей, гей, не змарніла! (народна пісня)]. змарнбваний истраченный (пбпусту), истраченный (напрасно), потерянный (напрасно); расточённый; переведённый; погубленный; неоправданный; разрушенный [В чорному димі, що здіймався до неба, як дим офіри, ввижались йому довголітня, тепер змарнована праця, ряд важких голодних днів в пришлості, безсонні ночі, втрачені надії (Коцюб.); За гарматами била негода, За колесами бігла зима. Катерино, змарнована вродо, Чом од тебе привіту нема? (Мал.)]. Ср. змарнувати. змарпування пустбя трата; напрасная трата; книжн. расточение, расточительство. змарнувати, -пую, -нуєщ истратить (пбпусту), истратить (напрасно), потерять (напрасно); (безрассудно — ещё) расточить (уст. неодобр.); (о деньгах, продуктах и т. п. ~- ещё) перевести (разг.); (о жизни; иногда также о силах, здоровье и т. п. — еще) погубить; (о надеждах) не оправдать, (сильнее) разрушить [По двох роках, змар- пувавши батькові надії, Раїса мусила піти в учительки (Коцюб.)]; ^тн се б 6 извести себя, известись [Морально він но |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)