зна 248 зна возиться, А тютюн та люлька Козаку в дорозі Знадобиться! {народна пісня)]. знай 1) част, знай [Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи (Шевч.)]; 2) союз обл. будто [Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками (Федьк.)]. знайда разг. уст. найдёныш; подкйдыщ [Його лице було зовсім не подібне до тамтих, — певно, се був якийсь знайда (Ф/>.)]. знайдений найденный; сысканный; обнаруженный; изысканный; обретённый. Ср. знаходити 1. зпайдення нахождение; обнаружение; обретение. Ср. знаходити 1. знайко разг. знайка [Знайко біжить, а незнайко лежить (Ном.)]. знайома 1) прил. см. знайомий 1; 2) (род. знайомої) сущ. знакомая; разг. уст. знакомка. знайомець, -мця разг. знакомый; разг. знакомец [Тараса Григоровича вельми непокоїла доля сьогоднішнього знайомця (Ільч.)]. знайомий 1) прил. знакомый [Голос був знайомий, знаний і хвилюючий (Смол.); Еменё байдужно дивиться на знайомий краєвид (Коцюб.)]; 2) (род. знайомого) сущ. знакомый; разг. знакомец [Серед пасажирів нашого вагона я поки що не бачив нікого із^їсвоїх знайомих (Трубл.)]. знайомити, -млю, -мищ (кого з ким, з чим) знакомить (кого* с кем, с чем); (рекомендовать кого-нибудь при знакомстве — ещё) представлять (кого кому) [Лиш затихла розмова, Голова [колгоспу] після неї Став знайомити гостя 3 трудовою сім'єю (Піде); Він, узявши за руку Вову, повів між люди знайомити (Вас.)]. знайомитися, -млюся, -мшцея (з ким, з чим) знакомиться (с кем, с чем); представляться (кому) [Люди в госпіталі швидко знайомляться (перекл. з Полевого)]. Ср. знайомити. знайомісінький разг. бчень хорошо знакбмый [Мені там кожна стежечка, кожний кущик знайомісінькі (Вовч.)]. знайомість, -мості знакомство [Я не знала роду-племені своєї знайомої, ледве знала імення — се була літня хвилева знайомість (Л; Укр.)]. знайомлення представление. знайомо нар. знакомо [Хтось затримався біля неї й заговорив знайомо (Туд.)]. зпайомство знакомство. знайти см. знаходити. знайтися см. знаходитися. знак 1) знак; (следу отпечаток, примета чего-нибудь — ещё) печать (книжн.); (символ — ещё) знамение (уст.> це^рк.) [На сигнальній щоглі висіла велика куля — знак літної погоди (Ільч.); Здавалось — кінця сьому не буде. Нехай би вже врешті подали знак, коли се неминуче (Коцюб.)]; ~^к м'якшення филол. мягкий знак; ^к бклику грам, восклицательный знак; г^к питання грам, вопросительный знак; ~ки розрізнення (відмінності), відмінні ^кп знаки различия;^грошовий ^к денежный знак; н а (в) ^к чого в знак чего; п і д І ~>ком под знаком [Мені здається, що нашому з'їздові [VIII] доведеться цілком пройти під знаком цієї роботи будівництва і роботи організаційної (Ленін)]; поштовий ~>к почтовый знак; розділовий ^к грам, знак препинания; твердий ^к филол. твёрдый знак; умовний ~^к условный знак; це ще під ^ком питання разг. это ещё под вопросом; що [це воно] за ^к?, що ж то за *^>к? разг. что бы это значило?, что это значит? [У пащпорті він ужо Хрущем пишеться, та ще й жонатим... Що се воно за знак? (Мирн.)]; 2) редк. признак [Він затамовує навіть віддих, боячись подати знак життя (Коцюб.)]; 3) (у должно-* стных лиц) дорев. разг. бляха [Рудий Максим, староста сільський, витяг з кишені знак і почепив на груди (Коцюб.)]; 0 і знаку нема разг. и следа нет (не осталось) [Вже і знаку від тієї хатки нема (Вовч.)]; п о ^ку кому разг. знакбмый кому, известный кому. знакомил редк. 1) прил. знакбмый [Все знайомі місця — і хати, і садки (Вовч.)]; 2) (род. знакомого) сущ. знакбмый; разг. знакомец [Я здибав знакомого й загомонівся (Вас.)]. знайомити, -млю, -мищ редк. знакомить. знакомйтий разг. знакбмый [Голос могучий і знакомитий, а зразу не признаю (Коп.)]. знакомитися, -млюся, -мишея редк. знакб-" миться. зпаменйти» 1) знаменитый [Не минуло й двох років, і Матвій став у районі людиною помітною, а тепер навіть знаменитою (Ко- зач.)\; 2) (необыкновенный, выдающийся) разг. замечательный, разг. знаменитый; (заслуживающий внимания — ещё) примечательный; (отличный — ещё) бесподбб- ный, знатный (разг.), хвалёный (ирон.) [Був пишний фейерверк, театр був знаменитий (перекл. Рильського)]. знаменитість, -тості знаменитость [0, якби такий досвід столичним акторам, вони всі стали б світовими знаменитостями (Смол.)]. знаменито нар. замечательно; знаменито; бесподобно; знатно. Ср. знаменитий 2. > знаменний знаменательный; (достойный вни- * мания) примечательный [I знову засвітило нам сонце. І ось скоро підемо ми, як і в той знаменний день, обирати нашу Верховну Раду (Рад. Укр., 1946, /)]. знаменник мат. знаменатель. знаменність, -ності знаменательность; примечательность. Ср. знаменний. * знамепно предик, знаменательно; примечи тельно [Хіба це, скажіть, не знаменно, Що всі в степовому краю — І косять, і в'яжуть для мене, Бо я в барабан подаю! (Ол.)\. Ср. зпамёншш. знамення уст., церк. знамение [На знамення, що віщує долю, запал князю зважить не дає (Забіла)]; е^пп часу внбмение времени. знамено редк. знамя [Полкове знамено то шугало червоною птицею в тисняві нетрів зеленого лісу, то знову виривалось на простори (Гонч.)].
|