Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зна 249 зна знаменувати, -ную, -нуєщ знаменовать [Колгоспний лад знаменує собою єдність науки "\ практики {Рад. Укр., 1949, III)]. зи а мен у ват не я, -нується знаменоваться. знаний известный; (такой, который знали раньше — ещё) знакомый [Став Чигирин знаний по далеких краях (Риб.); І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний, клич (Бажан)]. знання 1) ед. ч< знание [Нас, літераторів національних республік, завжди дивувало глибоке знання Горьким літератури народів СРСР (Корн.)]; любов до ~ня любовь к знанию, любознательность; 2): знання (мн. ч.) знания, познания; (иногда — ещё) сведения; ^ня учнів з цього предмета високі знания (познания, сведения) учащихся по зтому предмету высоки. знано нар. знакомо [І чуваний з цих берегів мотив, Який гримів так знано і так ново, Весь визволений натовп підхопив (Бажан)]. знаряд, -ду обл. орудие; инструмент [Чоловік: ..Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Л.-Укр.)]. знаряддя орудие [Археологічні розкопки у Вишгороді виявили багато залізних знарядь праці (Вісник АН УРСР, 1949, 8); Радянська соціалістична держава є головним знаряддям побудови комупізму (Тези про $00-річчя)]; ~>дя виробництва орудие производства; мн. ч. орудия производства [Буржуазія не може існувати, не викликаючи раз у раз переворотів у знаряддях виробництва, отже, не революціонізуючи виробничих відносин.. (Комун, ман.)]. знаряджапня обл. снаряжение. знаряджати, -джаю, -джаєщ, зпарядйти, -ряджу, -рядйщ обл. снаряжать, снарядить. знаскоку нар. с наскока, с наскоку, наскоком; с налёта, с налёту. знати (знаю, знаєш) 1) знать [Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі, той не знає, як людині боротьба і праця милі (Л. Укр.)]; г^тп міру в чому соблюдать меру в чём; давати, дати себе «--•ти (заставлять чувствовать себя) давать, дать себя знать [— Тепер я вже не боюсь вас! — одказала Катря. — Хоч мене живцем із'їжте тепер! Дала ж їй себе знати пані!.. (Вовч.)]; н є ^ти нужди ні в чому не знать (не испытывать} нужды ни в чём; н є ^*ти, що робити не знать, что делать; (колебаться) недоумевать, быть в недоумении; н і ч б г о не <^ти (не иметь известий, не иметь сведений) ничегб но знать, быть в неизвестности; хто й о г б зпає? разг. как знать?, почём знать?; (без вопроса) неизвестно [Пливуть голоси з пітьми, хто знає — чиї, і* гинуть у пітьмі (Коцюб.)]; 2) (с неопр. ф. глагола) разг. уметь; (понимать) уст. разуметь [Чи, може, плавати не знаєщ, боїщся втонути? (Мирн.); У нас казали, що, може, він дурний, того і добрий. Але ж дурний хіба на книжці знає? (Л. Укр.)]; 3) (только неопр. ф. в значений безличного сказуемого) видно; заметно [Щось говорили гаряче — по рухах знати (Головко)]; и є «^ти не видно; (при отсутствии дополнения-существительного) неизвестно,* неведомо; (в вопросе) не известно ли? [Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги (Шевч.); — Не знати, де тепер Ганна.. — подумала вголос Юстина (Коцюб.); Вранці Маланка — кого стріла — питала: — Не знати, будуть ділити землю? (Коцюб.)]; н є «-^ти хто, не ~ти що, куди и т. п. разг. невесть (неизвестно) кто, .невесть (неизвестно) что, куда и т. п. [Ну, бачиш, ти вже тепер здоровщий, хоч ходит такий похмурий, немов не знать що сталося (Коцюб.); Навів Бородавкін на гулянку не знать кого (Н.-Лев.); Але сльози самі плили й плили з його очей, хоть гадки не знать куди блукали (Фр.); Заберуться не знати куди, та й видирайся до них (Вас.)]; 0 пальці ^-»ти см. палець; 4) (только неопр. ф. в значении вводного слова) разг. знать (разг., обл.); видно (разг.); вероятно, по-видимому [Неначе люди тії сплять. Заснули,— добре, знать, заснули! (Шевч.); А сам козак — молодий та красивий, та, знати, мало всього цього козакові (перекл. з Вовчка)]. знатися (знаюся, знаєшся) разг. 1) (с кем) знаться (разг.), быть знакбмым, водить знакбметво; разг. водиться; общаться; разг. сообщаться [Сусіди були приятелями. Зналися й діти (Ільч.); Він і з людьми не знається (Мирн.)]; 2) (на чому) знать (что), знать толк (в чём); раёг. смыслить (в чем); книжн. быть сведущим (в чём) [Він добре знався на електриці (Куч.)]; 3) (только неопр. ф. в значении вводного слова) обл. знать (разг.%, обл.), видно (разг.), вероятно, по-видимому [Знатись, не бачив красної дівоньки, що так роняєщ дрібнії слізоньки (Чуб.)]. знатний 1) (выдающийся своими заслугами) знатный [Вона—відома, знатна ланкова. А він —в артілі кращий бригадир (Тер.)]; 2) (хороший, большой и т. п.) разг. знатный, отменный; 3) (принадлежащий к знати) ист. знатный [Привіз полоненого з знатних татар (Ле)]. знатні!к (род. знатніша) фолък. уст. знахарь; колдун [Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни (Янов.)]. знатниця фольк. уст. знахарка; колдунья [Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок (Вовч.)]. знатність, -ності знатность [Не зна він лестощів, догоди, Багатства, знатності (перекл. з Радіщева)]. знатно нар. разг. знбтно, отменно [Писар: ..Ну, а Рябину обскубемо-таки! Знатно обскубемо! (Фр.)]. знаттєлюбний любознательный. знаттєлюбність, -ності любознательность. знаття редк. знание; коли б (якби) ~>тя разг. если бы знать; разг. кабы знать [Коваль: Якби знаття, що прийде підмога,—можна було б тут прорватися (Янов.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)