Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зна 250 зна знать1, -ті сущ. 1) редк. знать [Ударники степу Наповнили сад — Гуляє, танцює Колгоспная знать (Ус.)]] 2) знать [Приємно було інколи хизуватись перед паризькою знаттю достатком і цнотливістю (Риб.)]. Ср. зпатпіш 1, 3. знать2 (глагол) см. знати. знахабнілий обнаглевший. знахабніти, -нїю, -пїєщ обнаглеть [Горобці, принаджені Степаном Івановичем, зовсім знахабніли (перекл. з Полевого)]. зпахар, -ря, обл. знахур, -ра знахарь [Кидалась я й до знахарів, і до лікарів — -* ніхто нічого не врадив! (Вовч.);-~Т& ви, справді, наче той знахур говорите. Мені аж страшно стає!-^обізвалася попадя (Мирн,)]. зн&харка, обл. знахурка зп&харка [Ще в Києві жив я: там цілий Поділ Про зна- харку-бабу городить (Воров.); Занедужала княгиня, І князь схаменувся. За бабами- знахурками По селах метнувся (Шевч.)]. знахарство знахарство; уст. ведовство. знахарський знахарский; ведовской. Ср. знахарство. знахарювати, -рібіо, -рюеш этн. знахарить. знахідка нахбдка [Вона загорнула знахідку в хустину і взяла з собою (Коцюб.); Знахідки були доставлені в Музей Арктики (Рад. Укр., 1949, III)]. знахідливий нахбдчивый. зпахГдливість, -вості находчивость. знахідливо нар. нахбдчиво. зна хід пий відмінок грам, пинлтелі.- ный падёж. знаходження нахождение; обнаруживание, обнаружение; обретение. Ср. знаходити 1. знаходити, -джу, -диш, знайти (знайду, зпаТідеш) 1) находить, найти; (только соверш. — разыскивая — ещё) сыскать (разг.); (устанавливать наличие чего-нибудь — ещё) обнаруживать, обнаружить; (о способе, средствах и т. п. — ещё) изыскивать, изыскать; уст., рит. обретать, обрести [Зброю знаходили, приносили до нього, а він разом із своїм онуком закопував її в землю, щоб не дісталася німцям (Шиян); Для кожного [Павленко] знаходив слово підтримки, хороше, тепле слово (Скляр.)) Мавка: ..В серці знайшла я теє слово чарівне, що й озвірілих в люди повертає (Л. Укр.); Я знайшов те, чого шукав (Ко* цюб.); Ленін знайшов шляхи і засоби, щоб • з-за тюремних ґрат керувати «Союзом боротьби» (Біогр. Леніна)]) г^тй собі раду (перен.: не теряться) найтись, найти (для себй) выход (из положения); <^ти, **>тй час находить, найти время; разг. улучать, улучить время; (с неопр.ср.— ещё) удосуживаться, удосужиться; <^ти щ о сказати, зробити и т. п. найти что сказать, сделать и т. п.; найтись что сказать, сделать и т. п. [Там щось уже знайду Сказати (перекл. Рильського)]) ^тй д н- т й н у разг. родить дитй (ребёнка); 2) (видеть, считать кого, что каким) редк. на* ходить, найти [Яринка обіймала їх [щенят], цілувала, пестила, знаходила «чудо- вчми» (Коцюб.)у Двері до капітанської каюти знайшли зачиненими (Трубл.)]. знаходитися, -джуся, -дишся, знайтися (знайдуся, знайдешся) 1) находиться, найтись; (быть найденным после розысков — ещё) отыскиваться, отыскаться, сыскаться (разг.), обнаруживаться, обнаружиться (только о вещах)', (только о людях разг.— ещё) выискиваться (редк.), выискаться; (только соверш. — неожиданно появиться) фам. откопаться; уст., ирон. обрестись [Коли Данило ще був малий, для нього завжди знаходилось у тітки Ганни й ласкаве слово й прихована десь цукерка в барвистій обгортці (Коп.); — Що ж ти тепер думаєш? Спочинути? — Спочину. А тим часом — посада знайдеться (перекл. в Вовчка); Лев: Дивись ти —«дядечку»! Знайшлась небога! (Л. Укр.)]; 2) (только несоверш. — иметь место, быть где) находиться; книжн., торж. пребывать; уст,, ирон. обретаться [— Я в Вербівці зроду й не був, і навіть не знаю, де вона знаходиться і до якого пана належиться, — тихо обізвався Микола (Н.-Лев.)\ Коло неї менший брат разом знаходиться (Вовч.)]; 3) (только соверш.) разг. родиться [Саме напровесні Настя злягла: знайшлось хлопчатко (Коцюб.)]', 4) страд, з. (несоверш.) находиться; обнаруживаться; изыскиваться; обретаться; ср. знаходити 1. знахур см. зпахар. знахурка см. знахарка. значений 1) прич. меченный; 2) прил. меченый. значеннєвий смысловбй; г^ві відтінки слова смысловые оттенки слбва. значення значение; (вес, роль—ещё) значимость (книжн.)', (внутреннее содержание — ещё) смысл [Возз'єднання України з Росією мало величезне прогресивне значення для дальшого політичного, економічного і культурного розвитку українського і російського народів (Рад. Укр., 1953, XII)]; в точному ^ні цього слб^ва в тбчном (строгом) значении бтого слбва; мати г^ип для кбго иметь значение для кого, значить для когб; протилежне ~ня противоположное значение; обратный смысл; розуміти в поганому г^ні понимать в плохом (в дурнбм) смысле; це не має ніякого г*>\т разг. бто не имеет никакого . значения, это не игрйет никакой рбли, бто совсем не важно. значйльник спец. мётчик. значимий значимый. значимість, -мості значимость. значити, -чу, -чищ значить; (показывать, свидетельствовать о чём-нибудь) означать [Визнавати об'єктивну, тобто незалежну від людини і від людства істину, значить так чи інакше визнавати абсолютну істину (Ленін); Що значить, що й досі не дають йому школи? (Коцюб.)]. значити, -чу, -чйш метить, намечать, отмечать; разг. вымечбть; (показывать) обозначать [Внизу зашумів ледь видимий Черемош, розсипані горішки зірок промивались тим шумом, неясно значили лінію ріки (Ст.)]. значитися, -чуся, -чищся 1) числиться, зна- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)