Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зна 251 зпе читься; 2) обл. значить; означать [Вона й сама не знала, що це значиться (Фр.)]; ср. значити. значитися, -читься метиться, намечаться, отмечаться; вымечаться; обозначаться. Ср. значити. значить 1) см. значити; 2) (вводное слово) разг. значит, стало быть (разг.) [Біжу оце до вас,— бачу: віконниці зачинені, значить, нікого нема (Коцюб.)]. значиться 1) см. значитися; 2) (вводное слово) обл< значит; разг. стало быть [Так, значиться, вісті и шепти говорили правду! (Фр.)]. значіння1 метка, мёчение; обозначение. Ср. значити. значіння2 обл. см. значення. значкист значкист. значкистка значкистка. значливий значительный; (намекающий — об улыбке, взгляде и т. п. — ещё) многозначительный; (производящий впечатление) внушительный [Я знов не помічаю, коли змінився його голос, став тихіший, значливіший (перекл. а Горького)]. значливість, -пості значительность; многозначительность; внушительность. Ср. значливий. значливо нар. значительно^ многозначительно; внушительно [Сизов значливо глянув на Федора (перекл. з Фурманова)]. Ср. значливий. значний 1) значительный; (о положении, должности и т. п. — ещё) видный; (большой — ещё) внушительный (разг.) [Листи мені ідуть Із номером, без марки, — А в них такі значні слова... Спасибі, пошто польова! (Мас.)\ Значним вкладом в музичну культуру двох братніх народів є опера «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (Рад. Укр., 1954, І)]; 2) уст. знатный [Був він у значного пана за вчителя, учив дітей (перекл. з Вовчка)]. значність, -ності значительность. значно нар. значительно; (только при сравн. ст.) мнбго, намного, гораздо, разг. куда, не в пример [Спільний сніданок і можливість перекинутись щирим словом з близькою людиною — до решти помирили Остапа з несподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні доводи (Коцюб.); Поруч височіли значно вищі, значно мону- ментальніші споруди (Собко)]. значок, -чка* значбк [Дівчина з синім значком Дніпробуду В морськім батальйоні служила сестрою..г (Нагн.)]. значуще нар. многозначительно, значительно, выразительно; внушительно [Батько значуще глянув на дочку (Шиян)]. Ср. значущий 2. зпачущий 1) (имеющий вначение для чего- нибудь, влиятельный) значительный, многозначительный; 2) (о взгляде, выражении лица и т. п.) многозначительный, значительный, выразительный; (производящий впечатление) внушительный [її обличчя набрало виразу перебільшеної скромності, за якою приховалась эначуща удмішка (Ст.)]; 3) (обладающий вначением; выражающий вначение) значащий; значимый; /**щі частини слбва значащие (значимые) части слбва. зпачущість, -щості 1) значительность, многозначительность; 2) многозначительность, значительность, выразительность; внушительность. Ср. зпачущий 1—2; 3) (важность, большое значение) значимость [Відчуття значущості своєї справи зробило його сміливішим, добрішим, і глибшим (Ст.)]. значущо нар. см. значуще. знаючий прич., прил. знающий;» (только прил.) сведущий [Русевич, звичайно, досвідчений, знаючий інженер (Шовк.)]. знаючий прил. знающий, сведущий. знебарвити см. знебарвлювати. знебарвитися см. знебарвлюватися. . знебарвлений обесцвеченный [Місячна ніч над полями, знебарвлений краєвид (Янов.)]. знебарвлювання обесцвечивание. знебарвлювати, -люю, -люєіп, знебарвити, -влю, -виш обесцвечивать, обесцветить [Час знебарвлює спогади (Ііоп.)]. знебарвлюватися, -лювться, знебарвитися, -виться обесцвечиваться, обесцветиться. знёбачки, знеобачка нар. обл. вдруг, внезапно, неожиданно [Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (Коцюб.)\ Соловейко свище-щебе- че. Коли знеобачка Наст^ин регіт почувся. Аж ми із двигнулись (Вовч.)]. з побулий редк. изнеможённый, изнембгший [Цілу ніч я потім кидавсь Змучений, зовсім знебулий, На соломі (перекл. Л. Українки)]. зневага пренебрежение; (сильнее) презрение; (умаление чьего-нибудь достоинства и т.* п.) унижение, уничижение (уст.); оскорбление, поругание (рит.) [Холодна люлька лежала перед ним на столі. Не то пиха, не то зневага світилася з його лиця (Смол.); — Ярд? — у Хоми це слово викликав видиму зневагу (Гонч.)\ Тетяна: Хто ж може силою кохать? Таке кохання * є зневага! (Тоб.); Самсон стоїть, мов скам'янілий, Блідий, і мовчки вислухав Оту зневагу (Л. Укр.)]. зневажання пренебрежение; унижён ие,'оскорб- лёние; попирание. Ср. зневажати. ' зневажати, -жадо, -жаеш, зневажити, -жу, -жиш (когб, що) пренебрегать, пренебречь (кем, чем); (отвергать уст.—еще) презирать, презреть (когб, что); (умалять чьё-нибудь достоинство и т. п.) унижать, унизить (когб, что), оскорблять, оскорбить (кого, что); (нарушать что-нибудь) попирать, попрать (что) (рит,) [—Що то — мати! — через скільки часу глухо промовила баба... — її зневажають, з хати виганяють рідні діти, а їй усе-таки шкода!.. (Мирн.); Мавка: Не вневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше! (Л. Укр.); Що хочете, То те і робіте: Чи голосно зневажайте, Чи нишком хва- і літе (ПІевч.); Хочу я, щоб у своїм житті Мої сини зневажили навіки Бічних стежок зрадливу тишину (Мур.); Ти його зневажив тяжко, тяжко гнівається він (Фр.)]. зневажатися, -жаюся, -жавшся пренебре- г&тьсяг(уст.); унижеться, оскорбляться; попираться. Ср. зневажати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)