Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зне 252 зне зневажений униженный, оскорблённый; рит. поруганный; попранный [Всім гордим- пишним честь була і слава, Зневаженим- ображеним — презирство (Л. Укр.)]. Ср. зневажати. зневаження пренебрежение; унижение, оскорбление; рит. поругание; попрание. Ср. зневажати. зневажити см. зневажати. зневажливий пренебрежительный; (обидно высокомерный) снисходительный; презрительный; (слабее) неуважительный, непочтительный, небрежный; (сильнее) оскорбительный [Олександра з презирством., глянула на чоловіка. Гнат не постеріг того зневажливого погляду (Коцюб.)]; 0 ^ве ім'я ерам, уничижительное имя. зневажливість, -вості пренебрежительность; снисходительность; презрительность; неуважительность, непочтительность, небрежность; оскорбительность. Ср. зневажливий. зневажливо нар. пренебрежительно; снисходительно; презрительно; неуважительно, | непочтительно, небрежно; оскорбительно [Спокійно, майже байдуже, Андрій розвів руками, зневажливо схилив голову на плече (Коп.); Господиня не змагалась, мовчала, тільки зневажливо кривила губи (Вас.)]. Ср. зневажливий. зневажіїий см. зневажливий. зневажник книжн. оскорбитель; осквернитель. зневажниця книжн. оскорбительница; осквер- нйтельница. зневажно нар. обл. пренебрежительно; презрительно. Ср. зневажати. зневіра, зневір'я упадок духа; уныние, уны- * лость; неверие; (разочарованность) разуверение (поэз.) [Твій сум, твою зневіру хоч на мить Прогонить він; ти станеш мов дитина, Всю суть свою ти мусиш відмінить (Фр.)\ Тихович гнав від, себе зневір'я (Коцюб.); Диякон: Ти стережись так кидати словами, зневір'я і нещирість посівати в громаді нашій братній (Л. Укр.); Старий почав жалітись на недуги і старість, а потому звів свою мову на розпусту і зневір'я сучасної молоді (Коцюб.)]. зневірений потерявший веру; разочаровавшийся, разуверенный, изверившийся; отчаявшийся [Вже смерком опам'ятався Семен і, розбитий, зневірений, подався до-" дому (Коцюб.)]. Ср. зневірятися. зневіреність, -ності разуверение; см. также зпевїра. зневіритися см. зневірятися. зневір'я см. зневіра. зневіритися, -ряюся, -ряєшся, зневіритися, -рюся, -ришся (в кбму, в чбму) терять веру, потерять веру (в кого, во что); (обманываться в ожиданиях и т. п.) разочарбвываться, разочароваться (в ком, в чём), разуверяться, разувериться (в ком, в чём), (только соверш.) извериться (в ком, в чём); (терять всякую надежду на что-нибудь книжн. — ещё) отчаиваться, отчаяться (в чём) [Як часто з дрібного незадоволені ми, зневіряємось, хилимося, падаєм (Тич.); Бідний митець! Він зневірився в людях! (Л. Укр.)]. зневбленпя 1) принуждение; 2) лишение свободы; порабощение. Ср. зневолювати 1—2. зневолювати, -люю, -люєш, зневолити, -лю, -лиш 1) принуждать, принудить, неволить, приневолить [А я дивлюся на тебе, і якийсь жаль хапає мене за серце. Так, немовби я чимось скривдив, зневолив тебе (Фр.)]\ 2) лишать свободы, лишить «свободы; книжн. порабощать, поработить. зпегода невзгода ;(чаще мн. ч.) знегоди, -год невзгоды. знедавна нар. с недавнего времени [Він знедавна командував ротою (Верш.)]. знедолений обездоленный; (бесправный, угнетённый — ещё) отверженный [На початку тридцятих років над знедоленою Іспанією повіяло, нарешті, вітром свободи (Гал.)]. знедоленість, -ності обездоленность [В його душі почало швидко згасати почуття зне- долепості, яке мучило його (перекл. з Бу- беннова)]. знедолення обездбление. знедолювати, -люю, -люєш, знедолити, -лю, -лиш обездоливать, обездолить. знезаражений обеззараженный [Насіння повинно бути знезаражене від сажки протруюванням (Колг. вироби, енцикл.)]. знезараження обеззаражение. знезаражування обеззараживание. знезаражувати, -жую, -жуєш, знезаразити, -ражу, -разиш обеззараживать, обеззаразить [Води рік і ставів часто бувають заражені бактеріями і їх треба знезаражувати (Колг. вироби, енцикл.)]. знезаражуватися, -жується обеззараживаться. знезаразити см. знезаражувати, знекровити см. знекровлювати, знекровлепий обескровленный [Наприкінці V століття шлях в Римську імперію, знесилену, знекровлену і безпорадну, для вторгнення германців був відкритий (Енгельс)]. знекровлення обескрбвление. знекровлювання обескровливание, обескрбвление. знекровлювати, -люю, -люєш, знекровити, -влю, -виш обескровливать, обескровить [Ясно, що, вперто обороняючись, ми знекровлюєм ворога, затримуєм його просування (Шер.)]. знелюдїти, -дію, -дієш обл., разг. одичать, стать нелюдимым. знемагати, -гаю, -гаєш, знемогти, -можу, -можеш 1) изнемогать, изнемочь; (мучиться) изнывать; изныть, томиться, исто-' миться, разг. маяться, измаяться [Степова далечінь знемагала в надвечірньому сонці, оповившись бляклою жовтизною спеки (Гонч.)\ Спинився начальник, зблід, знеміг (Бажай)]; 2) (с переходным значением) одолевбть, одолеть; сон ~^гає кого сон одолевает кого; клбнит ко сну кого. знемога изнеможение; (чувство слабости или сладостной усталости — ещё) истома, томность, томление; нега (только после при- лагателъных солбдка, приємна а т. п.) [Никнуть у знемозі спалені сонцем трави (Гонч.); Гашіца лягає знов.. Солодка знемога охоплює її тіло, сон так і липне до очей (Коцюб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)