Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зне 253 31ІЄ зпемогтй см. знемагати. знемогтися, -мбжуся, -можешся разг. изнемочь; выбиться из сил [Ото Микол ка спить, набігався по жарі, знемігся, сердешний (Мирн.)]. знембжений изнеможённый, изнемогший [Катя бачила, що Олдрідж лежить без сил, знеможений (Ільч.)]. зпембжено нар. в изнеможении [Орина зне- можено схилилася на дуже плече, такий надійний, спокійний душею Павло (Горд.)]. зпеможїти, -жію, -жієш изнемочь [А на третій день у полудню годину Знеможіли Ігореві стяги т-поникли... (Мирн.)]. знемощїти, -щїю, -щїєш изнемочь, обессилеть [Мати вже знемощіла.., потрібна була робітниця у хаті (Козл.)]. зпенавйда редк. 1) м.^и ж. р. ненавистный (о мужчине); ненавистная (о женщине); 2) ж. р. (чувство) ненависть. зпенавиджений ненавистный [Зоня не звалася зненавидженим словом «гувернантка» (Л.Укр.)]. зненавидіти, -джу, -диш возненавидеть [Муллів і дервішів він зразу зненавидів (Коцюб.)]. зненависний ненавистный. зненависть, -ті ненависть [Не легка веселість грала в Панасовім серці, а давня мужича зненависть, що нарешті знайшла своє слово. Озуть пана у постоли! (Коцюб.)]. зненацька нар. неожиданно, внезапно, вдруг, разг. нежданно-негаданно; (при глаголах со значением появиться разг. — ещё) как снег на голову; (при глаголах со значением застать — ещё) врасплбх; (с оттенком случайно) невзначай [Зненацька блиснуло таке сліпуче сонце, що хлоп'ята примружились (Донч.)\ Його не обдуриш і не застукаєш зненацька (Козач.)\ Колумб зненацька, ніби забувши, залишив корабельну книгу на столику біля штурманської рубки (Риб.)]. зиеббачка, знеббачки нар. см. зпебачки. знеосГбка обезличка [Треба йти по лінії наближення партійного керівництва до виробництва з тим, щоб до кінця ліквідувати знеосібку в партійній роботі (Звіт ЦККПРС XX з.)]. ^ знеособити см. знеособлювати, знеособитися см. знеособлюватися, знеособлений обезличенный [В буржуазному суспільстві капітал має самостійність і індивідуальність, тимчасом як трудящий індивідуум позбавлений самостійності і знеособлений (Комун, ман.)]. знеосббленість, -ності обезлйченность. знеособлення обезличение. знеособлювання обезличивание, обезличение. знеособлювати, -люю, -люєш, знеособити, -блю, -биш обезличивать, обезличить. знеособлюватися, -люється, знеособитися, -биться обезличиваться, обезличиться. знеохота неохбта, нежелание; книжн. нерасположение; (состояние полного равнодушия) безразличие [— Цікавий сон? Ну, то розказуй. Вона любила сни. Але він зразу замовк. Знеохота опанувала його. Чи вона зрозуміє? (Коцюб.)], знеохотити см. знеохочувати. знеохотитися см. знеохочуватися. знеохочений потерявший желание; потерявший охоту; утративший вкус, утративший интерес [Тодішня моя дитяча рука не була здібна перенести ані крихти всього того на папір, і я, знеохочений, кидав свої записки в огонь (Фр.)]. Ср. зпеохбчуватися. знеохочення нежелание; книжн. нерасположение; (состояние полного равнодушия) безразличие [Замість недавнього остраху в душі почало перемагати якесь обридження та знеохочення (Фр.)]. знеохочувати, -чую, -чуєш, знеохотити, -хочу, -хбтиш отбивать желание, отбить желание; разг. отбивать охбту, отбить охбту, (только соверш.) отохбтить [Підповзли вони до одних, далі до других дверей дому, але двері були позамикані. Се зовсім не знеохотило Сеня (Фр.)]. зпеохбчуватися, -чуюся, -чуєшся, знеохотитися, -хбчуся, -хбтишся терять желание, потерять желание; разг. терять охбту, потерять охбту; терять вкус (к чему), потерять вкус (к чему), терять интерес (к чему), потерять интерес (к чему). знепліднювати, -пюю, -нюєш, зпеплідпитп, -ню, -ниш обесплбживать, обесплбдить. знепліднюватися, -пюється обесплбживаться. знеплодіти, -дію, -дієш обесплодеть. знепокбєний редк. обеспокоенный; (сильнее) встревбженный [Сумний та знепокоєний вертався Цигуля на село (Головко)]. знепритомнілий потерявший сознание, упавший в обморок, лишившийся чувств; забывшийся [Він біг, випроставшись на весь зріст, до знепритомнілого друга (Трипіл.)] Ср. знепритомніти. знепритомніти, -нію, -нієш лишиться сознания, потерять сознание, упасть в ббмо- рок, лишиться чувств, разг. обеспамятеть; (о больном—обычно) забыться [Вона поточилася і знову знепритомніла (Панч)]. зпервбваний разнервничавшийся; изнервничавшийся [Він стояв під насипом, зіп'явшись на носки, сердитий, знервований (Гонч.)]. Ср. знервуватися. знервуватися, -рвуюся, -рвуєшся разнервничаться; (дойти до крайней степени нервности) изнервничаться. знесення спец. снос; разг. енбека. знесилений обессиленный, обессилевший; изнеможённый, изнемогший; изнурённый; (о внешнем виде) измождённый [За Доном, у^ степу, за якихось сімдесят кілометрів від Царицина знесилені українські робітники и шахтарі відбивалися від білих козаків (Панч)]. Єр. знесилювати и знесй- , люватися. знесиленість, -пості бессилие; изнурённость. Ср. знесилювати и знесилюватися, знесилення обесейление, упадок сил; изнеможение; изнурение [..реформізм, навіть тоді, коли він цілком щирий, перетворюється на ділі в знаряддя буржуазного роз бещення і знесилення робітників (Ленін); Вона цілі дні тривожилася, до знесилення клопоталася, плакала, нудилася (перекл. з І Вовчка)]. Ср. знесилювати и знесилюватися. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)