Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЗП0 254 знесилено нар. бессильно [Василько знову закрив очі й знесилено похилився бородатому на руки (Панч)]. знесилити см. знесилювати. знесилитися см. знесилюватися. знесиліти, -лію, -лієш обессилеть, лишиться сил; (сильнее) изнемочь [Норд знесилів. Він умчав у гори, в глибінь чукотських хребтів (перекл. в Сьомушкіна)]. знесилля бессилие; (сильнее) изнеможение; крайняя усталость; истощение) изнурение Якась знемога, якесь знесилля опанувало його (Коцюб.)]. знесилювання обессиливание; изнурение. Ср. знесилювати. ' знесилювати, -люю, -люєш, знесилити, -лю, -лиш обессиливать, обессилить; (доводить до крайнего истощения, усталости — ещё) изнурить, изнурить [Прихильники поміщиків і капіталістів, буржуазії, стараються роз'єднати робітників, посилити національний розбрат і ворожнечу, щоб знесилити робітників, щоб зміцнити владу капіталу (Ленін)]. зпесйлюватися, -лююся, -люєшся, знесилитися, -люся, -лишся обессилевать, обессилеть, выбиваться из сил, выбиться из сил, лишиться сил, лишиться сил; (сильнее) изнемогать, изнембчь; (доходить до крайнего утомления; переутомляться) изнуряться, изнуриться [А працює було! І мішки підіймає, й се, й те. І ні дня їй, ні ночі. Так все знесилювалась (Тесл.); Над висотою ракети хотіли сягнути неба і, знесилившись, гнулися і вмирали, розсипаючись холодним сяйвом (Гонч.)]. знеславити см. знеславлювати. знеславитися см. знеславлюватися. знеславлений ославленный; обесславленный; опорбченный; опозоренный; книжн., рит. поруганный [Через Домиіку покинув..* Але чекай! Та що йому зробиш?.. Одружиться, а я... покинута, знеславлена.*. Сором!., сором... (Коцюб.)]. Ср. знеславлювати. зпеславлення опозорение; книжн., рит. поругание. знеславлювати, -люю, -люєш, знеславити, -влю, -виш ославлять, ославить (разг.), бесславить, обесславить; порочить, опо- рбчить; (сильнее) позбрить, опозорить [Вони нас знеславили, обговорили (Н.-Лев.)]. знеславлюватися, -лююся, -люєшся, знеславитися, -влюся, -вишся ославляться, ославиться; бесславиться (только несоверш. книжн.)] позбриться, опозбриться. Ср. знеславлювати. знести см. зносити. знестися см. зноситися. зпестями, знестямки нар. разг. растерявшись, в растерянности; (в сильном возбуждении) в беспамятстве, (сильнее) в исступлении [Декотрі молодиці зопалу та знестямки кинулись через сінешні двері в ганок, просто між гусарів та паннів і трохи не позвалювали їх 3 ніг (Н.-Лев.)]. зпёхотя нар. 1) нехотя, неохотно; (против желания — ещё) скрепя сердце (разг.) [Дмитро провів долонею по зарослих щоках і знехотя відповів (Риб.)]; 2) (помимо своей воли) редк. невольно [Всі жахнулись знехотя (II.-Лев.)]. знехочу нар. обл. нехотя, неохотно [— Що це у вас таке веселе?—питає [Андрій] ніби знехочу (Вас.)]. знехтуваний 1) оставленный в пренебрежении; презрённый; попранный; 2) испорченный; истрёпанный, затрёпанный. Ср. знехтувати 1—2. знехтування 1) пренебрежение; попрание; 2) порча. Ср. знехтувати 1—2. знехтувати, -хтую, -хтуєш 1) (когб, що и ким, чим) пренебречь (кем, чем и уст. кого, что); оставить в пренебрежении (кого, что); (не бояться чего-нибудь, не придавать значения) презреть (кого, что) (уст.); (нарушить) попрать (что) (рит.) [Павло знехтував те застереження (Горд.)]; 2) (о ее- щах) разг. испортить; (об одежде разг. — ещё) истрепать, затрепать. знецінений обесцененный. знецінення обесценение. знецінити см. знецінювати. знецінитися см. знецінюватися. знецінювання обесценивание, обесценение. знецінювати, -нюю, -нюєш, знецінити, -ціню, -ціниш обесценивать, обесценить [Гниль гілляк, стовбурів та коренів живих дерев спричиняє великі збитки лісному господарству, бо вона значно знецінює дерева (Вот. ж., 1953, X, І)].- , знецінюватися, -нюється, знецінитися, -ціпиться обесцениваться, обесцениться [Зберігати гній у малих купах не можна, бо при цьому він, як добриво, знецінюється (Колг. вироби, енцикл.)]. знечёв'я нар. обл. см. знічев'я. знешкоджений обезвреженный [Вчора мною виявлена і знешкоджена міна (Шиян)]. знешкодження обезврёжение [Інженер пристрасно викладав свої думки з приводу знешкодження дніпровських порогів (Риб.)]. знешкоджування обезвреживание. знешкоджувати, «-джую, -джуєш, знеіпкоди- ти, -джу, -диш обезвреживать, обезвредить [Він знешкоджував мінні поля, бетонував площадки під важку артилерію (Смол.); Іде частина в наступ, а попереду вже пройшов сапер: він мусить виявити і знешкодити мінні поля (Скляр.); Найкращий і єдиний спосіб запобігти пожежі — вчасно знешкодити її паліїв (Гал.)]. знешкоджуватися, -джується обезвреживать* ся. знешкодити см. знешкбджувати. знидіти, -дію, -дієш разг. захиреть; (о людях и растениях — еще) зачахнуть [ Ви боялись за своє кохання, що воно знидіє в життьовій боротьбі? (Л. Укр.)]. знижати см. знижувати. знижатися см. знижуватися. знйжепий 1) сниженный; 2) сниженный, пониженный; 3) униженный. Ср.* знижувати 1—3. * зниження 1) снижение [Він міцно стис штурвал, розвернувся, пішов на зниження (Кундз.)]; 2) снижение, понижение; убавка; сбавка [Високі вимоги щодо зниження собівартості поставлені перед вугільною про- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)