Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зні 257 зло коло дверей (Фр.)\ Мільйони бокалів Угору І знялось Від сивих Карпат до Алтаю (Ол.); Спереду знялася ракета (Верш.); Знялись X стовпи піску (Тич.)]] 3) сниматься, снять-м ся [Колись знімемося й карточками обміняємось. Добре? (Вас.)]] 4) подниматься, подыматься, подняться; (о разговоре и т. п.) заходить, зайти [Гамір знявся в таборі, крик, брязкіт оружжя — що се таке сталося? (Фр.)\ І тоді знявся плач (Головко); Тільки коли знов знялась розмова про освіту жінок, Бекір весь стрепенувся (Коцюб.}]; зпялася б^ря поднялась (разразилась) буря [Небо вкрила грозова хмара. Знялася буря (перекл. з Федорова)]; 5) страд, з. (несоверги.) сниматься; составляться; подниматься; подыматься; сниматься; заводиться. Ср. знімати 1 —4. знімач, -чб техн. съёмщик. знімковий спец. снимочный. знімний съёмный. зпГмок, -мка снимок. знГмченпя онемёчение. знГмчпти см. зншчувати. знїмчитися см. знГмчуватися. знЬїчїліш онемечившийся. знімчіти, -чїю, -ЧЇЄШ онемечиться. зншчувапня онемёчение. •знімчувати, -чую, -чуєш, знГмчитп, -чу, -чиш онемечивать, онемечить. знГмчуватися, -чуюся, -чуєшся, знїмчитися, -чуся, -чишся онемечиваться, онемечиться. зніт, -ту бот. (ЕрИоЫит Ь.) кипрей, ко- пбрский чай. знітитися см. знічуватися. зні чей'я нар. разг. от нечего делать; от без- . дёлья [Знічев'я він почав писати до гумо- . ристичних журналів (Смол.); Невже те, - про що він подумав учора знічев'я.., вже почало здійснюватись^ (Шовк.)]. зніченнп съёжившийся, сжившийся; (крайнє) смущённый [Юрко сидів знічений, розчер- - вонілий (Козач.)]. знічуватися, -чуюся, -чуєшся, знітитися (зні- ¦ чуся, знітишся) никнуть, сникнуть; (стараться быть незаметным) съёживаться, съёжиться, сжиматься, сжаться; разг. тушеваться, стушеваться [Зблідли, знітились язички полум'я в багатті (Козач.); Те- • пер тільки Вовка помітив чужих і зразу • знітився (Коп.)]. І зніяковілий смущённый [Щербина стояв серед збудженої ним же метушні зніяковілий . і розгублений (Ільч.)].' зніяковілість, -лості смущение. зніяковіло нар. смущённо [Він переглядався з Льонькою, що зніяковіло сидів на возі, і підібравши під себе ноги (Куч.)]. зніяковіння смущение, замешательство [Дівчина прийшла зараз же і, як завжди, принесла з собою на вустах лагідну посмішку • зніяковіння й якоїсь рішучості (Риб.)]. зніяковіти (зніяковію, зшяковієш) смутйть- • ся, смешаться; прийти в смущение, прийти • в замешательство [Побачивши дівчину, Бо- . рис і зрадів і зніяковів водночас (Собко)]. знобити, -бить 1) безл. знобить, лихорадить; . 2) разг. редк. знобить [Ні грів, ні знобить (Ном.)]. І І" знов, зпбву нар. снова, опять, вновь, разг. сызнова; (при глаголах начинать, начать иногда — ещё) сначала [Шумлять міста, і сонце знов і знов встає для нас за даллю голубою (Сое.)]; ^в-т а к й опять-таки [Продукт, що існує в готовій для споживача формі, може знов-таки стати сировим матеріалом для іншого продукту, як, напр., виноград—сировим матеріалом для вина (Маркс)]. зноровити, -влю, -виш разг. 1) изноровйть [Коня легше зноровить, ніж виправить (Горд.)]; 2) (без дополнения) проявить норов, заупрямиться. знос1, -су 1) снос; н а ^>с на снос; 2) карт. снос. Ср. зносити. знос2, -су износ; разг. снос; до ^су до снбсу (сноса), до изнбсу (износа) [Ненагодо- ване і босе. Сорочечку до зносу носить (Шевч.)]; нема ^су разг. нет сносу (сноса), нет изнбсу (изнбса). Ср. зношувати. зносини, -син сношения; общение [Дніпро сприяв зміцненню зносин слов'ян між собою і з іншими народами (Літ. газ., 1952, XI); Не треба мені з ним ніяких зносин... (Коцюб.)]. зносити (зношу, зносиш), знести (знесу, знесеш) 1) сносить, снести; (откуда, вверх, также перен. — терпеть — егцё) выносить, вынести; («а что-нибудь — ещё) взносить, взнести; (поднимать вверх тор'ж. — ещё) возносить, вознести; (претерпевать — ещё) переносить, перенести [Вітер колодний Вив, гуде— Зносить із дерева "Листя руде (Тич.); Легенька хвиля ледве помітно зносить човна вбік (Донч.); Чи ж я винна, що я не зношу диму? (Л. .Укр.); Зніс на горище мішок з половою (Сл. Гр.); Скликали сход оце сьогодні та й постановили* до вечора все знести на місце (Головко); Богун: ..Багато тяжких боїв нам знести доведеться (Корн.)]; у г^стй до грунту (д о п н я) снести (срыть) до основания; 2) (только соверш. — о яйцах) снести. зносити см. зношувати, знбситися (зношуся, {зносишся), знестися (знесуся, знесешся) 1) (с кем) сноситься, снестись; 2) (вверх—преим. обл.) подниматься, подыматься (разг.), подняться, (реже) взноситься, взнестись, уст., поэз. возноситься, вознестись; (только несоверш. — стоять — о высоком — ещё) возвышаться [3 трави зносилася мірними вимахами чайка і розкішно купалася в синіх хвилях повітря (перекл. в Гоголя); Фронтова стіна з тесаного каміння зносилася вже на локоть понад землею (Фр.); Людські потоки Під гордий марш свої рівняють кроки, І над садами гордий знісся форт (Рил.)]; 3) (только соверш. — о кладке яиц) снестись [Кудкудакали кури, шукаючи гнізд, щоб знестися... (Гонч.)); 4) страд, з. (несоверш.) сноситься; выноситься; возноситься; переноситься; ср. зносити 1. зноситися см. зношуватися, знбчі нар. обл. вчера* вечером. зношений изнбгаенный, снбшенный; (только как прил.) понбшенный; истрёпанный, .истб- | сканный, потрёпанный [Його зношений 17-430 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)