Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зно 258 зйб сюртук, що метлявся на бігу, добре знали в місті (перекл. а Федіна)]. Ср. зношувати. зношеність, -ності изнбшенность. зношуваність, -ності изнашиваемость. зношування изнашивание, снашивание; трёпка [Робочі сили, які зникають з ринку внаслідок зношування і смерті, повинні постійно заміщатися щонайменше такою ж кількістю нових робочих сил (Маркс)]. Ср. зношувати. зношувати, -Шую, -щувш, зносити (зношу, зносиш) изнашивать, износить, снашивать, сносить; (небрежной ноской разг. ~—ещё) трепать, истрепать, истаскивать, истаскать, (только соверш.) потреп&ть, относить (совсем), мног. поизносить, переносить, перетрепать, перетаскать [Вона тії сережечки про будень зносила (Чуб.); Без розкоші, без любові Зношу свої чорні брови (Шевч.)]. зношуватися, *шуюся, -шувшся, зноситися (зношуся, зносишся) изнашиваться, износиться, снашиваться, сноситься; трепаться, истрепаться, истаскиваться, истаскаться; потрепаться; относиться; поизноситься {Зносилася свита (Сл. Г р.); I краса була — не знать коли зносилася (Мирн.)]. Ср. знбшу- вати. знуджений 1) соскучившийся; истосковавшийся, истомлённый (чем), истомившийся (от чего); изнывший [Змордований вічною блуканиною, знуджений полохливістю всього живучого.., шкандибав по курній дорозі Хо, підпираючись довгим костуром (Коцюб.)]; ср. знудитися; 2) (выражающий скуку) скучающий [—Третя година, — сказала вона знудженим голосом. — Як поволі той час іде! (Фр.)]. знудити (знаджу, знудиш) разг. наскучить (разг.), надоесть; (измучить) истомить [Зразу забавляла її гутірка того пана, але опісля знудила монотонність і обмежений кругозір його думок (Фр.)]. знудитися (знуджуся, знудишся) разг. соскучиться; разг. стосковаться; (измучиться) истосковаться (по ком^, по чему), истомйть- ' ся (от чегб), уст. изныть (от чегб) [Дівча, знудившись дома само, прибігало раз у раз до «тьоті Алли» (Л. Укр.)\. знудьгуватися, -гуюся, -гуешся (за ким, за чим и по кому, по чому) разг. стосковаться (по ком, по чём и о ком, о чём); (измучиться) истосковаться (по кому, по чему) [Діти міцно обіймали батька за шию. — Знудьгувалися? — усміхнувся, ніжно пригортаючи дітей до себе (Войч.); Руки знудьгувалися за молотом, кайлом і плугом (Рад. Укр., 1946, V)]. знущальний издевательский; разг. измывательский. знущання издевательство, глумление; разг. издёвка, измывательство [За кров, за знущання, руїну — за все ми відплатим тобі! 1 Ніколи ти нашу країну не зломиш у цій боротьбі! (Тич.)]. знущатися, -щаюся, -щаєшся (з кбго, з чого, редк. над ким, над чим) издеваться (над кем, над чем), глумиться (над кем, над чем); разг. измываться (над кем, над чем); (мягче) потешаться (над кем, над чем), уст. тешиться (над кем, над чем) [Лазар почав кричати й коверзувати, знущатись з Івана, мучить Каленика (Коцюб,); Вони знущалися над ним: кололи, ^5или,*— та нічого їм не сказав юнак (Тич.)]. знюхуватися (знюхуюся, знюхуєшся), знюхатися (знюхаюся, знюхаєшся) разг. снюхиваться, снюхаться [П а н ь к о: Он як! Чи бач, з ким знюхалась! (Фр.)]. зняти см. здіймати и знімати, знятий 1) снятый; составленный [Застава була знята без пострілу (Панч)] \ 2) поднятый; ¦ (о руках книжн. — ещё) воздетый [Знята рука повільно почала спадати (Панч); Знята ними курява висіла над'селом, як рожевий туман (Панч)]; 3) снятый; заснйтый; 4) пбднятый. Ср. знімати 1—4. знятися ом. здійматися и зніматися, зняття снятие; разг. съёмка. Ср. знімати 1. зо см. з. /зоб энт., мед., вет. зоб. I зббастий зобастый, зобатый. зобастість, -тості .зобастость. зоба чати, -чаю, -чаєш, забачити, -чу, -чшп обл. видеть, увидеть [Я зараз зобачив високу дзвіницю (Вовч.)]. зобачення: д о ~*ня обл. до свидания [А тепер іду додому. До зобачення (Мирн.)]. зобйчити см. забачати. зобиджати, -джаю, -джйвш, зобйдити, -джу, -диш разг. обижать, обидеть [Вмираючи, [Горпина] ..наказувала їм усім, щоб Левка держали і не *зобиджали його (Квітка); Ось я єсть... та ти не бійся: ще нікого не зобидив справедливий Кобилиця (Тич.)]. зоб и д жатися, -джйюся, -джаєшся, зобйди- тися, -джуся, -дишся разг. обижаться, обидеться [Гордий дід Онцкій зобидився, що Грицай не просив його стати за пасічника на все літо (Н,-Лев.)]. зобйдити см. зобиджати. зобйдйтися см. зобидж&тися. зобний зббный [Проблема боротьби із зобною хворобою (ендемічним зобом) і досі' залишається однією з актуальних, що потребує повного свого розв'язання (Мед. ж., 1953, XXIII, 4)]. зобов'язальний юр. обязательственный. зобов'язаний обязанный; (как сказуемое) обязан, должен [Як набридло йому почувати себе завжди зобов'язаним перед людьми (Сміл.)]\ ~*ний кому, ч о м у обязан кому, чему. зобов'язання обязательство [У колгоспах, МТС, районах і областях розгорнулося всенародне соціалістичне змагання за виконання взятих зобов'язань (Рад. Укр., 1948, IV)}; соціалістичне г^пя социалистическое обязательство. зобов'язати ом. зобов'язувати, зобов'язатися см. зобов'язуватися, зобов'йзувати, -зую, -зуєш, зобов' язати, -в'яжу, -в'яжеш обйзывать, обязбть. зобов' йзуватися, -зуюся, -зуєшся, зобов'язатися, -в'яжуся, -в'яжешся обйзывать- ся, обязаться [Приступаючи до зміни, сталевар зобов'язався виконати завдання не менш як на 150 процентів (Рад. Укр., І 1953, XII)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)