Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зод ники (Бажан); По підгір'ях спинаються зодягнуті в риштовання нові цегляні вілли (Гонч.)]. зодягнути см. зодягати. зодягнутий см. зодягнений. зодягнутися см. зодягатися. зодягти см. зодягати. зодягтися см. зодягатися. зозла нар. разг. сердито, зло [[Баша] на свої турки зозла гукає (дума)]. зозуленя, -пяти, ласк, зозуленятко птенец кукушки [Птахи між своїми., годують тих зо- зуленяток @.^1862, IX —Сл. Гр.)]. зозуленька, зозулечка уменъш., ласк, куку- шечка [Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кує (Шевч.); Не сердься ж, моя мамочко, рибочко, перепілочко, зозулечко! (Квітка)]. зозулин, -на, -не кукушкин, кукушки (род. п. от кукушка) [Весною Муха-ледащиця Майнула у садок.. Почуть Зозулин голосок (Гл.)]\г^1\ льон бот. (Цпит саіНаг- іісит Ь.) кукушкин лён; ^*ні с л ь б з и (род. зозулиних сліз) бот. (Ьізіега К. В г.) тайник. зозулинець, -пця бот. (ОгсЫз I*.) ятрышник; ^ць плямистий бот. (ОгсЫз тасиїаіа Ь.) ятрышник пятнистый, кукушкины слёзки. зозуля кукушка [Там десь кує зозуля у гаю, і дзвінко так її кування лине (бос.)]. зозулястенький уменъш., ласк, пёстренький, рябенький [Як тільки забували зачинити двері, крізь них влітала з сіней зозулястенька курка і прожогом бігла до баби (Коцюб.)]. зозулястий пёстрый, рябой [На дворі зозуляста квочка., водила шестеро курчат (Коцюб.)]. зозулячий кукушечий. зозуль, -ля кукушка-самец [Може я колись перейду в зозуля, а ти в зозулю (Н.-Лев.)]. зозулька уменъш., ласк, кукушечка [Гриць тихесенько свиснув. Дівчина стрепенулась, як сива зозулька (Вовч.)]. зозулышк редк. кукушка-самец [Згадала я зозульників дурних (Глш)]. зоїл книжн. зоил. зойк, -ку 1) вопль; стон; вскрик [Відкрив вогонь з кулеметів, цілячись в темряві туди, звідки чувся стогін і зойки пораненого (Гонч.); Залою, між глядачів, пройшов шелест і вщух. Мій одчайдушний зойк сполохав глядачів (Смол.); Сестра., від- разу-таки впала на землю з глухим зойком (Фр.)]; 2) собир. вбпли;стбны; крик [Зда- .леку долинули вигуки, схожі на жіночий зойк (Коп.)\ Весь дім трясся од зойку (Коцюб.)]. Ср. зойкати. зойкати, -каю, -каєш, збйкнути, -ну, -неш вопить, издать вопль; (протяжно, жалобно — от боли, горя) стонбть, застонать, издать стон; (отрывисто, резко)]вскфикпвать, вскрикнуть [На коліях пронизливо зойкав паровоз (Козач.); Стара бабуся, що стояла і тремтіла біля печі, зойкнула і кинулась до мене (Риб.); — То ти сам прийшов? — зойкнула жінка вдруге {Че- ремш.); Скрипка розлетілась на друзки, ЗОЛ страшно зойкнувши... (Ільч.)\ ПГура, зойкнувши, підняла руки (Гонч.)]. зокола нар. извне, снаружи [І зокола хата ' обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (Мирн.)]. зокрема нар. 1) в отдельности, отдельно [Боря, як завжди, привітався до кожного зокрема (Гонч.)]; 2) (в том числе) в частности [Виняткове значення мав постанова ЦК ВКП(б) для розвитку літератур /-усіх братніх республік, і зокрема української літератури (Літ. газ., 1950, VIII)]; ~->рема і взагалі в частности и вообще [Тоня скрізь і всюди права, Зокрема і взагалі (Воскр.)]. зола 1) зола, пепел [Чорніла вчорашня пожежа. Декілька чоловіків снувало по їй і коло неї, одні розривали чорную золу, ..другі носили з ставка воду і заливали (Мирн.)]; 2) техн. зола [Крім золи, надто шкідливою домішкою у вугіллі є сірка (Рад. Укр., 1946, VIII)]. золити, -лю, -лиш 1) (о белье) бучить* обл. золить [Риндичка: ..В понеділок ваша сусіда., золила сорочки у жлукті (Кроп.)]; 2) (о коже) спец. золить; 3) перен. разг. грызть (когб), грызть голову (кому) [Золить тебе та й золить [жінка]; доки ти мене золитимеш? (Канее. у.—Сл. Гр.)]. золитися, -литься 1) бучиться; золиться; 2] золиться. Ср. золити 1—2. золійник, золільник, обл. золіпник чугун;,(для белья) бук; (для кож) (золильный) чан [Було видно з десяток здорових золійників та горшків з усякою стравою (Н.-Лев.); Бувало, як попотягаєш золійники, то й у грудях болить і руки неначе не свої — аж не чуєш (Мирн.)]. золіппя 1) бучение; золение, зблка; 2) золение, зблка. Ср. золити 1—2. зблка спец, зблка. золотавий золотистый [І просто вниз, під гору, у долині — Обухівка, немов хтось жменею сійнув зерно золотаве в чорну ріллю (Головко)]. золотбр, -ря" золотых дел мастер; уст. золотарь [В цій людині Очумєлов впізнає золотаря Хрюкіна (перекл. з Чехова)]. золотенький, золотесенький уменъш., ласк, от золотий1 1 [У неї ручка біленька, А в ручечці чарочка золотенька, А в чарочці горілочка солоденька (народна пісня)]. золотий1 1) прил. золотбй; уст. поэз.г златбй [Скінчивши гімназію з золотою медаллю, Ленін у серпні 1887 року вступив на юридичний факультет Казанського університету (Біогр. Леніна); — Золоті в нього руки! — голосно вигукнув хтось із присутніх (Донч.)]; 2) (род. золотого) (червонец) уст. золотбй. золотий2 (род. золотого) (пятнадцатикопеечная монета) разг. уст. пятиалтынный [По карбованцеві кожде, Ще й по золотому (Руд.)]. золотильпик спец. золотильщик. золотильниця спец. золотйльщица. золотистий золотистый [Пшениця цідилася на купу тоненькою цівкою, розбризкуючись золотистими зернами... (Кач.)\. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)