Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зол 261 золотити, -лочу, -лбтиш золотить; уст» поэа. позлащать [Осінь ходить, яблука золотить (Рил.)]. золотитися, -лбтиться золотиться [В лацкані піджака золотиться орден Леніна (Риб.)]. золотіння золочение. золотіти, -тГб золотеть [Золотіють каштани навколо, В небі клич журавлиних ключів (Мур.); Поля золотіють снопами (Воронько)]. золотко ласк. разг. золотко, зблотце [— Бери, рідненький, відпустку... — Золотко моє! Що це тобі раптом так? (Ле)]. золотник1, -ка техн. золотник [Ми їхали довго й повільно, — поранені паровози спинялись підтягати золотники, шукати палива, шурувати топку (Смол.)]. золотник2, -ка (мера) уст. золотник [Здоров'я виходить пудами, а входить золотниками (приказка)]. золотниковий1 техн. золотникбвый. золотниковий2 (о мере) уст. золотникбвый. золото золото, уст. поэз. злато; (перен. — о больших достоинствах; ласк. — еще) сокровище [Річка тече, як щире золото, між зеленими берегами (Вовч.); Чорне золото з шахт на поверхню потоками лине (Сос); Олдрідж одягнений був у бархатний костюм, розшитий золотом (Ільч.); Золотом ниви, кругом хвилювались (Тич.)]; не все те г^то, що блищить посл. но всё то золото, что блестит. золотоборбдник бот. (Скгу$оро?оп Т г і п.) золотоборбдник. золотоверхий золотоверхий; уст. поэз. златоверхий [Шумить золотоверхий Київ в морях червоних прапорів (Сос.)]. золотовидобування горн, золотодобыча. золотовидобуток, -тку горн, золотодобыча. золотоволосий золотоволосый; уст. поэз. златовласый [Останньою зійшла з машини золотоволоса висока дівчина в розстебнутім легкім пальті (Гонч.)]. золотоглавий поэз. златоглавый [Славен наш Київ золотоглавий Мужністю, честю, красою! (Рил.)]. золотогузка энт. златогузка [Непарний шовкопряд, золотогузка і кільчастий шовкопряд часто й дуже пошкоджують деревні листяні насадження, особливо дубові (Колг. вироби, енцикл.)]. золотодобування горн, золотодобыча. золотокосий золотокбсый, золотоволбсый; уст. поэз. златовласый [Золотокоса, округла, як соняшник, голівка нахилилась над ним (Ст.)]. золотокрйлий поэз. златокрылый [І понадо мною Полинула, заспівала Ти, золото- крила... (ІПевч.)]. золотокудрый золотокудрый; уст. поэз. златокудрый [І ф іге н і я: ..Як солодко було тримать в обіймах Тоненький стан мого хлоп'ятка-брата Мого золотокудрого Ореста... (Л. Укр.)]. золотоносний золотоносный. золотопблий поэз. златопблый [..дивитися з гори|На Дніпр широкий, на яри, Та на лани золотополі, Та на високії могили (Шевч.)]. золотопромисловець, -вця уст. золотопромышленник. золотопромисловий золотопромышленный. золотопромисловість, -вості золотопромышленность. золототйсячпик бот. *(ЕгуіНгаеа сепіаигіит Р Є Г 8.) ЗОЛОТОТЫСЯЧНИК. золототканий золототканый; уст. поэз. златотканый [Він зирнув на синє море, де рубцем золототканим зарисовувався обрис від Афонської гори (Фр.)]. золотошвейний золотошвейный. золотошукач, -ча золотоискатель. золотуха 1) мед. золотуха; 2) бот. обл. см. золотушник. золотушний мед. золотушный [Молодий панок, ..щось миршавеньке, золотушне, із вишару- ваною, як скло, лисиною, гидливо кривив губи, щурив руденькі брови (Вас.)]. золотушник бот. (ЗоІШадо Ь.) золотарник; (Зоийацо ьіг&а аигеа Ь.) золотая рбзга [Ще тиждень, другий—і осінь загасить жар останніх квітів, але тепер ще красуються кущі золотушника (перекл. з Мальцева)]. зблотце ласк. разг. зблотце [Цілісіньку ніч я не спав, Мережечки всякі, кругом поясочки Та ще й золотцем малював (Гл.)]. золоуловлювач техн. золоуловитель. золочений золочённый; прил. золочёный; уст. поэз. позлащенный [Родивсь він у ярмі тирана, Носив золочені кайдани, Та вольність перший провіщав (перекл. з Радіщева); За ним мов слідкують очима суворі портрети з золочених рам (Л. Укр.)]. золочення золочение. золушка золушка. золь, -лю хим. золь. зольний зольный. зольник, -ка техн. зольник [Перед кожною зміною очищати зольник від золи і дрібного вугілля (Колг. Укр., 1939, IX)]. зольність, -пості техн., с.-х. зольность. зомлівання обмирание. зомлівати, -ваю, -ваєш, зомліти, -лію, -ліеш 1) падать в ббморок, упасть в обморок, лишаться чувств, лишиться чувств; разг. обомлевать (редк.), обомлеть, обмирать, обмереть [А Катря стоїть коло стіни, сама, як стіна, біла, — бачу — зомліває (Вовч.)]; 2) (от сильного чувства) разг. цепенеть, оцепенеть; разг. обомлевать (редк.), обомлеть; (преим. от страха) обмирать, обмереть [Був незрівнянним в красномовстві він.. Аж зомлівали з втіхи слухачі (перекл. Бажана); Глянувши на Гафіику, Маланка так і зомліла (Коцюб.)]; 3) (неметь — о руках и ногах) затекать, затечь; разг. обомлевать (редк.)у обомлеть, замлеть [Ліва рука від незвичайної ваги зомліла, і Ха- ритя не могла її зігнути (Коцюб.)]. зомлілий 1) упавший в ббморок, лишившийся чувств; обомлевший, обмерший; упав ~лий лишился чувств, упал в ббморок (в обмороке); упал без чувств [Він похилився і всім тягарем свойого тіла впав зомлілий на кам'яний поміст сіней (Фр.)]; 2) оцепенелый; обомлевший; обмерший; 3) затёкший; обомлевший, замлевший. Ср. зомлівати 1—3. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)