Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зос 264 хатки і місто зосталося позаду (Смол.)]; статися спокї йним остаться спокойным, сохранить спокойствие; <*-»ваііте- ся здорові! разг. будьте здорбвы!, счастливо оставаться! заставляти, -ляю, -ляєш, зоставити, -влю, -виш редк. оставлять, оставить [І жалкує [мати] її зоставити біля себе, щоб не сумувала (Квітка)]. зостановлюватися, -лююся, -люєшся, зостано- вйтися, -новлюся, -нбвшдсяразг. останавливаться, остановиться [Лихоманка її б'є, рук своїх вона вже не чує, а все йде, не зоста- новлюється... (Мири.); Він на хвилину зо- становився, чогось тихо пошептався сам з собою і, вхопивши перо, знову почав писати (Мирн.)]. зостарити, -рю, -риш разг. состарить [— Я таки тебе, Грицьку, молодшим бачив... —Це так мене зостарила молода жінка, — сміється Грицько (Мирн.)]. зостарітися, -ріюся, -рієшся разг. состариться [Будемо тут жити у щасті, у любові, аж поки зовсім зостаріємося (Квітка)]. зостатися см, зоставатися. зострїтл, зострітися обл. см. зустріти, зустрітися. зострічати, зострічатися обл. см. зустрічати, зустрічатися. Зот Зот. зотлівати, -взло, -ваєш, зотліти, -лїю, -лїєш истлевать, истлеть [Згоріло, зотліло, Попіл вітром розмахало, І сліду не стало (Шевч.)]. зотлілий истлевший [Димить димовище під хмару, І дуб тріщить, ясний од жару, Зотлілий з серцем до кінця (Мал.)]. зотліти см. зотлівати. зотнути см. зітпути. зохотитися, -хочуся, -хотишся разг. захотеть; (выразить свою волю) изъявить желание; (уступить уговорам) согласиться Л Вася перший зохотився піти по воду (Трубл.); Маковей уже був зохотився на міньбу (Гонч.)]. зочити, -чу, -чиш редк. увидеть; (посмотреть на что-нибудь) окинуть взглядом, оглядеть [Весело зочити степ, поля красні!.. Степ зелений наче втікає в тебе перед очима далеко кудись, далеко... (Вовч.)]. зошит тетрадь; разг. тетрадка [Посхилялися всі над зошитами, у кожного., ручка — виводить старанно кожну літеру (Головко)]. зошитовий тетрадный, тетрадочный. Зоя Збя. з-пёред пред л. переводится различно в зависимости от словосочетания; з-перед н 6 с а разг. из-под нбса [Одгуляли весілля [старшої дочки генеральші].. Почин, кажуть, великий чоловік. Як побачили гусари, що з-перед носа таке добро упливає, та ще дужче зачастили в Піски (Мирн.)]', з-перед очей не схбдить (всё) стоит перед глазами. з-під предл. из-под [Мов гарячий присок, Летіли з-під різця уламки дрібні (Л. Укр.)]; з-під криги из-подо льді. з-поза предл. из-за [Менший брат покликав других братів, і вони прийшли з-поза дерева (Вовч.)]. з-позаду нар. обл. из-за спины; из-за спин. з-поміж (кого, чбго) предл. 1) из (кого, чего); из-за (кого, чего) [Від того дня почали звірі день поза день посилати Медведеві одного з-поміж себе на страву (Фр.)\ Телефоніст вийшов з-поміж гіллястих білих дерев (Гонч.)]; 2) (где) между (кем, чем); среди (кого, чего) [З-поміж образів, Буч- мою створених, образ Леніна — серцем отеплений! (Тич.)]. з-понад предл. из-за; (иногда) с [Так застало його й ранішнє сонце, коли визирнуло з-понад чорних бориславських дахів (Фр.)]; з-понад моря с моря. з-посеред (кбго, чбго) предл. 1) из^ (когб, чего); 2) (где) между (кем, чем); среди (кого, чего) [Де-не-де видніється з-посеред того золотого., моря синє чаруюче око блавату з-промїж (кбго, чбго) предл. 1) из (когб, чего); 2) (где) между (кем, чем); среди (когб, чегб). зрабовапий 1) ограбленный; 2) заграбленный; награбленный [В темнім шатрі на ліжку, покритім м'якими, грабованими перинами, сиділа Мирослава і гірко плакала (Фр.)]. Ср. зрабувати 1—2. зрабувати, -бую, -буєш обл. 1) ограбить; 2) (взять) заграбить; мног. награбить. зрада (когб, чогб) измена (кому, чему); предательство (когб, чегб) [Найменша поступка революційному оборонству є зрада щодо соціалізму.. (Ленін); Український народ ніколи не забуде зради і кривавих злочинів буржуазних націоналістів! (Хрущов); Лісовик: Доню, доню, як тяжко ти караєшся за зраду!.. (Л. Укр.)]; г^дою (как) изменнически, предательски. Ср. зраджувати 1. зрадець, -дця обл. изменник; предатель [Султанові зрадці сей лист донесли (Фр.)]. Ср. зраджувати 1. зраджений 1) преданный; 2) выданный. Ср. зраджувати 1—2. зраджувати, -джую, -джуеш, зрадити, -джу, -диш (когб, що) 1) изменять, изменить (кому, чему); (вероломно отдавать во власть, в распоряжение кого-нибудь — обычно) предавать, предать (когб, что) [Ніякі попередні заслуги не могли врятувати від суворої ленінської критики того, хто зраджував марксизм (Віогр. Леніна); Кривоніс: Прощайся, Соломіє, він зрадив батьківщину, і його судили ми (Корн.)]; мужність гидила його мужество изменило ему, мужество покинуло егб; рука ^дила когб рука изменила кому, рука дрбгнула у кого; сйли г^джують когб силы изменяют кому, силы оставляют кого [Толя намацує вогку замулену торбинку і раптом відчуває, що сили його зраджують (Іван.)]; 2) (обнаруживать что-нибудь перед кем- нибудь) выдавать, выдать [0\і мав опущені додолу, й тільки поламані стрілки брів зраджували мені їх вираз (Туд.); Він затамовує навіть віддих, боячись по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)