Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зра 265 зра дати знак життя, боячись зрадити свою присутність у хаті... (Коцюб.)\\ 3) (не оправдывать надежд, ожиданий и т. п.) обманывать, обмануть [Перше враження від Славка не зрадило (Коп.)]. зраджуватися, -джуюся, -джуєшся, зрадитися, -джуся, -дишся 1) страд, э. (несоверш.) предаваться; ср. зраджувати 1; 2) (только соверш.) выдать себя [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами... (Коцюб.)]; гатися з чим выдать что. зрадити см. зраджувати. зрадитися1 см. зраджуватися. зрадитися2, -джуся, -дишся разг. посоветовавшись, решить. См. радитися. зраділий обрадовавшийся; (чем) обрадованный; ликующий [Соломія вивела з юрми зраділого такою ласкою Івана (Коцюб.)]. Ср. зрадіти. зраділо нар. радостно [— Довеземо!— зраділо ствердив Марко Омелянович (Риб.)]. зрадіти, -дію, -дієш обрадоваться; уст. возрадоваться; рит. возликовать [Костюченко дуже зрадів гостеві і одразу ж почав розповідати, як зустріли статтю на шахті (Ткач)]. зрадливий 1) склонный к измене, неверный [Не/виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая... (Шевч.)] Водяник: Та знаю, знаю! ..Зрадлива і лукава в нього вдача (Л. Укр.)]] 2) (о чём — способный или могущий выдать, обнаружить что-нибудь; таящий в себе неприятности) предательский [В піску зостався той зрадливий слід її ноги з ясними підківками (Рил.); Люди відчували небезпеку й розуміли зрадливий підступ зими (Скляр.)]] 3) (непостоянный) изменчивый; книжн. превратный [Літо минулось і квітки немає, А зіронька тихо зорить, як і влітку; Щире так щастя рівнесенько сяє, Зрадливе ж і ¦ пишне минає, як квітка (Манж.)]] 4) (свойственный изменнику, предателю) редк. изменнический, предательский [Заснув Самсон— і голову думливу Склонив до милої; ¦ вона ж, схилившись, Вчиня над ним подію ту зрадливу (Л. Укр.)]. зрадливість, -вості 1) склонность к измене, неверность; 2) изменчивость; превратность. Ср. зрадливий І, З. зрадлйвиця редк. изменница; предательница ' [— Вставай, Самсоне! Вороги на тебе! — Покликнула зрадлйвиця Даліла (Л. Укр.)]. Ср. зраджувати 1. зрадливо нар. предательски [У Пастушенка на виску зрадливо тремтіла синя жилка (Десн.)]. зрад ний редк. предательский; (лукавый) ко- < варный [Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. (Г.-Арт.)] Не вірю я в слова зрад- ні! (перекл. Л. Українки)]. зрадник изменник; (нарушитель верности в любви или дружбе разг. — ещё) изменщик; предатель [Комонник..: Я зрадників державних не шкодую (Л. Укр.)] I крик піднявся..: «Ти зрадник! Зрадник! Зрадив люд закутий» (Фр.)\\ як <^ник (в качестве обстоятельства) как изменник, изменнически, предательски. Ср. зраджувати 1. зрадництво предательство; уст. изменничество; (отдельный поступок — обычно) измена. зрадниця изменница; изменщица; предательница [Злякано прислухалася, як поралася ніч-зрадниця (Ле)]. Ср. зрадник, зраджувати 1. зрадницький 1) изменнический, предательский [Антинародну, зрадницьку політику українських буржуазних націоналістів підтримувало реакційне уніатське духовенство (Хрущов)]; 2) (перен. — выдающий кого- нибудь) предательский; (лукавый) коварный [Усі здивовані — чи не змилив артист? А він повторює той самий злісний свист, Він зрадницьку струну умисне знов торкає (перекл. Рильського)]. зрадувати, -дую, -дуєш обл. обрадовать [Мати вперше почула таку річ від сина. І здивувала вона її, і зрадувала (Мирн.)]. зрадуватися, -дуюся, -дуєшся обл. обрадоваться [Чув я й се, та не зрадувавсь... (Вовч.)]. зрази (род. зраз) кул. зразы [І поки там ловці накинулись на страву — На гуси, на качки.. І на улюблені в землі Литовській зрази, — Вони наказують принести повні вази Із пивом вареним (перекл. Рильського)], зразковий образцовый; (отличный — ещё) примерный [Ми створюємо зразкові заклади, їдальні, ясла, які звільнили & жінку від домашнього господарства (Ленін)] Добитися, щоб усі радгоспи стали зразковими-г- таке наше завдання (Хрущов)]. зразковість, -вості примерность. зразково нар. образцово; примерно. Ср. зразковий. зразок, -зка 1) образец; (предмет или материал^ служащий как бы моделью при изготовлении^ покупке — ещё) образчик [Вона заправляла розтріпане світле волосся під темносиній берет військового зразка (Смол.)]] ~зкй матерії образцы (образчики —обычно об отрезанных лоскутках) материи; взйти, дати и т. п. для ~зка (н а г^зок) взять, дать и т. п. для образца для образчика); 2) перен. образец, пример Одним з яскравих зразків творчого розвитку Леніним марксизму і було створення ним нової, закінченої теорії соціалістичної революції (Віогр. Леніна)] Лариса Дмитрівна стала для Марусі життєвим зразком, на який вона повсякчас рівнялась (Козач.)]] з а ^зком (как, какой) по образцу; (о действии, явлении — ещё) по примеру (чьему) [Центральна виборча комісія, Окружні і Дільничні виборчі комісії мають свою печатку за зразком, встановленим Центральною виборчою комісією (Полож. про вибори)]] н а ^зок кого, чогб (подобный кому, чему) по образцу (наподобие) когб, чегб; по примеру кого, чего; разг. вроде кого, чегб, на манер кого, чегб; 3) (скопированный накалыванием иглы рисунок) спец, сколок; 4) обл. узор. зразу нар. 1) сразу; (в тот же момент; в один приём — ещё) разом (разг.)] (одновремен- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)