Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зро 270 зро ретельно й грунтовно зроблених, не бачили вже давно (перекл. з Фурманова)]; сказано — ^ио разе, сказано—сдолано; хибному була ~іщ операція боль- нбму была сделана операция, больной был подвергнут операций, больнбго оперировали. Ср. зробити. зроговілий спец. ороговелый, ороговевший. зроговілість, -лості спец. ороговелость. зроговіння спец, ороговение. зроговіти^ -вів спец* ороговеть. зроджений рождённый [Коли весь світ в захоплених поривах Вславляв той подвиг, що несли вони, Ми думали — вітчизною сміливих Оці сміливі зроджені сини (Важан)]. зродити, -джу, -диш і) родить [Ой, ти, воле, рідний краю, доле людська мила, Задля тебе мене мати в неволі зродила (народна пісня)]; 2) (о плодах) разг. уродить [Ой, в полю черешенька та рясно вродила (Чуб,)]. зродитися, -джуся, -дишся 1) родиться ЇМ а в- к а: ..У мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала (Л. Укр.); Його думки, що зродились у серці, ..пливли вільно, як прозора течія (Коцюб.)]; 2) уродиться [Посіяла, мамко, жито, — вродивсябарвінок (Гол. — Сл. Гр.)], Ср. зродити 1—2. зроду, (реже) зроду-віку, зроду-звіку нар., разг. 1) от природы; (реже) с природы; (во временном значении) от рождения [Робоча, жвава, метка, проворна зроду, вона поприбирала, повимивала, повичищала все чисто в хаті в одну мить (Н.-Лев.); Ми з братом щиро любилися зроду, змалку (Вовч.); А от поспитай Марка, послухай, що розумні люди скажуть. Він би вам сказав: дурні, зроду-звіку дурні (Коцюб.)]; 2) (в отрицательных предложениях) никогда; (при сказуемом личном в прош. и наст. вр. — ещё) бтроду, сроду, отродись; (при сказуемом личном в буд. вр. — еще) ни в жизнь [Рудий: Мабуть такого бою ще зроду не було (Янов.); Данило й не згадує про сестру, наче зроду її й не було (Вовч.); Йому здалося —• він зроду не чув такого свіжого, гнучкого голосу (Мирн.); К а т е^ р и н а:- ..Я вам таке розкажу, що ви й зроду ніде не почуєте (Коп.)\ Ти, мабуть, зроду-віку не бачив такого (Мирн.); Там чи купити що, чи продати, — зроду-віку пе послухає (Вовч.); Та зроду-звіку цього не буде!.. (Коцюб*)]; 3) (при категорическом отказе; о невозможности чего-нибудь) ни за чтб; разг. ни в жизнь [— Вийди ж і ти, Надю, — сказала мати. — І зроду не вийду! (Я.- Лев.); Такі капосні людина кутку, що мені не можна зроду-авіку на селі вдер-» жатися (Н.-Лев.)]; зрозумілий 1) понятный; (об изложении — ещё) толкбвый, членораздельный (об устном); (лёгкий— преим. о форме изложения—> также) удобопонятный (книжн.); вразуми* тельный, удобоваримый (ирон.)\ внятный (уст.); (доступный пониманию) постижимый (книжн.) [Велика роль лісу у піднесенні куїьтури соціалістичного землеробства і підвищеїші врожайності зрозуміла для колгоспних мас і 'спеціалістів сільського господарства' (Рад. Укр., 1949, III); Вся велич того, що робиться на його Батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала ніби зрозумілішою і видимішою (Гонч.)]; г^ла річ (вводное слово) понятное дело, понятная вещь, яхпоо дело; 2) (дошедший до сознания) редк. пбнятый; постигнутый. зрозумілість, -лості понятность; членораздельность; удобопонятность; вразумительность; удобоваримость. Ср. зрозумілий 1, зрозуміло 1) нар, понятно; толкбво; членораздельно ; удобопонятно; вразумительно; внятно; ср. зрозумілий 1;^ 2) (в значении безличного сказуемого) понятно [Суддя вийняв лист про волю й голосно прочитав його.. — Чи зрозуміло для вас, за що я прочитав? — спитав він у бурлак (Н.-Лев.)]; 3) (вводное слово) понятно, разумеется; разе, понятное дело, понятная вещь, йсное дело; (конечно) известно; самб с о б с\ю г»*ло самб собой разумеется. зрозуміння понимание; постижение; уяснение (себе); уразумение [Мене все тішить, коли стрічаю зрозуміння (Коб.)]. Ср. зрозуміти. зрозуміти, -мію, -мібіп понять; постичь, постигнуть; уяснить (себе); книжн. уразуметь; (догадаться) сообразить; (осознать что-нибудь) дать себе отчёт (в чём), отдать себе отчёт (в чём) [Вона хоче, щоб і • він це зрозумів, зрозумів радість праці (Скляр.); Вона не могла зрозуміти, як вона могла так довго жити іншим життям (Коцюб.)]; невірно п-ти неверно понять; (недослышав) ослышаться. зроїти (зрою, зроїш) спец, еройть, зроїтися (зроїться) спец. сроиться. зроманізований ист. романизированный, ро- манизбванный. зроманізувати, -зую, -зуеш ист. романизировать, романизовать. зроманізуватися, -зуюся, -зуешея ист. романизироваться, романизоваться. зромаптизува/ги^зую, -зуеш романтизировать. зромантизуватися, -зується романтизироваться. зронити, -ню, -нищ поэз. уронить [Ніхто не тямить, щоб він [кипарис] Зронив один листочок (Фр.); Руки мила та зронила [перстень] (Пере.)], зросити см. зрошувати. зроситися см. зрошуватися. зрослий 1) выросший; возрбсгний [Після поразки першої російської революції більшовики не злякалися зрослих труднощів (бО^оків КПРС)]; ер. зростити 1; 2) ерос- . шийся; ер* зростатися. зрослопелюсткові, -вих сущ, бот. сростнолепестные. зростання 1) рост; возрастание, повышение [Піднесення матеріального добробуту трудящих нашої країни яскраво виявлене в вростанні національного доходу (Звіт ЦК КП(б)У XVII з.); Все у невпинному зростанні Росте, живе, шумить, цвіте (Ус.)]; 2) рост. Ср. зростати 1—2;, 3) срастание, сращение; ср. зростатися. зростати, -стаю, -стаєш, зрости, -ту, -теш 1) расти; (о людях, предметах, чувствах; совершенствоваться; увеличиваться количественно — еще) вырастать, вырасти; (о ка- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)