Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ЗРУ 272 ЭРУ зруйновний разрушимый. ^ зруйновність, -пості разрушймость [Зруйновність атома, невичерпність його, мінливість всіх форм матерії і її руху завжди були опорою діалектичного матеріалізму (Ленін)]. зруйнування разрушзиие; разв&л; разорение [..на особливу увагу заслуговує надзвичайно глибоке зауваження Маркса, що зруйнування бюрократично-військової державної машини є «попередньою умовою всякої дійсної народної революції» (Ленін)]. Ср. зруйнувати. зруйнувати, -ную, -нуєпц разрушить; (сломать; перен.—привести в полное расстройство — ещё) развалить; (взрывом — еще) взорвать; (довести до нищеты; опустошить) разорить [Буржуазія, скрізь, де вона досягла панування, зруйнувала всі феодальні, патріархальні, ідилічні відносини (Комун. ман.); Зруйнуймо засиджені гнізда, як роблять інші (Коцюб.); — А . діти? — Горлиця питає. — Чи може хто гніздечко зруйнував? (Гл.)]; <^ги с п 6- к і й нарушить покой [Прилине., щось пізно осінньої ночі, розбудить, засмутить, спокій зруйнує (Вас!)]. зруйнуватися, -нуюся, -нуєшся разрушиться; (сломаться; прийти в расстройство — ещё) развалиться; (от долгого употребление — о мебели, строениях и т. п. — ещё) прийти в ветхость, обветшіть; (о строении; перен.— погибнуть — ещё) рушиться; (исчгзнуть, . кончиться) рухнуть; (дойти до нищеты) разориться [Є гиптянин: ..Переходи робити довші в них [пірамідах], та се дарма, — вони либонь тоді були б ще кращі і вже б не зруйнувалися ніколи {Л. Укр.)]. зруптати, -нтато, -нгаєш и зруптувати, -нтую, -птусії обл. сдвинуть с места; тронуть; пошевелить; (реже) разворотить [Аж кишить, мов комашня в комашнику, як його хтось розгорне та зрунтує купу (Н.-Лев.)]. зрусифікований ист. русифицированный. зрусифікувати, -кую, -куєш ист. русифицировать. зрусифікуватися, -куюся, -куєшся ист. русифицироваться. зручний 1) удобный, разг. лбвкий; (о предметах^ которые надо держать — ещё) по руке; (подходящий, такой, которым легко пользоваться, легко исполнить — ещё) сподручный (разг.) [Круглий зручний стіл займав своє місце майже посередині кімнати (Коп.)\ Сашко Чайка виорав зручну хвилину., і підійшов до неї (Донч.); Не буду хвалитися, але те тілько скажу, що люди кажуть: нема над мої ложки. І легкі, й зручні, й тривкі (Фр.)]; г^ішй для виконання удбоный для исполнения, удобоисполнимый; ^иий для керування удббный для управления, удобоуправляемый; ^иий для перенесення (для переносу) удобный для перенесення (для пе|зенбски, для нзронбса), удобопереносймыи; 2) (о движении, приёме) лбвкий [Зручним рухом він підхопив у грека мішок з сіллю (Коцюб.)]. зручність, -ності 1) удобство; сподручность [Підсобні приміщення у тваринницьких будівлях розміщують у відповідності з експлуатаційними зручностями (Колг. вироби, енцикл.)]; г*»ть сполучення удобство сообщения; 2) ловкость; (опытность) сноровка [Іцик обходився з Германом, як з рівним собі, бачив його зручність і справність і радився з ним, мов зі старшим, перед усяким ділом (Фр.)]. Ср. зручний 1—2. зручно нар. 1) удобно, ловко; (только в значении сказуемого — ещё) сподручно, способно (обл.), на руку (кому) (подходит кому — разг.) [Чепіга зручно сів на стілець (Коп.)) Скажу вам одверто за роту мою: Як гинуть, то гинуть зручніше в бою (Важан)]; 2) ловко [Гарячі сухі руки швидко й зручно розплутують дріт (Козач.)]. Ср. зручний 1—2. зрушений 1) сдвинутый; стрбнутый; свороченный [Над головою їжились зрушені стіни, готові щохвилини упасти (Коцюб.)]; 2) тронутый [Па не а якусь хвилину мовчить, зрушений, ..Далі говорить голосом тремтячим... (Л. Укр.)]. Ср. зрушувати 1, 3. зрушення 1) сдвиг; разг. сдвижка [Всяка революція, коли це справжня революція, зводиться до класового зрушення (Ленін); — Завод — напередодні чудесного зрушення, — помовчавши, мрійно заговорив він далі (Шовк.)]; 2) редк. см. зворушення . зрушити см. зрушувати. зрушитися см. зрушуватися. зрушуваний сдвигание; разг. сдвижка; сворачивание. Ср. зрушувати 1. зрушувати, -шую, -шуєш, зрушити, -шу, -шиш 1) (кого, что) едцигать, сдвинуть, разг. страгивать, стрбнуть; (о чём-нибудь тяжёлом лежащем — ещё) сворачивать, своротить [їх [волів] впрягали в підводу по три—чотири пари, проте не могли зрушити її з місця (Гонч.); П р о к і п: Колгосп така сила в нашій руці, що можна гори зрушити (Корн.)]; 2) (только соверш.-^ без прямого дополнения) двинуться, тронуться; разг. стронуться [Машина важко зрушила з місця і швидко пішла по дорозі (перекл. з Ажаева)]; справа ^пила дело сдвинулось (разг. стрбнулось); 3) (только соверш. — вызвать глубокие, волнующие чувства) перен. редк. тронуть [Дуже батька слові її зрушили (Вовч.)]; ф <^тп умову редк. нарушать, нарушить услб- виэ [К у ц ь: ..Зрушили уцову. Ну, й я ж відцячив їм! (Л. Укр.)]. зрушуватися, -шуюся, -шуєшся, зрушитися, •шуся, -шншея 1) (перемещаться) сдвигаться, сдвинуться; 2) (приходить в движение) трогаться, тронуться, стронуться (разг.), двинуться [Тільки коли прапор хигпувся і тико поплив у повітрі, зрушились з місця і тихо пішли (Коцюб.)]; не ^ пуся з місця из двинусь (не тронусь) с места; (перен.: ничего не предпри- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)