Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зсу. 275 зуб ¦¦ ¦ -*¦¦'¦ - і звично, Микифора Петровича як зсудомило, він аж притопнув ноюю — так ьіи не переносив горілки (Смол.)]. зсудомитися, -млюся, -мишся скбрчиться, съёжиться [Неприємне почуття образи на своїх приятелів заворушилось усередині. Байда всудомився, ніби вліз у тісну пічурку (Панч)]щ зсудомлений 1) сведённый (судорогой), стянутый (судорогой); скбрченныи; скорёженный; ср. асудбмити; 2) скбрченныи, съёжившийся; ср. зсудомитися» зсуканий 1) ссученный, скрученный; 2) ссеченный; свитый; скрученный. Ср. зсукувати 1—2. зсукати см. зсукувати. зсукатися см. зсукуватися. зсукувальний текст, ссучивальный. зсукувальник текст, ссучивальщик. зсукувальниця текст, ссучивальщица. зсукувати, -кую, -куєш, зсукати (зсукаю, зсукаєш и зсучу, зсучиш) 1) (соединять что с% чем) ссучивать, ссучить, скручивать, скрутить; 2) (только соверш. — изготовить) ссучить, свить (преим. о верёвке), скрутить [— Чи не дозволите тепер відпочити? — Відпочинь, голубе, тільки зсукай перше мотузка (перекл. з Салтикова-Щед- ріна)]. зсукуватися, -кується, зсукатися (зсукається и зсучиться) ссучиваться, ссучиться, скручиваться, скрутиться. зсунений сдвинутый; составленный; смещённый, Ср. зсовувати. зсунення сдвижка (разг.)] смещение; ~ия грунту геол. смещение почвы. зсунути см. зсовувати. зсунутий сдвинутый; составленный; смещёп- ный [Стіл Галі завжди стоїть під якимсь химерним кутом, зсунутий з місця (Коп.)]. Ср. зсовувати. зсунутися см. зсовуватися, зсутеніти, -ніє бсел. стемнеть, смеркнуться [Як зсутеніло, що ткати не видно вже, Давид виліз із-за верстата (Головко)]. зсутулений 1) ссутуленный; 2) ссутулившийся [Тетяна сиділа зсутулена, придавлена важкими думками (Ткач)]. Ср. зсутулити и зсутулитися. зсутулити, -лю, -лиш ссутулить. зсутулитися, -люся, -лишся ссутулиться [Кілька кроків вони пройшли мовчки. Наринський знов замислено зсутулився (Шовк.)]. зсушити, -шу, -шиш иссушить [Стали в саду кипариси стіною Оберігати в оселі спокою, Лаври — неначе зсушила журба (Л. Укр.); Та що сльозами поможеш? Тільки очі наплачеш та себе зсушиш (Мирн.)]. ЗСФРР ист. ЗСФСР; см. Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, зсякати, -кає, зсякпути, -не редк. иссякать, иссякнуть. зсяклий редк. иссякший. зсякпути см. зсякдтн. зсьорбувати, -бую, -буєш, зсьорбати, -баю, -баєш и зсьорбнути, -ну, -пені разг. схлёбывать, схлебать; схлебнуть* зуав воен. зубв [А коли в небо вдарив рев, — Вартовий прокинувся зуав (Важан)]. зуб 1) анат.у перен. зуб; мн. ч. вуби 8^бы [Було шумно, дрібний пил проникав навіть у кабіну і тріщав на зубах (Донч.); Він мовчав,її тілько, ледве дишучи, важке зітхання пропускав крізь густі зуби (Мирн.); Зубами чорними зубил Рубають ромби брил (Важан)]; ~б н а <**б не попадає, ~б з ^бом не г в є л є см. звб- дити 3; брити, взяти на ~би к о г 6 перен. разг. поднимать, поднять на смех (редк. на зубки) кого [Коли проходив котрийсь з багачів, Мандрика або Під- пара, ті, що мокли під ґанком зборні, брали його на зуби. — Заходь, почуєш, як твою землю там ділять (Коцюб.,)]; в ^>б?х н а в'й зло (в к 6 г о, кому) перен. разг. в зубах навязло (у когб); держати (тримати) язик за ~б?ми. перен. держать язык за зуббми [Микита: Я чув колись приказку: «їж борщ з грибами, держи язик за зубами» (Кроп.)];. до чорта в ~би фам. к чёрту на роги, к чёрту на кулички; заем і, йтися на к ^ т и і ~би см. кутній 2; з'їсти (п р о- їсти) ~би (на ч6му) разг. съесть (проесть) губы (на чём), съесть собйку (на чём) [Ге рцель: О, знаю я — з'їв зуби! (Тоб.)]\ крізь ~би сквозь з^бы; лупити ~би см. лупйти; м й т и #^б проти (ы э) кого разг. иметь зуб против (на) кого [— Є в мене дідок один, — порушив мовчанку Туронко, — дозвольте взяти провідником... Він тутешній і на німців зуб має (Пере.)]; ні в ~б (ничуть) разг. ни в зуб [Все те був мій план, якого ти ні в зуб не розумієш (Фр.)]\ озбрбюва- тися, озорбїтися до ~бш вооружаться, вооружиться до зубов [Уночі Кара- петян і Гаркавий, озброївшись до зубів, виповзли з траншеї і зникли у підземеллі (Собко)]; перетирати на ***б6х (когб) разе, перемывать косточки (ком^) [Під неділю або свято., назбирається чимала юрба людей та й давай перетирати на зубах у сотий раз того чудного Хруща (Мирн.)]; у чорта в ~б&х фам. у чёрта на рогах, у чёрта на куличках;, х о ч бачить око, та ~б не й м є по- гов. хоть вйдит око, да 8уб пеймёт; 2) техн. зуб; мн. ч. зуб'я вубья; 3) род песни; род танца [Сопілка зуба затинала (Котл.)]. зубастий зубастый [Над вікнами сміялися разки зубастої кукурудзи (Ст.)]. зубатий 1) эубатый [3 себе худий, жовтий, очі ямкуваті, губатий такий... (Вовч.)]; 2) (перен. — дерзкий) разг. зубастый. зубатовщина ист. зубатовщина [В чому полягала суть зубатовщини? В тому, що дрібними економічними поступками пригнобленим класам підтримували клас гнобителів (Ленін)]. зубенята, -нят уменыи., ласк, зубки. зубець, -бця зубец [Сплять ще велетнї- гори під чорним буком, а . по сірих зубцях Бабугана повзуть, мов дим густий, білії хмари (Коцюб.)]. зубило техн. зубило; (реже) зубрило [Беру |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)