Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зуб 276 зуга зубило, мов гвинтівку, в руки, До сонця землю хочеться піднять, Будую комунізм... І праці звуки, Як перемоги вісники, дзвенять (Заб.)]. зубильний техн. зубильный; зубрильный. Ср. зубило. зубити, -бліб, -биш техн. зубрить; (делать насечки на гвоздях) ершить. зубитися1, -биться техн. зубриться. зубйтися2, -биться обл. начать прорастать, давать ростки (или ростбк), нускать ростки (или ростбк) [Федора задираючи: Тоді ви будете женитись, як у млині на камені буде кукіль зубитись (Вас.)]. зубний зубной; ~»н? лікарня зуболечебница. зубнйк, -ка мед. разг. зубнйк. зубно-підиебінний лингв, зубно-нёбный. зу бо вид пни зубовидный. зубовіїий зубовный; скрегіт ^*ний перен. скрежет зуббвный. зубодёр, -ра прен. зубодёр. зубодёрка прен. зубодёрка. зубожений разорённый; доведённый до нищеты [Зубожений, доведений до од чаю великими поборами, польський посполитий люд бунтується (Нач.)]. Ср. зубожити. зубожити, -жу, -жищ разорить; (сильнее) довести до нищеты, сделать нищим [Увірвали вони трохи добра й у Василя Семеновича,— та ні самі не забагатіли,—тільки його зубожили (Мирн.)]. зубожілий обедневший, обеднелый; обнищавший, обнищалый, впавший в нищету; оскудевший, оскуделый; захудалый [За зубожілу удову незабаром забули всі багатіші знайомі (Н.-Лев.)]. Ср. зубожіти. зубожіння обеднение; обнищание; оскудение; захудание [В «Правде» Ленін писав про розорення і зубожіння, до якого привела широкі верстви трудящого селянства столипінська реформа (Біогр. Леніна)]. Ср. зубожіти. зубожіти, -жію, -жібш обеднеть, впасть в бедность; (сильнее) обнищать, впасть в нищет^; (реже) оскудеть, разг. захудать [До якого часу ми добре жили; далі зубожів мій брат: то хліб не вродив, то худоба вигинула (Вовч.)]. зубок, -бка 1) уменыи., ласк, зубок [Для кожного у Пилипівни був припасений зубок часнику чи цибулина, такі необхідні в партизанських мандрівках (Шер.)]; н а ^к (как) разг. на зубок; 2) техн. зубец; (в отбойном молотке) зуббк [Блищали борони гострими, почищеними зубками (Скляр.); Вугілля легко піддавалося зубку молотка (Рад. Укр., 1946, V)]. зуболікарня зуболечебница. зуболікарський мед. зубоврачебный. зуболікувальний мед. зуболечебный. зубоньки, -ків уменыи., ласк, зубки [З-за них [губ] та зубоньки мелькають білесенькі та рівнесенькі, як є один (Квітка)]. зубопротёзпий мед. зубопротезный. зуборізний техн. зуборезный. зубоскал разг. зубоскал. зубоскалити, -лю, -лиш разг. зубоскалить; (реже) зубоскальничать. зубоскалка разг. зубоскалка [А вам, олимп- ські зубоскалки, ..Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки (Котл.)]. зубоскальство разг. зубоскальство [Якщо під «сатирою» треба розуміти не невинне зубоскальство веселеньких дотепників, а громи обурення, грозу духу, зневаженого ганьбою суспільства, — то «Дума» Лєрмонтова є сатира (перекл. з Бєлінського)]. зуботичина разг. зуботычина. зубочистка зубочистка [Микола Іванович витягав з портфеля пачку газет і починав читати, колупаючи зубочисткою зуба (перекл. з О. Толстого)]. зубр, -ра зоол., перен. зубр [Серед поляни зубр спинився волохатий (перекл. Рильського); В кафе ніде було пройти.. За журналістами, комісіонерами та комерсантами прийшли сюди й самі зубри промисловості (Смол.)]. зубрило разг. зубрила, зубрйлка. зубрйстика разг. зубр истина. зубрити, -рю, -рипі разг. зубрить, долбить [Захар Іванович знов попереджав, щоб ми не зубрили все напам'ять (Донч.)]. зубритися, -риться зубриться. зубрівка 1) бот. (ШегосМоё К. Вг.) зубровка; 2) (напиток) зубрбвка* зубріння разг. зубрение, долбление. зубровий зубровый. зубря, -ряти зубрёнок. зубрячка разг. зубрёжка, зубрёж, долбёжка, долбёж [Він махнув рукою на спочивок і по давньому звичаю вдався в зубрячку (Вас.)]. зубцюватий зубчатый; с зубцбми [З-за темної зубцюватої гряди обрію сходив місяць (Коз ач.)]. зубцьбвапий украшенный зубчиками; отделанный зубчиками. зубчастий, зубчатий зубчатый [Летів той спів геть за зубчасті стіни (Л. Укр.); Подовгуватий вершок каменя був зубчатий і полупаний (Фр.)]. зубчатка техн. зубчатка. зубчик уменыи. зубчик [Я здорово граю па гребінці. Приладнаю між зубчиками папірець, притулю до губів і дму (Донч.)\. зуб'я см. зуб 2. зугарний разг. ловкий, умелый; (что делать, к чему) способен; (умеющий хорошо что- нибудь делать — в сочетании с инфинитивом— еще) мастер, (о женщине) мастерица [Ковалі в кузнях зугарні (Пере.); Одарка: ..Я й не знаю, чи зугарен він хоч слово ласкаве сказати (Кроп.); Галя: ..Ось сестра прийде — вона зугарна бігати, — то з нею й побігаєте (Мирн.)]. зуд, ;ДУ зуд. зуживати, -ваш, -ваєш, зужити, -живу, -живёт и зужитковувати, -кбвую, -ковуєш, зужиткувати, -кую, -куєш разг. употреблять, употребить, испбльзовать (несоверш. и соверш.); (тратить) расхбдовать, израс- хбдовать [У нас те., палять або зуживають на великодні паски (Фр.)]. зужитий, зужиткбвапий употреблённый, использованный; израехбдованный; мирно **тий, ^-»ний напрасно потраченный, на- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)