Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
заб 13 зав ти; 2) (о голубях) разг. заворковать; I 3) (о воде и перен.) заурчать; зарокотать, забурлити, -лю, -лйш забурлить, забурмотати, -мочу, -мочеш и забурмотіти, -мочу, -мотйш забормотать [Шаман здригнувсь і забурмотів, мішаючи російські слова з нанайськими (перекл. з Ажаева)]. забурувати, -рую, -руєш редк. забурлить [Загорілася, забурувала вояцька кров (Ле)]. забурхати, -рхає забушевать. забурчати, -чу, -чйш забурчать; (о бурлящих звуках — ещё) заурчать; (о человеке — ещё) заворчать; (о выражении недовольства — ещё) забрюзжать [Не встигли вони зручно примоститися між деревами, як з туману забурчав мотор (Ст.)\ По кутках заворушились і забурчали розбуркані пасажири (Вас.)]. забур'янений с.-х. засорённый; заросший бурьяном, заросший сорняками [Коли посіви забур'янені, ..доброго урожаю не буде (РадЇУкр., 1949, VI)]. забур'яненість, -ності с.-х. засорённость. забур'янення с.-х. засорение; зарастание бурьяном, зарастание сорняками [Запізнення з сівбою призводить до . збільшення забур'янення (Колг. вироби, енцикл.)]. забур'янюватися, -пюється, забур'янитися, -питься с.-х. засоряться, засориться; зарастать бурьяном, зарасти бурьяном, зарастать сорняками, зарасти сорняками. забути см. забувати. забутий забытый; позабытый; перезабытый; преданный забвению; уст. поэз. забвенный [Забутий човен гойдає хвиля золота (Мур.)]. Ср. забувати 1. забутися см. забуватися. забутити см. забучувати. забутливий забывчивый. забутливість, -вості забывчивость. забутніії уст. забвенный. забуток, -тка уст. остаток; поэз. останки; памятник [І так вона [арфаі лежала довго, довго, аж поки я., віднайшов святий забуток сей співців преславних (Л. Укр.)\ Забуток старовини (О., 1862, X — Сл. заоуття 1) забвение [Та що ж, нехай не зрушу я нічого, Зірвавшися в безодню забуття, Аби не ранила так смерть моя нікого, Як ранило мене моє життя (Л. Укр.)]; ріка ^-»тя книжн. река забвения; 2) (потеря ясности сознания) забытьё, забвение [Було то, мабуть, тоді важке забуття, навіяне хворістю (Риб.)]. забухати, -бухаю, -бухаєш разг. забухать. забухикати, -каго, -каєш разг. (сильно) закашлять [Хіба забухикає хтось (Головко)]. забучавілий разг. затверделый; одеревенелый [Забучавілу землю і плуг не бере (Київ- шина)]; см. ещё збучавілий. забучавіти, -вію, -вієш разг. затвердеть; одеревенеть; см.' ещё збучавіти. забучувати, -чую, -чуєш, забутити, -бучу, -бутйпі техн. забучивать, забутить. забушувати, -тую, -шуєш забушевать. забуянити, -ню, -інші забуянить. забуяти, -буяю, -буяєш пышно разрастись; буйно разрастись; (о местности) запол- I ниться, покрыться; (растениями —ещё) густо зарасти; (о бурном проявлении чего- нибудь) забить ключом, забурлить; (иногда) заиграть [Після теплих дощів забуяла на левадах молода трава (Куч.)\ І знову забуяє моя сила, Денисе, знову пожену Дніпром тисячі плотів (Риб.)]. зав (завідуючий, завідувач) зав (заведующий) [До війни була дояркою, а тепер наставили завом (Гонч.)]; зав відділом (завідуючий^ відді- л о м), зав відділу (завідувач відділу) зав отделом (заведующий отделом). завагатися, -гаюся, -гаєшся поколебаться, разг. колебнуться; (прийти в смятение — ещё) дрогнуть; (начать колебаться) заколебаться; (постесняться, не решиться что-нибудь сделать) затрудниться [Карпо Петрович завагавсь на хвилину і врешті махнув рукою (Коцюб.)]\ ^тися в своему рішенні поколебаться (заколебаться) в своём решении; в і н н е ^гався усунути суперника он не, затруднил ся устранить соперника. завагітпіти, -иію, -нієш забеременеть; обл. отяжелеть. заваготіти (заваготію, заваготієш и обл. завагочу, заваготйш) уст. 1) отяжелеть [Жита заваготіли (Тич.)]; 2) редк. см. завагітпіти. завада помеха; торж. препона [Я постараюсь усунути всі завади, що стоять у дорозі нашому щастю (Фр.)\\ € у т и (с т о я- т и) н а "^ді быть помехой, мешать [Йому і муха на заваді (Чуб.)\ Все їй стає на заваді, все не по їй (Мирн.)]. заважати, -жаю, -жаєга, завалити, -джу, -диш (без дополнения, в чому и кому, чому) 1) (преим. несоверш.) мешать, быть помехой, помешать; (только несоверш. — ограничивать свободу преим. движений — ещё) стеснять (кого, что) [Все, що іти нам заважає, зумій одкинути в бою (Сос.)\ Піджак заважав. Він стяг його з себе і пожбурнув назад (Коцюб.)\ Війна завадила » розширенню посівних площ і піднесенню врожайності цієї цінної харчової культури [гречки] (Рад. Укр., 1946, /)]; однб одному не ~*жає однбі другбму не мешает; н є ^дило б безл. (следовало б) не помешало бы, не мешало бы; шутл. было бы невредно [В Дубівку хочеш? ..І мені туди б не завадило. Батьків провідати (Риб.)]\ не ^дить безл. (следует) не мешает, не помешает; шутл. невредно [Може, часом не завадить 1 давніше пригадати (Л. Укр.)]\ 2) (только соверш.: плохо подействовать) разг. повредить [Поганому животові і пироги завадять (Ном.)]; 3) (только соверш.) безл. (кого и кому) уст. затошнить (кого); й о м ^ ^дило его затошнило. заважити см. заважувати. заважкий 1) тяжеловатый; тяжёлый; (в большей степени) слишком тяжёлый, разг. чересчур тяжёлый; 2) (нелёгкий для выполнения) трудноватый, тяжеловатый; трудный, тяжёлый; (в большей степени) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)