Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кар 311 кар мый; кримінально *^ний уголбвно наказуемый* караність, -нооті юр і нарбемость} наказує* мость. карання наказание* карантин, -ну карантин. карантинний, карантиновий карантинный, карапуз рааг> карану в, бутуз, клоп [Коли б вона не була така молода.., можна було б подумати, Що вона мати цього нарапуза (перекл. з М. Островського)]. карапузик ласк. разг. карапузик* бутузик [Під* ріс і Дениско. Був самий наймейшенький. Такий карапузик утішненький (Тесл*)]. йнрбспн уменьшу лаек, ихт* карб син [На ско- вбродку положили Десятків два карасиків живих (ГЛі)]> карася, -сятіі ихт$ разг. (молодбй) карась. йарбсячий ихт. карасий, карасёвый. карась, *сй ихт* карась (Там, у Кирмасовому озері, дід Кирило карасі ловить (Вишня)]; на те і щука в морі, щ, о б <^сь н є дрімав поел, на то и щука в море* чтобы карась не дремал. карат карат. каратель, -теля каратель. карательна уст. карате л ьница* казати, <-раю, -рабпі 1) наказывать; (кніїжн.— ещё) подвергать наказанию, Карать; (в официальном языке —< ещё) взыскивать (б кого); (лишать жизни *— обычно) казнить [І пішла вогнем палити, ворога карати, Щоб була навіки вільна Батьківшийа-мати (Тич.); Де вже було карати людину% про відчайдушну хоробрість якої энав увесь полк! (Гонч.)]; ^ти на смерть (уст. на горло) карать смертью, предавать казни, каэпйть; 2)^ (перен. — мучить) казнить; »^ти се- б ё (мучить себя раскаянием) . терзаться; (реже) казниться. каратися, -раюсгі, *раешся 1) (раскаиваться) терзаться, мучиться; (реже) казниться [Я карались Весь вік 6 чужій хаті...» (Шевч); І в той же час їй було незвичайно легко на серці, і нічим Вона Не каралась (Гонч.)]; 2) страд, з. наказываться; подвергаться наказанию, караться; казниться; с/?, карати 1. караул 1) (род. караулу) сущ. воет Караул [Настала ніч. Я виставив караули і спостережні пости (ВерШ,)\\ 2) межд. раза» караул. караулити, -лю, -лиш караулить. караулка разг. караулка [Горкунов увійшов до караулки (Верш.)]» караульний 1) прил. караульный [У місті залишились тільки деякі команди для караульної служби (Панч)];ь 2) (роді караульного) сущ. караульный, часовбй [Караульні не підпускають Івги й близько (Квітка)] ш караульня караульня. карафа уст. графин [У довгастих, опуклих карафах виблискувало вогнем угорське вино (Риб.)]. яарафка уст. графинчик; (побольше) графин [На столі перед ним стояла опукла карафка горілки (Риб.); Ввійшла Осипова з карафкою свіжої води (Фр.)]* ! кар&фочка умвНЬш. уст. графинчик* карачаївець, -вця карачаевец. карачаївський карачаевский* карачаївці, -ців карачаевцы*^ Карачі нескЛ. сущ. л** р» Карачи* карачки нар. разг. 1) (с елаголом стать и піі п») на четвереньки; разе, на карачки; 2) (с гла* голом стоять и другими^ обозначающими передвижение) на четвереньках; разг. на карачках [— Напирають5 мабуть, *-* гїоду* мав він, — ще й вискочить не встигну. — І вже карачки хутко подерся догори (Панч)] \ 3) обл. см. карячкіі* карачкуватий разг. с р&стойыренйьши'ногйми; разг. с раскоряченными йогами; фаМі рас* коряка [Йому вслід дріботів карачкувйтий урядник (Куч.)]. караючий прил. караЪший* карб, -бу 1) эарубка, насечка; бпец. надсечка; метка [На кожДій палиці видйо було більші або менші карби І^Фр.)]) затяти ~>бсм. Затинати 2; класти *—»би делать зарубки (насечки; надсечки); метить (<}то); считать (что), вести счёт (чему) [І чи буде [хвиля] там покірно* мов рабиня, тихо, вірно, колихать малі молюски, гаптувать прозорі луски, на коралі класти карби, вартувати морські скарби*.? (Л. Укр.)]; ставити (орати) на *-о перен. ставить в счёт; 2) (перен.: след от раны) рубец, зарубка [А Пеіфий чув, як в його серце новий карб врізувався (Черемш,)]* карбас мор. карбас. Карбівка 1) резьба; (на металле) чеканка; (дей~ ствие — ещё) чекан; 2) (инструмент) чекан. карбівничий, -чого сущ, уст, лесник; обл.,, уст. полесовщик [Вийшов з хати карбівничий, Щоб ліс оглядіти (Шевч.)]. карбід* -ду хим, карбид* карбідний, карбідовий хим. и пр. карбидный [Карбідна лампочка почала гаснути, бо невиста чало кисню (Ткач)]. карбіж, -бежа уст. бирки. карбованець, -нця рубль; разр. целкбвый, рублёвка, рублёвик; укрі карббванец [В кишені лежав узятий у матері срібний карбованець (Ільч*)]\ жалюгідний (мізерний, якийсь) *—ць разг. несчастный рубль; прені рублйшко; п'ять «—нців пять рублей; разг. пятирублёвка* карбований 1) изрезанный; покрытый нарезками; (сильнее) испещрённый нарезками; (украшенный) покрытый резьббй ГДві гарячі, сльози., розлилося по карбованому, старістю та негодами виду (Мирн.)\ Адже ж у нас ще є карбовані палиці,- і нема тут і одного багача в Бориславі, на котрого би в нас карбів не було (Фрі)]; 2) чеканный [Горбоносе, застигле обличчя старого.*^ нагадувало карбованого орла з стйровингіої монети (Гонч.)]; ^ний крок, с т и Л ь чеканный шаг, стиль; Э) порезанный, разрезанный; р^ненный,^раненый (прил>)\ израненный. Ср. карбувати 1, 3—з. карбованість, -ності чеканность. карбовано нар. повз, чеканого [Місяць був карбовано тонкий, пологий (перекл. з Шолохова); Хай пливуть карбовано хвилини і життя одмірює мотор (Сос.)]> |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)