Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зав 16 зав уличать во лжи кого; (напрасно) обвинять во лжи кого [Вона все сердилась, що він своєю простотою завдавав брехню Теодозі, як вона починала прославляти Варшаву (Н.-Лев.)]. завдаватися, -дається причиняться; наноситься. Ср.* завдавати 1. завданий причинённый; принесённый; нанесённый. Ср. завдавати 1. завдання 1) задание; (школън. — обычно) урок; (цель — обычно) задача [Дідич-провін- ц і а л: Невдячне то завдання для юриста в такім процесі бути адвокатом (Л. Укр.)]; 2) (действие) причинение; нанесение; ср. завдавати 1. завдапок, -нка школън. уст. Урок [Вчитися завданків дозволялося де-небудь недалечко в садку, на самоті (Л. Укр.)]. завдати см. завдавати. завдатковий задаточный. завдаток, -тку, задаток задаток [Чоловік дав завдаток, розказав, куди завезти ялинку, і пішов (Ноцюб.)\ Півонь сам ото було й просив уже Діброву, щоб змайстрував йому домик, давав навіть щось на задаток у жменю (Козл.)]. завдовжки нар. длиною, в длину; ^ки п'ять метрів длиною [в] пять метров, в длину пять метров. завдруге нар. обл. сызнова (разг.), снова, вторично [На одному сучкові збилися • й почали [мірятися] завдруге, знизу (Ле)]. завдяки предл. благодаря [В їздові Хаєцький попав завдяки реформам Івана Антоновича (Гонч.)]^ завдячеппй (кому чим) (в значении сказуемого) обязан (кому чем). завдячувати, -чую, -чуєш, завдячити, -чу, -чиш (кому що) быть обязанным (кому чем) [Всі наші успіхи і історичні перемоги ми завдячуємо матері нашій — Батьківщині (Рад. Укр., 1949, VIII)]. заведений 1) прич. заведённый; уведённый; сведённый; учреждённый; насаждённый; внесённый; ср. заводити 1; 2) (узаконенный обычаем) прил. заведённый, принятый. заведення заведение; (в механизме—еще) заводка, завод; сведение; учреждение; насаждение; обзаведение; внесение. Ср. заводити 1. заведено предик, заведено, принято, полагается; (реже) положено; н е ^-»но не заведено, не принято, не полагается; не положено. завезений завезённый; увезённый. Ср. завозити. завезення завоз [План завезення овочів виконано на 100,2 проц. (Рад. Укр., 1948, XI)]. завезти см. завозити. завеликий великоватый; большой; (в сказуемом — еще) велик, великонек (разг^)\ (в большей степени) слишком большой (или велик), разг. чересчур большой. завеличатися, -чаюся, -чаєшся разг. завеличаться, загордиться, заважничать. завербований завербованный. завербовування заверббвывание. завербовувати, -бовую, -бовуєш, завербувати, -бую, -буєш завербовывать, завербовать. завербовуватися, -бовуюся, -бовуєшся, завербуватися, -буюся, -буєшся завербовываться, завербоваться. завербування завербование. завербувати см. завербовувати. завербуватися см. завербовуватися. завергати, -гаю, -гаєш, завёргнути изавергти, -гну, -гнеш разг. закидывать, закинуть, забрасывать, забросить [Вирвав шнур, в тій хвилі заверг на шию, зашморгнув (Фр.)І завередувати, -дую, -дуєш начать привередничать, начать капризничать, закапризничать. заверещати, -щу, -щйш разг. заверещать, заверезжать, завизжать; (громко — ещё) (пронзительно) закричать, (пронзительно) крикнуть [Заверещав і з лігва виповз ворог, І заметавсь розпачливо (Бажан)]. завернути см. завертати. завернутий 1) возвращённый; 2) завёрнутый. Ср. завертати 3—4. завернутися см. завертатися. заверстаний тип. завёрстанный. заверстати см. заверстувати. заверстатися см. заверстуватися. завёрстка тип. завёрстка. завёрстувапня тип. заверстывание. у заверстувати, -стуго, -стуєш, заверстати, -стаю, -стаєш тип. завёрстывать, заверстать. заверстуватися, -стується, заверстатися, -стається тип. завёрстываться, заверстаться. завертання 1) поворот; 2) возвращение; 3) завёртывание. Ср. завертати 1, 3—4. завертати, -ртаю, -ртаєш, завернути, -верну, -вернеш 1) (менять направление) поворачивать, поворотить (разг.), повёртывать, повернуть; разг. завёртывать, завернуть, заворачивать, заворотить [Нога., натискає на ліву педаль, і літак завертає круто ліворуч (Ільч.)\ Завертаємо кіньми до одного з дворів (Шиян)\ Та ось ріка трохи завернула вбік, і течія стала посилюватись (Ваш)]', 2) (заезжать, заходить куда-нибудь) разг. завёртывать, завернуть, заворачивать, заворотить [Йшли ніч, а перед світанком завернули до скирти (Шиян)]; 3) (назад — кого, редк. что) возвращать, возвратить; (соверш. — ещё) вернуть, разг. воротить [Пішли вони з плачем у сніг, у холод, в лихій одежі... Соромно було, жалко... Та вже з дороги їх завернули (Коцюб.)]; 4) (обёртывать) редк. завёртывать, заворачивать, завернуть [Завернули його у тую рогожу, Та й спустили Івана У ту яму глибокую (Шевч.)]', О <^ти голову разг. кружить, закружить голову, дурманить, одурманить голову [Сміх-, крики., заглушували його, бурили йому кров, завертали голову (Фр.)\\ ^пуло в голо- в і безл. разг. затуманилось в голове; рассудок помрачился [Біда тая зовсім його скрутила; у голові йому завернуло наче (Вовч.)]. завертатися, -ртаюся, -ртаєшся, завернутися, -вернуся, -вернешся 1) (во что) редк. завёртываться, завернуться [Місяць |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)