Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кві 323 кег культури закріплені в колгоспі за ркреми* ми ланками, які складають квітникарську бригаду (Колг. вироби, енцикл.)]. кві тп ішов пи цветниковый. квітництво цветовбдство [Проведення великих робіт по благоустрою і озелененню в міс- тах і селах відкриває великі перспективи для розвитку квітництва в колгоспах (Колг. вироби, енцикл.)]. квітницький цветовбдческий. квітиичок, -чка уменьш., ласк, цветничбк [Квітничок перед домиком тим смужечками якимись, мережечками пішов (Тесл.)]. квітнути, -пу, -неш цвестй; (церен.— успешно развиваться — обычно) процветать [Дн* весняні! Квітнуть вишні (Тич.); Сяє над нами зоря пурпурова, Квітне навколо життя молоде (Рил.)]. квітогриз 9нт. (АпіНопотиз О е г т.) цвётобд; <^з яблуневий (АпіНопотиз ротогит ч Ь.) цветоед яблонный. квітонька, квіточка уменыи,, ласк, цветбчек; фольк. цветик ҐДіти наші, квітоньки, Хлопчики і дівоньки! (Гл.); Сохне вона, як квіточка (Шевч.); Ну, не плач же, квіточко! (Коцюб.)]. квіття собир. поэз. цветы [Мліди роси під косою, Завмирало квіття (Тич.)]. квітувапня цветение [В більшості областей почалося квітування озимої пшениці (Рад. Укр., 1946, VI)]. квітувати (квітує) цвестй [Гляньте, як жито квітує! (Мал.)]г квітучий цветущий; процветающий [За роки радянської влади Україна перетворилася на передову і квітучу республіку (Літ. газ., 1948, І)]; мати г^чий вигляд см. вигляд. Ср, квітнути. квітчаний убранный (цветами, зеленью), украшенный (цветами, зеленью). квітчаний цветбчпый [Гуляючи розходиться Враз вітер горовий: Литно густими вільхами, Квітчаний пил підійме він (перекл. в М. Некрасова)], квітчання убирание (цветами, зеленью), украшение (цветами, зеленью). квітчастий, (реже) квітчатий цветистый; (украшенный узорами — ещё) узбрчатый, уст. травчатый [Квітчастий луг і дощик золотий (Тич,); Погляд її блукав по візерунках квітчастого килима (Сооко); Я докажу тобі Той кипарис мій в садочку квітчатому (Л. Укр,)]. квітчастість, -тості цветистость. квітчати, -чаю, -чаєш убирають (цветами, зеленью), украшать (цветами, зеленью) [І барвінком, і рутою, I рястом квітчає Весна землю (Щевч.); Він дівчину квітчав і молодою Своєю називав (Л. Укр.)'г Безрукий ще продовжував вступ, квітчаючи свою розмову словеснимд візерунками (#ол,)]. кїнтч&нш см. квітчастий, квітчатися, -чаюся, -чїєщся убираться (цветами, зеленью), украшаться (цветами, зеленью) [Н а сту с я: ..Я зараз! (іде недалечко, рве барвінок, квітчається і співає) [Шевч.)]. квітючий см. квітучий, квбка обл. наседка. квоктання клохтанье; квохтанье, квбктанье [Дитинство малюється всяко— Наприклад, можна і так: ..Дроздів соковите квоктан- ^ пн, .Вальдшнепа пружне крило.. (Рил.)]. Ср. квоктати. квоктати (квокчу, квбкчеш) клохтать; обл. квохтбть, цвоктбть [Квочка., сердито квоктала та стовбурчила пір'я (Коцюб.% квоктуха, раза, наседка; обл. квбчка. кволенькпії уменыи., ласк, слабенький; хиленький [Покійниця була теж кволенька... (Вовч.)], Ср, кволий. # кволий слабый; (бессильный, нездоровый—-ещё) хилый, тщедушный, обл. квёлый, квблый, мозглявый; (о тембре голоса и т. п. — егцё) жидкий (разг.) [Кволе, розбите тіло одчай- # дупщо Зореться з недугою (Козач.); Мерехтливе, кволе світло просочувалось крізь маленьке віконечко (Коп.)]. крблитнся, -люся, -лдопся разг, 1) хиреть; (болеть) недомогать [В мене син чогось кволиться. Жаліється на голову усе (перекл. , з Вовчка)]; 2) (выражать неудовольствие) жаловаться [— Ох! як я наморилася, — кволилася Пріська (Мири.)]. квоління хирение. кволість, -лості слабость; хилость, тщедушие, тщедушность [Дивна кволість охопила його (Вл.)], Ср* кволий. квбло нар. слббо. кворум, -му квбрум. квота эк., полит, квбта. квотація эк., полит, квотадия. квбчечка ласк, от квбчка. квочка наседка; обл. квбчка [Квочка з курчатами кублилась на грядках (Коцюб.)]; підсипати '•-'ку сажать наседку (квбчку). Квбчка (Созвездие Плеяд) астр. разг. Бббы [Смеркає, місяць сходить, випливає Віз, Волосожар, Квочка (Куч.)]. ке (неизм. $ значении сказуемого) разв. дай, дбй-ка [— А ке лиш, дівко, вогню люльку запалити, — підходячи до печі, промовив Грицько (Мирн.)]. кеб кеб. кеба, кебета обл. спосббность; дар;*(о приобретенном) умение [Чи правду співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать! Кебети не маю (Шевч.)]; н є м і ^би (^ти) (у к 6 г о) неспосббен (кто); не умеет (кто) [Нема кеби зробить (Киев. в. -~ Сл. Г/ь)Ь кебетливий, кебётний спосббный; даровитый; умелый [Дуже кебетлива дитина (Харък. г. — Сл. Ґр.)\ Кебетний чоловік (Киев. 9,~-Сл.Гр.)\. Ср. кбба.^ кевкання 1) ёканье; 2) крик [Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані (Фр.)\. Ср. кевкати 1~—2. кевкати, -каю, -каєш, кевкнути, -ну, -неіп рш. 1) ёкать, ёкнуть [Кінь, кевкаючи селезінкою, вискочив на положистий берег (перекл. з Шолохова)]; 2) (о птице) кричать, крикнуть [Он каня кевкає, кури кудкудачуть... (Фр.)]. кегельбап, *ну кегельбел. кеглі 1) (род. кеглів — название игры) кегли [Тополя повиточував кулі для крокета й кеглів і навіть відполірував їх (Бойч.)); 2) см. кегля. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)