кпд 331 кіл кйця ласк. разе, кйса, кйска, кбшечка. кицька разг. кбшка; уменьш., ласк, кйска, кбшечка [Вона прискочила до нього страшна, як дика кицька (Коцюб.); Діти, хлопчик і дівчинка, грались з кицькою (Шер.)]. киць-киць межд. разг. кис-кйс. . кйчера обл. гора, покрытая лесом вся, кроме вершины [Кожна кйчера в млі, Кождий плай закуривсь (Фр.)\* кичка 1) (часть сбруи) подхомутник [Лимар кичку зашиває (Шевч.)]; 2) (о женском головном уборе) обл. кйчка [З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (Ст.)]. кишеня кармін [Я вийняв з кишені браунінг і показав його (Ковпак)]; наставляй *^нюразг. ирон. подставляй карман, держи карман (шире или.пошире); не лізти за словом у «^пю разг. не лезть за словом в карман; прибирати^ прибрати д о *^ні (присваивать) разг. прикарманивать, прикарманить. кишёнька уменыи. карманчик; разг. кармашек. кпшепькбвий карманный [У руці в нього блимнув тьмянимфсиній світлом кишеньковий ліхтарик (Грим.)]) г^впії з л 6 д і й карманный вор; разг. карманщик* карманник. кйшечка уменьш. анат., техн. кйшечка» кишечник анат. кишечник. кишечнодйхаючі, -чих сущ. зоол. кишечноды- щащие. кишечпозяброві, -вих сущ. зоол. кишечно- жаберные. » кишечно порожни пні, -них сущ. зоол. кишечнополостные. Кишинів, -нова Кишинёв. і кишинівський кишинёвский. кишіти, -шить кишеть [На подвір'ї, у безпросвітній .мряці, кишіли люди, як гусінь (Коцюб.); Влйщовщи на лінію залізниці Мозир—Гомель, ми потрапляли в білоруські ліси, що кишіли [партизанськими) загонами (Верш.)]; а ж <—ти, к и щ м а ^ти разг. кишмя кишеть [Дивлюся — люди аж кишать... (Гл.); Тут же недалечко й рибний ставок, де кишма кишить всяка рибина (Мирн.)]. кишка 1) анат. кишка; сліпа г^ка анат. слепая кишка; 2) техн. кишка, рукав [Машини подавали стиснене повітря довгими кишками нагору (Донч.)]. , кишкати, -каю, -каєш, кйшиути, -пу, -неш разг. 1) кричать, крикнуть «киш» на птиц; 2) перен. прогонять, прогнать. кишковий кишечный. кишкоподібний кишкообразный., кишлак, -ку кишлак, [Поїзд ішов степом, минав зелені кишлаки, поринав у пісках (Ле)]. . кишлачний кишлачный [Були и такі, що, повернувшись додому, йшли в кишлачну раду й урочисто заявляли: «Пишіть! Виїжджаю в Голодний Степ!» (Лв)]. кишма: ~мз?< кишіти см. кишіти. кишмиш, -шу кишмиш. кйшиути см. кишкати. киюра, кияка разг. увел, от кий1 1. киянин киевлянин. киянка1 киевлянка. Ср. киянин. кийнна2 (деревянный молоток) киянка, колотушка. кийпочка уменыи., ласк. разг. киевляночка. киях, -хаобл. почбток (кукурузы); (реже) ко- чйн (кукурузы). кияшбк, -ттуменьш. от киях. кібель, -бля обл. см. кйбель. кібернетика физ.у биол. кибернетика. кібець, -бця, кібчик орн, кббчик, пчёлобд [Проплив високо в небі кібець (Десн.); Злегка тріпнулися його крила —> 1 кібчик опукою пустився на землю (Мирн.)]. кібченй, -нити кббчик-птенёц [І куд^и, думаю, такого молодого взяли? Безвусий, кругловидий, як дівчина, тільки очі, мов у того кібченяти ^Ле)]. кібчик см. кібець* ківер, -вера воен. дорев. кйвер. ківі нескл. сущ. ж* р. орн. киви. ківі-ківі нескл. сущ» ж, р. орн. кйви-кйви. ківш (род. ковша) ковш [Вона вирвала у мене ківш, обливши мені ноги (перекл. в Горького); Засліплюючий струмінь рідкої сталі з важким шумом ринув у ківщ (перекл.. з Попова)]; спізнати (знати), почім ^ш лиха, вйпцти ^ш лиха разг. хлебнуть мнбго горя [Він знав, почому лиха ківш і крові (Дмитр.)]. ківшик уменьш. кбвшик [Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, ..свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку (Л. Укр.)]ш кіготь, -гтя кбготь [Кігті бурого ведмедя залишили на обличчі старого жахливий слід (перекл. а Сьомушкіна); Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (Куч»)]. кігтик уменьш. коготбк; ^к застряг — пропів птах посл* коготбк увяз-«-всей птйчке пропасть.^ кігтистий когтистый [Багатомільйонна воля народів усіх країн стримує хижу, кігтисту лапу американського імперіалізму (Київська пр., 1950у X)]. кігтйти, -гтйть обл. когтйть. кіз, -зу обл. помёт. кізельгур, -ру геол. кизельгур. кізка, кізонька, кізочка ласк, кбзочка [Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (Ном.); Кізонька моя мила, кізонька моя люба! Чи ти пила, чи ти їла? (народна казка); Вона[Емене1 бігла вгору., струнка і зручна, як молода кізочка (Коцюб.% кізяк, -ка 1) помёт [Хлопець допоміг нам назбирати сухого бур'яну та кізяків на багаття (Смол.)]; 2) ы(род топлива) к из як. кізяковий кизякбвый, кизячвый [Пахло степом, ріллею, кізяковим димом: саме по хатах топилося (Головко)]. кійло обл. ^ковыль [Погляд був соколиний, а ус такий, що вітер маяв їм, як кійлом (Вовч.)]. Шкладські острови Киклбдские острова". кіл (род. кола) кол; (вбитый в землю для причала, для привязи животных и т. п.— ещё) прикол [3 доброго плота добрий кіл (Ном.);
|