Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
18 зав зав ко; ретиво, со рвением, рьяно; лихо; задорно; отчаянно [Стали нарешті людьми батраки, Взялись до роботи і дружно й завзято (Воскр.); — Там завзято наступають,— серйозно говорить Хома (Гонч.); І метнулися у напад [вояки] Так запекло, так завзято, Що й не встигла ніч настати, Як було вже місто взято (Л. Укр.)\ На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб.)) Ми працювали заповзято (Смол.)]. Ср. завзятий 1. завзяття упорство; (усердие) рьяность, рвение; (страстность) пыл, пылкость, горячность, задбр; (отвага) удаль, удальство; (бойкость) прыть (разг.) [Мені, як командирові, не доводилося скаржитися на відсутність бойового завзяття у людей (Ковпак); [Бекір] бив по струнах з таким завзяттям, що не чув навіть, як його кликали (Коцюб.); Очі так і сяють веселістю, молодим завзяттям (Шиян); В словах Ан- друся було стільки сили, стільки жару і завзяття, що всі мимоволі ззирнулися на нього (Фр.)]. завзятущий усилит-, разе. 1) (чрезвычайно) упорный; рьяный; пылкий, горячий [Ха- ритщ підходить під її завзятущий, дужий темперамент (Н.-Лев.)]; 2) рьяный, ярый; завзятый, отчаянный. Ср. завзятий 1—2. завивало редк. 1) покрывало [Вже не мовила ні слова віла, лиш махнула білим 'завивалом (Л. Укр.)]; 2) (головной убор) обл. тюрбан, чалма [То- був знов турок у червоному завивалі (Вовч.)]. завивания1 завывание [Від злого завивання вітру за вікном йому стає моторошно (Риб.)]. Ср. завив&тн1. завивання2 завивка, завивание. Ср. завивати2 . завивати1, -внваю, -вив&єіп (о животных, ветре и т. п.) завывать [За вікном завивала хуртовина (Куч.)]. завивати2, -виваю, -виваєш, завити/ -в'ю, -в'ёш (о волосах) завивать, завить [Завивала [Зося] локони по останній моді (Н.-Лев.)]. завивати3, -вив&ю, -виваєш, завинути, -вину, гвйнёш (в що) обл. завёртывать, завернуть (во. что); (для тепла — еще} окутывать, бокутать (чем) [Тут з коня зіходить віла біла і здіймає свого побратима, завиває у намітку білу і кладе на вічний сон у яму (Л. Укр.); Одяглася [я] у другу юпку.., завинула дитину й пішла (Мирн.)]. завиватися1, -виваюся, -виваєшся, завитися, -в'юся, -в'ёшся завиваться, завиться [На їм кучері завиваються (Чуб.)]. Ср. завивати2. завиватися2, -виваюся, -внв&єніся, завинутися, -вйнуся, -вйнешся завёртываться, завернуться; окутываться, окутаться [Світять ясні зорі, І в тумани, як в намітку, Завинулись гори (Руд.)]. Ср. зави<- вати3. завивка завивка. завидна см. завидна. завидки, -ків разг. зависть; разг. заййдки; ~*ки беруть когб завидки бер^т когб (разг.), завидно кому [Гарна в тебе дружина буде, завидки беруть (Козач.)]: завидливий редк. завистливый [— Мене аж зависність бере, хоч я зроду й не завидливий, — промовив гість (Н.-Лев.)]. завидна, редк. завидна нар. засветло [Усі знали, що це буде цієї ночі. Ще завидна понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу (Головко)]. завидний завидный [У Семена Васильовича вуса справді були завидні — чорні, як смола, великі, пишні (Ковпак)]. завйдник завистник [Ці дурниці говоряться завидниками, невдачниками (перекл. з Горького)]. завйдниця завистница. завиднітися, -иіюся, -нїєгася завиднеться. завидно нар. завидно [— Завидно дужа людина, — промовив Храпков (Ле); Почув він [Шпак] (мабуть, від сороки), Що соловейка хвалить всяк. Шпакові це , завидно стало (Гл.)]. завидощі, -щів обл. зависть; завидки [Дівчину завидощі брали (Горд.)]. Ср. завидки. завидувати, -дую, -дуєш (ком^, чом^ и редк. на кого, на що) завидовать (кому, чему) [Лиш одно його потішає, що всі йому завидують (Фр.)] Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові — Він все те наймає (Шевч.)]. завидющий разг. завидущий [Тарас, зовсім не завидющий чоловік, одверто заздрив, навіть не ховався з цим (Ільч.)]. завйлювати, -люю, -люєш разг. заискивать, вилять. завиляти, -ляЪ, -ляєш завилять [А Прус хвостом не завиляв, Як, знаєш,, лис хвостом виляє (Котл.)]. завилькуватий лес. свилеватый. завилькуватість, -тості лес. свиль, свилеватость. завйнений, завинутий завёрнутый; окутанный [Часом під білими стінами тихо просувались жінки, завинені в біле (Коцюб.); Вона вернулася з ковбасою, завинутою в папір (Н.-Лев.)]. Ср. завив&ти3. завинити, -ню, -пйш (кому що, кому чим) 1) провиниться (перед кем в чём); быть виноватым [Коли він робив комусь зауваження, то той, що завинив, ладен крізь землю провалитись (Донч.); Самі трохи завинили: не питаючи броду та сунулись у воду (Вовч.); Чи завинив тобі я що? (Фр.); Простіть мене, люди... Може, кому чим завинив... (Коцюб.)]; 2) (о деньгах и т. п.) задолжать [Та коли ж, добродію, встиг ти йому завинити? (перекл. з Пушкіна)]. завинути см. завивати3. завинутий см. завйнений. завинутися см. завиватися2. завирувати, -рую, -руєш забурлііть; (перен.— о жизни и т. п. — ещё) забить ключом, закипеть [Вода біля нас завирувала (Трубл.); Довкола ріки завирувало життя (Рад. Укр., 1946, VIII)]. зависати, -саю, -саєш, зависнути, -пу, -пеш повисать, повиснуть; (на чём — ещё) зал висагь, зависнуть [В балках молочними |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)