Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
КІЛ 333 КІН несколько [А діти сміються, Та вже собі й до вікна По кількоро пнуться (Руд.)]. кільовий мор. килевой. кїльсон мор. кйльсон. кільце 1) кольцо, уменьш. колечко; (є цепи — обычно) звено; (для веретена — ещё) прясло (обл.) [В кольчужні кільця дівчина вплете Свого волосся пасмо золоте (Бажан); Батальйони, що наступали околишніми вулицями, вже зімкнули кільце оточення, і ворогові нікуди було втікати (Верш.); Й він і ті села, люди, я й браунінг були як кільця одного ланцюга (Коцюб.)]; ^цё ковбаси кружок колбасы; 2) бот. ^ мутовка. кільцевйдпий кольцевидный. кільцевий кольцевой. кільцеподібпий кольцеобразный. кільцювання спец. кольцевание [В перші роки розвитку радянської енергетики з'єднання станцій електросітками, так зване кільцювання, провадилось у межах окремих районів (Рад. Укр., 1956, II)]. кільцювати, -цнмо, -цШєш спец. кольцевать. кільцюватися, -цюється спец. кольцеваться. кільчастий, кільчатий кольчатый. кільчення прорастание; прозябание. Ср. кїль- читися. кільчик (в семени) бот. росток. кільчиковий бот. ростковый. кїльчитися, -читься (о семени) давать ростки, пускать ростки, прорастить; книжн. уст. прозябать [Вже кільчиться гречка, пшениця '(Каменец, у. — Сл. Гр.)]. КІМ, -Му (Комуністичний Інтернаціонал Молоді) ист. КИМ (Коммунистический Интернационал Молодёжи). Кім, -ма (имя) Ким. кімвал муз. ист. кимвйл. кімлйк уст. см. калмик. кімля обл. сетка для ловли рыбы. кімната 1) кбмната [У великій кімнаті на довгих лавах сиділи бригадири і рільничі (Панч)]; ~та для свідків юр. кбмната для свидетелей, свидетельская; 2) (в противоположность светлице) уст. боковуша (уст.)] (для спанья) спальня [Поставлю хату і кімнату (Шевч.); На хазяйській половині була світлиця і дві кімнати (Н.-Лев.)]. кімнаті!на разг. 1) (небольшая) кбмната, комнатка; 2) боковуша; спальня. Ср. кімп&та 1-2. кімпатйнка уменьш. разг. 1) комнатка; (поменьше) комнатушка; (преим. прен.) комнатёнка; прен. комнатёшка; 2) боковушка; спаленка. Єр. кімн&та 1—2. кімнатка уменьш. 1) кбмнатка; уст. гбренка [Побілена й старанно прибрана кімнатка зовсім не скидалася на ту конуру, в якій він залишав Таню (Бойч.)]; 2) боковуша, боковушка; спаленка. Ср. кімната 1—2. кімнатний 1) кбмнатный [Галя одхилила трохи кімнатні двері, дивилась у щілину (Мирн.)];^ 2) (о слугах) уст. комнатный, горничный; ~на дівчина горничная девушка (уст.), горничная; ^пі хлбпці і дівчата кбмнатные мальчики и дб-. вушки, кбмнатпая (гбрничная) прислуга [Наїхало за нею [жінкою] і хлопців^ і дівчат кімнатних, і шевців, і кравців, і прачок, і швачок (Вовч.)]. кімнаточка уменьш., ласк, кбмнатка; (поменьше) комнатушка; ласк, комнатушечка [Чотири кімнаточки було кругленьких в тім будинкові (Вовч.)].^ кімограф техн. кимограф. кімоно нескл. сущ. ср. р. кимонб. кім'ях, -ха разг. гроздь [Звисають на дахи Вишень червоні кім'яхи (Мур.)]. кін (род. кбну) 1) (в играх) кон [Кілька солдатів, поглядаючи на двері, гуляли в дурачка, в рамса по копійці за три кони... (Шиян)]; 2) театр, подмбстки; (реже) сцена [Дав [я] собі слово ніколи більше не виходити на кін, ніколи не повертатися до професії актора (Смол.)]. кінва 1) кружка (большая); (сосуд с крышкой) жбан (обл.) [Русалка: ..Ронила сльози дрібнії, збирала в кінви срібнії (Л.Укр.); А трохи згодом Раби вечерю принесли І кінву доброго сикеру... (Шевч.)]; 2) обл. ведро [Молодичка кароока., бігла з кін- вами по воду (Федьк)]. кінгстон мор. кингстбн. Кіндрат Кондратий. кінематика мех. кинематика. кінематичний мех. кинематический. кінематбграф кинематограф, синематограф [В місті виникло багато менших театральних площадок—нашвидкуруч споруджених театриків та кінематографів (Смол.)]. кінематографіст кинематографист [Радянські кінематографісти створили ряд нових фільмів, якими пишається наш народ (Рад. Укр., 1950, IX)]. кінематографічний кинематографический. кінематографія кинематография {Глядачі столиці Радянської України та інших міст і сіл ознайомилися з новими досягненнями китайської кінематографії (Рад. Укр., 1955, І)]. кінематографувати, -фуіо, -фуеш кинемато- графйровать. кінетика физ., мех., хим. кинетика. кінетичний физ.у мех., хим. кинетический. кінець1, -нця" сущ. 1) конец; (действия — ещё) окончание; (результат — еще) исход; {запутанных событий; также лит. — еще) развязка; (удалённая от центра часть местности — ещё) край, окраина [Вона [Мавка] кидає йому один кінець свого пояса, держачи за другий (Л. Укр.); Був уже кінець травня (Гонч.); Кінець фрази згинув за тином... (Коцюб.); Третій [чоловік]: От і не видно, як кінець роботі! (Л. Укр.); Станція була людяна, і з неї можна було їхати в який хоч кінець нашої країни (Куч.)]; ^ць буде (указание в журнале после незаконченного произведения) окончание следует [Не хочу перечитувати того, що написав, ..кладу пера і обриваю .. до завтра. (Кінець буде) (Коцюб.)]; ^ць г^пцём в конце концбв, в конечном счёте, в последнем счёте [Продуктивність праці, це, кінець кінцем, найважливіше, найголовніше для перемоги |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)