Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кіс 337 кла смачне, вишні такі, які він любив з дитячих років — без кісточок (перекл. 8 Єи* монова)]; 3) анат. (в сочленении голени со стопой) лодыжка, щиколотка, щиколка. кісточковий 1) косточковый; 2) лодыжковый. Ср. кісточка 2—3. кістрйця обл. см. костриця. кістяк, -ка, обл. костяк скелет, костяк; (сооружения, сочинения и т. п.— ещё) остов [Онде ж обгорілу палю видно — і кістяк на ній... (Тич.)] Костяки в льоху лежали (Шевч.); Сюжет — це кістяк твору (Літ. гав., 1950, IX)]; ^кр у к й, н о г и а) прям. кбсти руки, ноги; б) (перен.: о худобе) костлявая рука, нога1 [Гаврило., вплів в сиву бороду жовтий кістяк руки (Коцюб.)]. кістяковий скелетный. кістяний, обл. костяний костяной [Мамаюк підняла лук і пустила стрілу з кістяним наконечником (Трубл); На тобі [мишко] костяного зуба, а мені дай залізного и(Рудя.)]. кість (род. кості) кость [Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (Коцюб.)]\ ^ть в і д' кості перен. кость от кбсти; с л о- н 6 в а ^ть слонбвая кость [Здавалось, вона [блондинка] вся скидалася на якусь іграшку, виразно виточену з слонової кості (перекл. в Гоголя)]; шкіра та кості (о большой худобе) разг. кожа да кости, кости да кбжа. кіт (род. кота) кот; (неточно) кбшка [Муркотів на лежанці кіт (Шиян)]; ч б р н и й кіт п е р є б і г (о ссоре) разг. чёрная кбшка пробежала; я к кіт наплакав (очень мало) разг. как кот наплакал [Кидай ік нечистому сю службу, коли з неї користі як кіт наплакав (Н.-Лев.)]; морський кіт зоол. морскбй кот, кбтик. кітва, кітвйця, котва, кбтвйця якорь [ П р і с- цілла: ..Куди ти (кинеш і за що зачепиш ту котву, щоб спинити корабель..? (Л. Укр.); Човен бився на хвилі і рвався з в котвиці, як пес з ланцюга (Коцюб.)]. кіт-воркіт (род. кота-воркота) фольк. кот-мур- льїка [Кіт-воркіт біля воріт Чуха лапкою живіт (Мал.)]. кітель, -теля китель [Стахурський одягнув кітель І вийшов з твердим наміром іти просто в ЦК(вмол.)]. вітка равг. кбшка; ласк, киска, кбшечка [[Марта] вигідніше розсілась у кріслі і зробила гримасу ласої кітки, яка колись так в була її до лиця (Коцюб.)]. кітлйпа, кітловйна обл. котловина [Ось вони минули Тептюж.. далі лука., знов горбок., і ось бориславська кітлина (Фр.); Серед кітловини стримить сама фабрика .(Фр->1. кітляр, -ра уст. медник. кітна прил. (только ж. р.) с.-х. суягная. Кіто нескл. сущ. м. р. геогр. Кйто. кіф&ра муз. ист. кифара. кіш1 (род. коша) 1) корзина, кброб; (поменьше) кошёлка [Одного дня трусили в садку яблука в коші (Вовч.)]; 2) (для содержания пойманной рыбы) садбк; 3) (мельничный, в веялке и т. п.) с.-х. ковш; обл. н?сып [Жорна м'яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Коцюб.); Оце насипав у кіш, поставив до віялки вила і став сам же й крутити (Головко)]. кіш2 (род. коша) 1) ист. кош [І розказують і плачуть, Як Січ руйнували.. Як козаки Вночі утікали І на тихому Дунаї Новим кошем стали (Шевч.)]; 2) (стан и жилище кочевников) кош. кішечка уменьш.у ласк, кбшечка. кішка 1) кбшка [ Чує кішка, де миша є (Ном.)]; 2) техн. и пр. кбщка [Кодола свиснула й розкрутилась, мов чорна гадина. Кінець упав на пісок і зачепився залізною кішкою (Н.-Лев.)]. Клавдій Клавдий. Клавдія Клавдия. клавесин муз. ист. клавесин. клавесйнний, клавесиновий муз. ист. клавесинный. клавіатура клавиатура [І лише руки її мелькали по клавіатурі, мов білі листки.., (Коб.)]. клавікорди, -дів муз. ист. клавикбрды [Тінь зламалася на стіні, 'ударила в клавікорди (Ле)]. клавір, -ра муз. клавир. клавіраусцуг муз. клавираусцуг. клавіш, -ша, клавіша, -ші клавиш, клавиша [На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр.); Ще продовжував тремтіти клавіш Від легкого дотику митця... (Шер.)]. клавішний клавишный. клад, -ду клад [Нащо ліпший клад, коли в дітках лад (Ном.)]; О Д^и ^ду (кому) (побить) обл. фам. задбть взбучку (кому), наложить (кому), поколотить^ (когб) [Він старших не займає, бо вони йому доброго кладу дадуть (Радомысл.— Сл. Гр.)]. кладезь, -дезя уст. клбдезь; ^зь премудрості шутл. кладезь премудрости. кладений1 (о постройке) прич. сложенный [За огорожею, кладеною з неотесаного каменю, відкрилось дворище (Ємол.)]. кладений2 (холощёный) прил. спец. кладеный. кладільник спец. клЗдчик. кладка 1) кладка [Від перших бомб тріснула древня кладка чернігівського собору (Шер.)]; ер. класти 2; 2) (помост для перехо- Ьа) мосткй; обл. кладь, кладка [їй здавалося, що стоїть вона на хисткій кладці серед широкої та глибокої річки (Мирн.)]. кладова, -вої сущ. кладов5я. кладовище кладбище [Палкого сонця промені ворожі На кладовище сиплються, мов'«стріли (Л. Укр.)]. кладовищенський кладбищенский [Гула і дзвеніла глибока кладовищенська тиша Шмол.)]. кладовка разг. кладбвка; обл. кладовушка, кладовщик, -ка кладовщик. кладовщйця кладовщица. кладочка уменъш., ласк, мосткй; кладочка [Вода шумить між камінням, підкидає вгору хвилі, а з каменя на камінь лежать хисткі кладочки (Н.-Лев.)]. 6р. кладка 2. кладь, -ді кладь [Підведе вгору голову, кілька разів дихне глибоко-глибоко і знову — голову в плечі, напружить шию, мов витягаючи з болота кладь, пливе далі (Вас.)]. Клайпеда Клайпеда. 22-380 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)