Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кло 343 пир^ похмелье; не б у л 6 *^поту, так чорт надйв погов. нб было печйли, так черти накачйли; не міла бйба г^поту, та купила порося см. бббаї 1. клопітливий 1) (затруднительный) хлбпот- ный, хлопотливый; г^ва справа хлопотное (хлопотливое) дело} 2) (наполненный Работами — о днлхі жизни и т. п.) беспокбйный; редк. заббтливый; уст. за- ббтный [Можна було погуляти, спочити, одійти від клопітливих буднів (Ркляр.)]; 3) (о человеке) хлопотливый; (Преим. в скаву емом разе. —• ещё) хлопотен, (о женщине) хлопотунья; (усердный — ещё) заботливый, уст. заббтный; (надоедливый) беопокбйный [Його Хівря — така клопітлива та неспокійна (Мирн.)\ Важить колос на долоні Клопітлива ланкова (Мал.)]. клопітливість, *вості 1) хлопотность, хлопотливость; 2) хлопотливость; заббтли- вость. Ср. клопітливий 1, З* клопітливо нар. хлопотливо; заббтливо; (с беспокойством) озаббченно [За вікном, к далекій нічній темряві, клопітливо покрикував маневровий паровичок (перекл. з Волошина)]. Ср» клопітливий 3. клопітний 1) хлбпотный, хлопотливый; 2) беспокойный; заббтливый; заббтный [Клопітна тільки служба. Інколи і на1 місці не посидиш, ганяють тебе, як- солоного зайця (Мирн.); Починався клопітний день— уроки, наради з учителями (Донч,)]; 3) хлопотливый; хлопотун; хлопотунья; заббтливый; заббтный; беспокбйный [Іван клопітний чоловік (Донск. обл:^— СЛ. Гр.)]. Ср. клопітливий 1—3. хлбпітпість, -ності 1) хлбпотность, хлопотливость; 2) хлопотливость; заббтливость. Ср. клопітливий 1,3. клопітно предик, хлбпотно, хлопотливо; (реже) беспокбино. клопітнії разг. хлопотня* (разг.), хлбпоты. клопбвий клоповый. клопомор, -ра спец. клопомбр. клопотання 1) ходатайство [Варавка доручив йому клопотання в Москві в його незчисленних справах (перекл. в Горького)]; 2) хлбпоты; заботы; радение; бес- покбйство [Чого ж її серце не приймало близько того клопотання? (Мирн.)]; ср. клопотатися 1. клопотбти, -почу, -пбчет разг. 1) (кого, що) заботить, беспокбить; (сильно — ещё) тревожить; (обременять) Затруднять, утруждать, (постоянно) надоедать (кому чем) [Всякого клопотало свое діло... (Мирн.); Рушнички шиті лежать-у скрині, Вже не клопочуть вони Дівчини! (л. • Укр.); Одно тільки клопотало його: що зробити з Мирославою (Фр*); [Пані] питає: — За скільки хочеш од купитись? —А я таки не кажу. — Що, — мовляв, — вашу, милость клопотати нам! (Вовч.); Я тобі давно кажу: чим клопотати мене з своїми дітьми, ішла б собі, куди сама знали (Мирн.)]; ~ти к л б п о т о м, клбпотами см. клб- піт; думки ^почуть гблову кому (чию) чья голова занята мислями, кто зйнят мислями; мисли беспокбят (тре- вбжат) когб [Пріська зосталася сама.,Нудно їй та тяжко у своїй хаті, і все'думки нерадісні клопочуть голову (Мирн.)]'г [с в о к> или со о і] гблову и т. п. "•"ти а) (думать) заботиться (беспокбиться) (о чём); быть озаббченным (чем); занята^ [чья] голова (чем) [— От тільки не відаю, шр корисніш для здоров'я *— чай чи пиво?.. Пора и, Максиме., — Чорт зна чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (Коцюб.)]; б) (работать) утруждать себя* заббтами (хлбпотами) [Ще не час голівку молоденьку на господарстві клопотати (Воєн*)]; що ~пбче гблову ком| (чию) чем занята* голова* у когб (чья), что в голове (в мыслях) у когб, чем озаббчен кто [Вийшли з міста [заробітчани] в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Гриць- кову голову (Мирн.)]; н є ^почй мені голови! разг. не надоедай мне!, не приставай ко мне!; (грубее) не морбчь мне головы!; хто ^поче к о м ^ (чию) гблову кто беспокбит (тровбжит) кого; кто надоедает кому; кто пристаёт к кому [Пан ще розгнівався, що його панську голову якісь сільські жінки клопочуть такою дурницею [своїми синами], та й звелів по- прогонити матірок з двору (Мирн.)]; 2) Ш кого, за що, про кого, про що, чим) реок. заботиться (о чём); (стараться) хлопотйть (о ком, О чём); (просить) ходатайствовать (о ком, о чём) [*~* Оддала я дядькові бумажку, що пан дав; не хотів і брати, та я намагалася. — Як? Скільки зо мною возився та клопотав? — Вирядила я його, а сама зосталася у хазяйки (Мирн.); 1, пригорнувши сина до себе, почала [Катря] його умовляти: — Не клопочи, сину, про завтрашнє — господь Милосердний об нас поклопоче (Мири,)]. клопотатися, -почуся, -пбчеіпся 1) (заниматься чем-нибудь) хлопотать; (стараться о ком$ о чём — ещё) заббтиться, уст. радеть; (утруждать себя — ещё) беспокбиться; (принимать меры —• еще) * озаббчи- йаться, быть озабоченным (чем) [Мати так радісно клопоталась, прохаючи поживитись (Коцюб.); І мріялись мені далекі села: дівчата йдуть, співаючи, з лайів, клопочуться хазяйки невсипущі, стрічаючи отару та черідку (Л. Укр.); Не клопочіться; я й сама візьму собі стільця (Н.-Лее.)]; ^тися господарством хлопотать по хозяйству [А що хазяйствечком будеш клопотатись, того не бійся: робитимеш не для кого, як для себе (Вовч.)]; 2) (ким, за ким) (волноваться) беспокбиться (о ком); (сильнее) тревбжиться (о ком) [Уже й мати почали примічати та клопотатись: — Доню моя, доню! що се тобі сталось? (Вовч.); Ще раз просив діда Панька не клопотатися ним, він уже собі якось порадить (Фр.); Клопочеться за мною матуся було. І до бабів, і до лікарів було посилає мене (Тесл.)]; 3) (просить) хлопотать; (официально) ходатайствовать [Василиса бгорівна пішла клопотатися про від'їзд дочки (перекл. з Пушкіна)]; 4) обл. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)