Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
клу 345 кля клус, -су обл. рысь, рысистый аллюр. клуса, клусом нар. обл. рысью, на рысях [Коні біжать клуса (клусом) (Сл. Гр.)]. клювак, -к? 1) обл. дятел [Зляканий клювак порснув з-під вербового пенька (Ле)]; 2) техн. клевок, клевбч. клювання клевание; рыб. клёв, поклёвка. клювати (клюю, клюєш), клюнути, -ну, -неш клевать, клюнуть [Лелека зразу холоду нагнав І Жаб дурних клювати добре став (Гл.); Стіну, обагрену яскравим заходом, клювали кулі (Гонч.); Запускали волосінь в глибину, і коли риба клювала, волосінь билась на пальці, як живчик (Коцюб.); Орля намагалося стрепенутись і клюнути хлопця своїм дзьобом (Трубл.)]; **>вати носом перен. разг. клевать нбсом; ніде к у р ц і #^нути см. курка; перестати ***вати перестать клевать; (о рыбе—ещё) отклевать (разг.); рйба погано клює рыба плохо клюёт, плохбй клёв [Риба клювала погано — за півгодини пощастило спіймати лише пару невеличких окунів (Бойч.)]. клюватися (клюється) клеваться. клювок, -вка клевбк. клюз мор. клюз. клюка клюкб. клюкастнй клюкбстый [Опанас Іванович йшов назустріч гостям з довгою клюкастою ґерлиґою в руках (перекл. з Павленка)]. клюкати, -каю, -каєш, клюкнути, -ну, -неш разг. 1) клевать, клюнуть; обл. клюкать, клюкнуть; 2) (перен.: выпивать) клюкать, клюкнуть. клюква клюква. клюквовий клюквенный. клюкнути см. клюкати. клюнути см. клювати. клюфт, -ту горн, клюфт. ключ1, -ча 1) ключ [Почувся дзенькіт ключа, хтось відчиняв двері (Трубл.); Захар Антонович мав у себе ключі від різних автомашин (Шиян); На деці [Саїд] пальцем написав скрипичний ключ (Ле); Марксистсько- ленінська теорія дає могутній ключ до най- правдивішого пізнання історичного розвитку суспільства (Рад. Укр., 1946, III); Ключі од щастя в наших руках (Ст.); Гвардійська орденоносна дивізія спочатку обійшла, а потім і захопила ключ позиції — Сахарну голову (Борз.)]; 2) (ряд движу- щихся предметов) вереница; караван; череди; уст. повз, чреда, станица [А журавлі летять собі На той бік ключами (Шееч.); Рипить шляхами ключ підвід (Ст.)]; 3) (у колодца) обл. шест (с крючкбм) [Ои у полі криниченька — і ключ, і відро (Чуб.)]. ключ2, -ча (бьющий из земли источник) редк. ключ, родник [Гірським ключем він пахне і глицею густою, Оцей карельський вітер, запеклий сніговій (Бажан)]; бити ~*чем прям. у перен. бить ключбм [Ярослав: ..Як важко мудрим бути, Коли в душі дві сили б'ють ключем (Коч.)]. ключбр, -ря* 1) уст. ключарь [П а н с а: Я заплатив старшбму ключареві, щоб він двох в'язнів випустив смерком (Л. Укр.)]; 2) церк. ключарь; ризничий; 3) (редк.: служащий в доме) ист. ключник [ Не було нікого коло .неї, тільки старий недужий ключар панський сидів у хаті (Вовч.)]. ключечка уменьш., ласк, от ключка 1—2» 4. ключик уменъш., ласк, ключик [Крайнев з невеличким ключиком у руках працював біля літака (Собко)]. ключина жердь; (на соломенных крышах) пере- мётина [Ой загув, загув сизий голубочок, сидя на ключині (Метл.)]. ключйтися, -чйться обл. прям., перен. прорастать, пускать ростки. ключиця анат. ключица. ключичний анат. ключичный. ключка 1) клюка; с.-х. обл. рожнец [Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю, тепер треба з середини. Діставала, тягла ключкою прикидані землею горстки, викидала на берег (Горд.)]; 2) крюк, крючбк [Він роздягся, шинелю на ключці повісив (Головко)]; 3) техн.у спорт, и пр. клюшка; 4) бот. обл. ростбк. ключкувати, -кую, -к^єш охотн., перен* метать петли; разг. петлять. ключник ист. ключник [Багато всяких вишуканих страв Для частування ключник зготував (перекл. Бажана)]. ключниця ист. ключница [Голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (тге- рекл. Рильського)]. ключовий1 ключевбй; ^в& поз йНц і я воєн. ключевая позиция. Ср. ключ1 1. ключовий2 ключевбй, родникбвый; г^ва в о- д а" фольк.у позз. ключевая вода" [А до ніг ви проведіте Чисту воду ключовую (Мал.)]. Ср. ключ2. клякати, -каю, -кбеш, клякнути, -ну," -неш обл. падать на колени, упасть на колени; становиться на колени, стать на колени [— Клякніть коло мене, діти! — сказав він потиху (Фр.)'9 Юра швидше клякнув сам (Смол.)]. клякнення цепенёние. Ср. клякнути1. клякнути1, -ну, -неш несоверш. коченеть, леденеть, застывать; (терять гибкость — еще) костенеть; (становиться неподвижным — ещё) цепенеть [Холодний вітер травневого ранку морозив. Змоклі руки клякли клякнути2 соверги. см. клякати. клямка щеколда; (в форме пластинки — еще) защёлка (разг.); (в форме дужки—ещё) скоба, скобка [Данило зрадів, коли почув грюкіт клямки коло дверей з двору (Коп.)]. клямковий скобочный. клямочка уменьш. от клямка. клямра обл. 1) скобб, скббка; 2) (на одежде) пряжка, застёжка [Шлейки, нові, блакитні, з срібними клямрами, притягували до себе заздрісні погляди парубоцтва (Коцюб.)]. кляп кляп. кляскати, -каю, -каєш, кляснути, -ну, -неш обл. хлопать, хлбпнуть; (звонко) щёлкать, щёлкнуть [К руст а: ..Ось я пучками клясну (Л. Укр.)]. клясти (кляну, клянёш) клясть; (сильнее) осыпать проклятиями; книжн. торж. предавать проклятию, призывать проклятия |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)