Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
коб 348 ков кобеняк, -ка кобеняк [Дощ, як із відра, линув. Кожен поворухнувся й на самі очі насовував кобеняка (Мири.)]. кобза муз. кобза [Перебендя старий, сліпий,— Хто його не знає? Він усюди вештається Та на кобзі грає (Шевч.)]. кобзар, -ря кобзарь [Грає кобзар, виспівує — Аж лихо сміється (Шевч.)]. • кобзарів, -рева, -рёве кобзаря (род. п. от кобзарь). кобзарський кобзарский [М. В. Лисенко дав високу оцінку кобзарській майстерності Вересая (Вісник АН УРСР, 1953, 7I. кобзарювання кобзарство. кобзйна разг. кббза [Чути, чути козака горло, Як іде з кобзиною (Чуб.)]. кобзонька ласк, от кобза, кобй см. коб. кобила 1) (лошадь) кобила [Баба з воза — ь кобилі легше (Ном.)]; приший ^лі хвіст погов. фам. сбоку припёка; сон я б б ї г^ли разг. фам. чепуха, бели- ерда; 2) спорт, кобыла; 3) (подставка) козлы; 4) (скамья для наказаний) ист. кобыла [Пропало! Все добро пропало! Ані щетинки но осталось. Пропав і я; та не в шинку, А на кобилі (Шевч.)]. кобйлина обл. см. кобилятина, кобилиця 1) кобылица [Попереду колони на темногкідій кобилиці верхи їхав Федоров (Шер.)]; 2) козлы [Та^й із хлопців приходьте ж хто, — там чи кобилицю принести, ганок полагодити (Головко)]. Ср. кобила 1, 3. кобилка 1) (лошадь) уменьш., ласк, кобылка [Тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче (Ном.)]; 2) днт. кобылка; 3) муз. кобылка; 4) рыб. кобылка; 5) (у птиц) грудная кость [Пан писар., гусакову кобилку з ногою мерщій у кишеню (Квітка)]. кобилятина кобылятина, конина. кобилячий кобылий; ^че молоко кобылье молоко. кобильчйна разг. кобылка [Сани павантажені доверху, й слабосила кобильчйна, важко дихаючи, зупинилася (Шиян)]. кобка обл. капюшбн [Третій подорожній, закутаний у парусиновий плащ, з коб- кою на білому картузі, ..дивився вдумливими сивими очима на широкий краєвид (Коцюб.)]. чї. коблик ихт. пескарь. кобра зоол. кббра [Отрутою шипіли чорні кобри (Рил.)]. кобура кобура [Бунчук спокійно поклав револьвер у кобуру (Риб.)]. коваделко уменьш. наковаленка. ковадло наковальня [Золоті іскри сипляться з ковадла (Скляр.)]. коваленко разг. сын кузнеца [Ой ніхто ж так не заграє, як той коваленко (Чуб.)]. ковалик 1) уменъш., ласк, от, коваль [Годинник із гиркою одноманітно вистукував на стіні, наче невидимий ковалик кував довгий дзвінкий ланцюжок (Донч.)]\ 2) энт. щелкун. ковалиха разг. кузнечиха [їй [Маланці] навіть чудно, що з ковалихою вони часто у сварці (Коцюб.)]. І ковалів, -лева, -леве кузнеца (род. п. от кузнец); разг. кузнецов. ковалівна разг. дочь кузнеца. ковалювання кузнечная работа [Він розповів про своє життя тут, про Алітета, про своє ковалювання (перекл. з Сьомушкіна)]. ковалювати, -люю, -люєвл работать (в кузнице) ; (о профессии — обычно) кузнечить (разг.), заниматься кузнечным делом [У вільний час Лукич ковалює в кузні нарівні з Ілончиним батьком (Гонч.)]. коваль, -ля кузнец [Коваль іде на колгоспне І подвір'я (Донч.)\ Ми — воїни щастя, ми — правди солдати, нового життя ковалі (Соє.)]. ковальство кузнечество (уст.), кузнечное дело. ковальський 1) (относящийся к кузнице) кузничный [Він горно й міх ковальський роздобув І шкуратяний хвартух одягнув (перекл. Бажана)]', 2) (относящийся к работнику) кузнеца (род. п. от кузнец); кузнечный; уст. кузнецкий [Його ковальський хвартух, запилене обличчя викликали в селян повагу (Бат)]. ковальчук, -ка разг. 1) кузнечный подмастерье [Однаково самому невправка в кузні, ну й буде Артем за ковальчука в нього (Головко)]', 2) редк. сын кузнеца. кований 1) прич. кованный; подкованный; кованный; ср. кувати1 1—2; 2) прил. кованый [Проходила піхота, збиваючи пил кованими чобітьми (Пере.)]. ковбанитися, -пюся, -шился разг. валяться (в грязй) [Ковбаняться свині в грязюці (Харьк. у. — Сл. Гр.)]. ковбаня колдббина; (глубокая — ещё) бмут; (при наличии соответствующих определяющих слов — ещё) яма [Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб.); Вона могла голими руками ловити в ковбанях чорних п'явок або витрішкуватих жаб (Донч.)]. ковбанька уменьш. колдббинка; ямка [Хрпсті заманулося пити, і вона ускочила між дуби до ковбаньки (Мирн.)]. Ср. ковбапя. ковбаса колбаса [Писар: Коли б у ковбаси були крила, то кращого птаха не було б на світі (Стар.)]', ласий на г^баси разг. шутл. лакомка. ковбаска уменьш., ласк, колбаска [Літаючи по дворах, Ґава Шматок ковбаски добула (Гл.)]. ковбасна 1) прил. см. ковбасний; 2) (род. ковбасної) сущ. колбасная. ковбасний колбасный. ковбасник колбасник [Дід віддав його до ковбасника по три карбованці на місяць (Панч)]. ковбасниця колбасница. ковбик обл. 1) желудок; 2) кул. рубцы, сычуг. ковбой, -боя ковбой. ковбойка ковббйка. ковганка обл. деревянная ступка для толчения сала [Ковганка — салу переводчиця (Ном.)]. ковдобина обл. колдббина. ковдра 1) одеяло [Саня міцно спала, загорнувшись у ковдру з головою (Шовк,)]; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)