Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ков 349 ков 2) повз, покров [Ляже зима біля нашого дому, Білою ковдрою шлях завине (Мал,)]. ковдрочка уменыи., ласк, одеяльце. Ковель, -веля Ковель. ковёр, -вра редк. см. килим, ковёрець, -рця уменыи. редк. см. килимёць. коверзнути, -ну, -нёш уст. измыслить [Те Юнопа повернула І в голові так коверз- нула, Щоб зараз учинить ярміс (Котл.)]. коверзування разг. привередничанье, капризы [А після того знов нудний день, п'яний туман,^ коверзування (Коцюб.)]. коверзувати, -зую, -зуеш разг. 1) привередничать, капризничать [Лазар спав досхочу, наїдався і грав у карти, напивався горілки і, розлігшись у м'якім кріслі, коверзував (Коцюб.)]; г^ти над ким издеваться над кем, помыкать кем [Ще гірпі надо мною коверзує вона [пані], ще гірш варить з мене воду (Вовч.)]; 2) уст. измышлять; умствовать, мудрить [Старий Головатий щось дуже коверзує (Шевч.)]. коверзуха разг. фам. привередница. коверкот, -ту текст, коверкот. коверкотовий текст, коверкотовый. ковёрта уст. конверт [Перше, що він зробив — заклав руку в кишеню і витяг лист.. Роздер коверту і читав (Коцюб.)]. кбвзалка см. ковзанка. ковзан, -на спорт, конёк; (обычно мн. ч.) ковзани, -нів конькй [Я вперше став па ковзани, Боюсь, як на біду, А все ж побігти спробую (Мур.)]. ковзанка, кбвзалка 1) скбльзанка [Малий десь вислизнув на вулицю на ковзанку з сусідськими дітьми (Кач.); Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзаться (Вас.)]] 2) (для катания на коньках) редк. каток [На ковзанку йде брат (Нех.)]. ковзання 1) скольжение; 2) катание. Ср. ковзатися 1—2. ковзаняр, -ра спорт, конькобежец [У командних змаганнях переможцями вийшли ковзанярі спортивного товариства «Динамо» (Рад. Укр., 1954, 7I. ковзанярка спорт, конькобёжица. ковзапярський спорт, конькобежный [Закінчились особисто-командні змагання на першість Києва з ковзанярського спорту (Рад. Укр., 1954, І)]. ковзати, -заю, -заєш, ковзнути, -ну, -нёш скользить, скользнуть [Дедалі частіше ковзав схований за довгими віями погляд її бистрих очей по обличчю Петрова (перекл. з Полевого); Промінь ковзнув набік, упав, мов у прірву (Шиян)]. ковзатися, -заюся, -заєшся, ковзнутися, -ну- ся, -нёшся 1) скользить, скользнуть [Ноги то ковзались по льодовій корці, то провалювались у ній, рвалось взуття (Скляр.); Над нами чайка вдарила крилом. Ковзну- лось сонце по воді (Пере.)]; 2) (только несоверш.) кататься (на коньках); скбль- збться (на подошвах) [Ми ковзалися на ковзкій долівці (Смол.)]. ковзкий скбльзкий [Пістолет він тримав у зубах, це було дуже незручно: пістолет був важкий і ковзкий (Смол.)]. ковзкість, -кості скбльзкость. І ковзко предик, скользко. ковзний скользящий. ковзнути см. ковзати, ковзнутися см. ковзатися, ковила, -лй, ковйль, -лю, обл. ковйл, -лу бот. (Зііра Ь.) ковыль [Свіжий нічний вітер дзвенить у пересохлих стеблах степової ко- I вили (Пере.); Селім встає, на гору сходить. Сріблястий стелиться ковйль (перекл. з Лєрмонтова)) Дзвенять вуздечки, хилиться ко- вил (Мал.)]; г^ла. волосиста см. волосистий, ковиловий, ковйльншї ковыльный [Стен [колись] був вкритий ковиловою соковитою рослинністю (Архл., 1953, VIII); Сивий ковильний степ підходив аж до їхнього порога (Козач.)]. ковйль см. ковпла. ковильний см. ковиловий, ковінька 1) палка (с загнутым концом); клюка [Карпенко побачив постать діда з ковінькою, що йшов стежкою (Верш.)]; на руку *^ка (кдму) разе, н? руку; как раз кстати; тогб тблько и нбдо [Б у р- л а к а: Постійте, братці. За віщо ви сваритеся? Ви старшину вибрали, ви його й змінить можете. Тільки ж, як ви будете свариться, то нічого не вдієте. Це йому буде ковінька на руку (Тоб.)]; матері й о г б ^ка (вводное словосочетание) фам. чёрт возьми [— А що, — говорю я, — Андрію, і тобі, мабуть, не спиться? — Та не спиться, матері його ковінька (Ільч.)]; 2) обл. род детской игры (наподобие хоккея). ковка кбвка [Від кузні йшов Василь Шатоха, несучи якісь товсті залізні дужки в пе'ре- ливах свіжого гарту, з слідами недавньої ковки (Коп.)]. ковкий кбвкий. ковкість, -кості кбвкость. кбвнір, -ра обл. см. комір, ковнірець, -рцй уменьш. обл. см. комірець. Ковно ист. Кбвно. кбворот1, -та, кбвороти, -рот уст. ворота (на границе села) [3 поля череда вертає, і десь у ковороті затихає Пастухова сопілка (Куч.); Взяла [удова] торбу, пішла селом, На вигоні сіла.. День і ніч сиділа Коло коворот (Шевч.)]. кбворот2, -ту см. коловорот2, кбвороти см. кбворот1. ковпак, -ка 1) колпак [Зляканий німець у ковпаку та шлафроку вискочив на залюднений майдан (Ільч.); Сталеві ковпаки дотів порозліталися геть (Гонч.)]; блазенський ^к дурацкий колпбк, шутовской колпак, 2) (род гриба) колпачбк. ковпачок, -чкб 1) уменьш. колпачбк; 2) (род гриба) колпачбк. ковтальний глотательный. ковтання глотание. ковтати, -втаю, -втаєні, ковтнути, -ну, -неш обл. бить, ударять, удбрить; (с непереходным значением) стукаться, стукнуться, удариться [[Баба] легесенько ковтала головою в стіну (Стеф.)\ Затиснутим кулаком [селянин] ударив його так сильно звер- ха в голову, що Бовдур аж ковтнув головою о стіну (Ф/>.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)