Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
"КОЗЙ 351 ком) (нагольный) * полушубок [Теплиц ^ К0- жух — тілько шкода — Но . на мене ши- тий (Шевч<)]; 2) техц. кожух [Від катера, а особливо від його залізного машинного кожуха несло нестеривим жаром (перем, а Новикова-Прибоя)]. кожухар, -ря т^лудник, шубник* кожуховий тулупный; шубный. Ср. кожух 1. кожушаний кожухбвый, кож^шный [А кожу- ... щана латка, лежить тихесенько в кутку та и каже.. (Ном.)]. кожушанка (женский) тул^л; (женская) шуба; (женский) полушубок [Загорнувшись кожушанкою, вона лягла щ лаві (Коцюб,)]. Ср. кожух 1. ~ . .. кожушаночка уменъщ,, ласк, от кожушинка [Якось принесла до нас Пилипиха* кожушаночку — хвалилася, що добра (Вовн.)]. кожушина 1) (нагольный) полушубок; обл. дублёнка [Це був сухий, трохи згорблений дід в рудій кожушині (Наш)]; 2) прен. туд^пищка; шубёнка; ср, кожух 1. кожушище увел, тулунище; щубища. Ср. кожух X. кожущпик см. кожухар, кожушок, -жушка 1) (нагбльный) полушубок; 2) уменыи., ласк, кожушок* тулупчик; (реже) шубка [Наша Оля цо сніжку Біга в білім кожушку (Воронько)]; 3) (на молоке, киселе и „иг. п.) донка; 4) (шкурка, сброшенная во время линяния) выползок. коза і) коза* [Коло хатини Коза пасеться, а дитина І невеличко козеня У сщях граються (Шевч.); Прийде коза до воза (приказка)]; г^за-д е р є з а фолък, коза-дереза [Степан Федорович., починав розповідати казку про козу-дерезу (Коаач,)]\ всі ~-»зи в золоті, і ~-*зи в золоті разг. всё в розовом свете [П'яному і кози в золоті (Ном.)]; де ~зам рб- ги. правлять поеое* куд? ,Макар телят не гонял [Послав туди, де козам роги правлять (Ном,)\\ лупити, як Сидорову ~*зу разг. лупить (драть), как Сидорову козу; \ вовки ситі» і гмЗИ ЦІЛІ, І <^ЗИ СИТІ, І СІНО ці де позов, и волки сыты, и овцы,целы; на похйле дерево, и <^зи с,к а- ч у т ь см. дерево;.2) (музыкальный инструмент) обл. волынка (неточно); 3) (помеч\е- ние для задержанных лиц) разг, уст* кутузка. козак1, -ка 1) ист. казак [— Будьмо! — лунало над майданом, котилося могутньою хвилею над засніженим Переяславом.. —Будьмо!—кричали козаки, міщани^ посполиті, сотники й осавули» купці й полковники (Риб.)]; 2) (сословное звание, воен.) до рев. казак [Під вечір по зелу розійшлося, що йдуть козаки (Коцюб.)]'х 3) (уроженец бывших^ войсковых областей) казйк; т, є р- с ь к и й ~к терский казйк, тёрец; 4) (молодой человек; как похвала) молодец; (только как похвала — ещё) молодчина (разв.I молодчага (фам.) [Дожидав, в темнім Г&* Дівчинонька козака (Шевч.)]; 5) (храбрец) фолък. мблодец, удалец; с л ? в и и й «¦'К дббрый мблодец, козак2, -ка* род танца [Парубки., розганяли дівчат, як полохливих лебедів, і починали козака (Н.-Лев.)]. козак/ш ист, казакин [Серед сірих шапок і присипаних снігом спин впадає в око малиновий козакин комбрига (Риб.)]. козаків, -кова, -кбво казака (род. п. от ка- : а6к)і молодці (род. п. от'молодец) [Сердень- * ко не знав, Де козакова доленька гуляє (Боров.)]. Ср. козак1. козакунашш І) казачоиье; казакованье [Ходили отамани, збираючи охочий люд у _ козакування (Де)]; 2) см. парубкування;. Ср. козакувати 1—2. козакувати, -кую, -кусщ 1) уст. казачить; обл. казаковать [Не'рік, ие два тобі, Іване, Судилося козакувать (Рил,)]; 2) разг. см. парубкувати. козар, *ря обл. пастух коз [Козар сміється очима до своїх кіз, Рони не те, що оврчки, в них гостре дерце (Коцюб.)].г козарлюга разг. \) увел, казачина [3 ватаги виділився величезний на зріст, озброєний шаблею і мушкетом козарлюга (Кач.)]; 2) (пак одобрение, похвала) молодчага, козацтво казачество; (о людях — еще) казаки [В'ході боротьби українських народних мас проти феодально-кріпосиинького і національного гніту, а також проти турецько- татарських нападів була створена військова сила — козацтво (Тези про ЗОІІ-річчя); Крикнув отаман в діброву: —на коні, козацтво, на коні! (Тич,)]. козацький казацкий; казачий [Ще сивизпа Йому не посікла козацькі вуса (Щер.)]. козача, -чати разг. казачёнок. козаченко сын казака; (шире) потомок каза* ка; гч;ки (мн. ч.) потбмки (впуки) казакбв [Задумали Базилевці Свій вік вкоротити, Козаченків-вергунівців Та й закріпостити (народна пісня)], козаченько (народно-поэтическое) казйченька, казбченок [А тимчасом козаченько Перепливе річку (Л. Укр.)]. козачий казачий [По шляхах рухались бронетанкові частини й маси кінноти козачого корпусу (Гбнч.)]. козачина 1) разг. казак; 2) (как одобрение, похвала) молодец, молод чина; фам. молодчага; 3) (одежда) обл. казакин [Коза- чина була застебнута на грудях жовтим блискучим витертим ґудзиком (Ц.-Лев,)]. козачище увел, разг, казачина, козачка 1) казачка [— Хто ж і дорадить ри- роту, — одказують старі козачки, — як не ми? (Вовч.)]; 2) (одежда) обл. казакин. козачок1, -чка і) уменыи., ласк, казачбк {Він тепер називав Галю" не пташкою, а козачком. В чорному комбінезоні, в рябенькому картузі, ,.вона'справді скидалася на гарнегіького хлопчика (Ваш)]; 2) (мальчик- слуга) ист. казачбк [Козачок сидить у пе% редпокої і позіхає так. що"трохи собі щелепи не зверяе С/ван~.)]\ 3) тт, красный ,клоп, солдатик [їй так гарно. Сонечко примітно гріє, козачку *коЛ[0 нрї снують по зеленій травиці (Мирн.)]. козачок2, -чка (танец) казачбк [Десятки пар кинулись р одчайдушний .козачок (Смол,)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)