Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
коз 352 кок козаччина казачество. козёл, -зла козёл. козелець, -льця, (реже) козелок, -лка, козельок, -лька, (также и мн. ч.) козельці, козелки, козельки бот. (Тга?оро?ОП Ь.) козлоборбдник [Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону (Панч); Павлик., бігав по степу.., їв козельки, щавель (Н.-Лев.)]. козеня, -няти козлёнок [Весело підплигуючи, бігли козенята (Шиян)]. козенятко, козеняточко уменыи., ласк, козлёночек. козерог зоол. козербг. Козерог астр. Козербг. козетка уст. козетка. козиний кбзий [Звісно, машиною було^ б набагато швидше, але яка це машина пройде в гори козиною тропкою (Гонч.)]. козир, -ря кбзырь [Це ж і є його козирі, що їх він викинув у критичну хвилину (Ле)]; ~р-б а" б а разе. фам. бой-баба; ходити ^рем перен. разг. ходить кбзырем (гбголем). козиритися, -рюся, -рйшся разг. ^ 1) ходить кбзырем, ходить гбголем; півнем ^риться ходить гбголем (кбзырем) [Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб.)]; 2): ^риться безл.(в картёжной игре) идёт кбзырь [Не буду дивиться, нехай козириться (Манж.)]. козирка разг. козырная карта, кбзырь [Суддя, що вдарити козиркою хотів, Піднявши карту, враз немов закаменів (перекл. Рильського)]. козирний козырябй, козырный. козирнути1 см. козиряти1. козирнути2 см. козиряти2, козирок, -рка 1) козырёк [З-під блискучого козирка визирав рудий чуб (Шиян)]; 2) (головной убор) разг. картуз [Марченко виступив наперед, збив по-молодецькому на потилицю козирок (Вас)]. козиряння козыряние. козиряти1, -ряю, -ряєш, козирнути, ну, -непі карт, козырять, козырнуть [Не дуже- то й несись, хто в світі козиряс, Бо здача козирів міняв (Боров.)]. козиряти2, -рйю, -ряєш, козирнути, -ну, -нені (приветствовать) козырять, козырнуть [3 о р і н з легким докором: Олексію Івановичу! Скільки разів казав: ну хто ж козиряв без форми? (Брш); Порівнявшись з Сергієм, юнак чітко, по-військовому [козирнув (Козач.)]. козиця муз. обл. волынка [Ми на заручинах повинні веселиться. Он бачите — скрипаль стискав вже смика, І ходить ходором у того он рука, Що кланяється нам, тримаючи козицю (Рил.)]. козівник, -ка с.-х. козовбд. козівництво с.-х. козовбдство. козівницький с.-х. козовбдческий. козла, -зел, козли, -лів козлы [Посеред кімнати стояли козла, прикручені болтами до підлоги (перекл. а Сьомушкіна); Яків спритно скочив на козли (Шиян)]. козлетбн, -ну разг. ирон. козлетбн. козли см. кбзла. І козлик уменыи., ласк, козлик. козлина 1) (мясо) козлятина; 2) кбзья кожа [З козлини пошила чоботи (Сл. Гр.)]. козлиний козлиный. козлйця редк. кози [І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Шевч.)]. козлище (козёл) уст. кбзлище. і козлище увел, козлище. козловий козлбвый [Вона справить собі червоні чоботи, м'які, козлові, з китицями І (Коцюб.)]. козлоногий козлонбгий. козля, -ляти козлёнок. козлятина козлятина. козолист бот. (Ьопісега саргі/оііит Ь.) жимолость, каприфблий. козолисті, -тих сущ. бот. (Саргі/оііасеае) жимолостные. козоріз мясник, режущий коз. козуб, козубень, -бня лукбшко; (короб) кузов [Я ішов молодими лісами, Повен козуб набравши суниць (Ст.); Василь Омелянович ніс козубень, на дні якого ворушилося щось живе (Шиян)]; ^бом с т і т и (о мокрой одежде) разг. залубенеть [Поки до санок дійшов, підрясник козубом став (Свидн.)]. козубенька 1) уменыи., ласк, лукбшко; ку- зовбк [По опеньки ходила... Цитьте! Козубеньку згубила... Цитьте! (народна пісня)]; ер. козуб; 2) ихт. кузовбк. козубка уменьш. обл. см. козубенька 1. козубня редк. см. козуб. козуля зоол. козуля, косуля [З-за широкої ялини раптом вискочила у виярок козуля (перекл. з Ажаева)]. козулька уменыи., ласк, козулька, кос^лька. козуня ласк, кбзочка. козячий кбзий [— Соломіє! — обізвався рівночасно козячий голос, — чи це ви, чи ваша тінь?.. (Коцюб.)]; ~ча ніжка разг. кбзья нбжка [Іскров скрутив козячу ніжку завтовшки з палець. Затягся кілька разів (Бойч.)]. коїти (кбю, коїш) творить; (без прямого дополнения или с местоименным дополнением — ещё) выделывать, вытворять; (только без прямого дополнения — проказить) озорничать [..Бо ви й самі не знаете, Що царики коять (Шевч.); Та й сам господар тут, здається, дещо коїть, Що ока нашого, не бійтесь, не втекло (перекл. Рильського)]; ~»ти лихо творить зло [Не знаю, мій друже, Чи сатана лихо коїв? (Шевч.)]; ^ти неподббетва творить безобразия; ^ти ш к б д у причинять вред (ущерб), вредить; (сознательно — егцё) пакостить (разг.). коїтися (коїться) твориться, делаться, происходить [Данило й сам знав чисто все, що коїлось навколо нього (Коп.)]. койка койка [В спальні стояла пружинна койка (Трубл.)]. койне нескл. сущ. ср. р. лингв, койне. койот зоол. койбт. кок1 бакш. кокк. кок2 мор. кок [Корабельний кок частував когось макаронами по-флотському (Ткач)]. кок3 (вихор) кок. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)