Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вав 20 зав ника радіо — Є. О. Попова (Рад. Укр., 1949, III)]. завідувач (чого) заведующий (чем); ^ч х а- т и - ч и т а л ь н і заведующий избой-читальней, избач. завідувачка (чого) разг. заведующая (чем) [Віру Никандрівпу.. було призначено за- , відувачкою школи (перекл. з Федіна)]. завідуюча 1) прич. см. завідуючий 1; 2) (род. завідуючої) сущ. заведующая [Завідуюча., безпорадно розвела руками: — Оце вся наша площа... (Літ. газ., 1955, VI)]. завідуючий 1) прич. заведующий; 2) (род. завідуючого) сущ. заведующий. завіз, -возу 1) завоз; 2) (на меъьнице и т. п.) разг. большой привоз, завоз; (о транспорте) подводы [Коло млина вештались люди, зноспли з возів мішки млива.. Завозу стояло дуже багато (Н.-Лев.)]. завізшій разг. 1) очень занятой [Чи ви завізні? Може б мені чоботи пошили? (Н.-Вдл. у. — Сл. Гр.)]\ 2) (с большим привозом) завози ьтй. завізний завозный. завізнйк, -ка сгсеї/.ивавозчик. занізпицн спец, завбзчица. завізно предик, разг. завбзно; (большое скопление, теснота — ещё) загатно (разг.) [Завізно у вітряку. На мішках сидять люди (Ст.)\ Ще календар не одзначив весни, — а в коваля сьогодні вже завізно (Рил.)] На переправі було завізно (Куч.)', Тут так завізно, Л нікому лад зробити (Фр.)]. завій, -вою 1) обл. повязка; (мужской головной убор на востоке — обычно) тюрбан, чалма; (свободно спускающийся кусок ткатьи) покрывало [Коли ні, — зірву завої! Хай джерелом кров поллється (Л. Укр.)\ Круг вогню., сидять бородаті хаджі у великих завоях (Коцюб.); Не на гору [вілаї впала, а в долину, на зелену сосну, зачепилась там завоем білим (Л. Укр.)]; 2) редк. впхрь [Дошкуляв впер, зриваючи з землі снігові завої (Шиян)]; 3) (о форме) завиток; кольцо [Затис його стоглавпй змій У темні і слизькі завої (Рил.); Цигарка, Чи «люлька згоди» — то не сміх, Бо не одна розтала сварка В завоях диму голубих (Рил.)]. завійна, завійниця1 разг. уст. резь в животе, боль в животе [О-ох!.. Ти не знаєш, Галю, як мене завійна вхопила (Мирн.); Троянські плакси тут ридали, Як па завійницю кричали (Котл.)]. завійниця2 (ветер со снегом) обл. метель, вьюга [Вночі налетіла завійниця (Кач.)]. завірений заверенный. завірення заверка. завіритель, -теля заверитель. завірителька заверительница. завірити см. завіряти. завір чип за верительный. завірюха 1) вьюга, метель; (очень сильная — еще) пурга; обл. завируха [В степу завірюха, мов шторму вали, Кружила, спинялась, шугала... (Ус); Із завірюхи виривались запорошені, перемерзлі ординарці (Скляр.)]\ 2) персн. буря; обл. завируха [Велика завірюха знов знялася, завелися, сперечалися, лаялися (Горд.)]. завірюшний вьюжный, метельный. завіряння заверка. завіряти, -ряю, -ряєга, завірити, -рю, -риш 1) (о документе) заверять, заверить; 2) (кого в чём) редк. заверять, заверить,, уверять, уверить [По дорозі повернулась, привітно осміхається, завіряє: я вернуся, вернуся! (Вас); Як їй тепер завірити матір, що вона пе винувата? Відкрити їй усі таємні розмови з Федором? (Мирн.)]. завірятися, -ряється заверяться. завіса 1) театр, занавес [Вогнестійка завіса відділяє сцену від залу глядачів (Рад. Укр., 1951, VI)]; 2) (для разгораживания помещения и перен.) завеса [3 оглушливим тріском розривав темну завісу неба грім (Козач.); Осінь. Дощ. Хмарна завіса замість неба (Риб.); Ідуть полки, щоб стати ряд до ряду На пристанях, в завісі димовій (Важан)]; 3) (на окнах и т. п.) занавеска; (у кровати— ещё) полог [На вікнах хилитались од вітру подертГбілі завіси (Коцюб.)]; 4) (металлические части — в , дверях, крышках и т. п.) завёска (спец.), петля [Одного вечора., рипнули немазані завіси й зайшла Ліда (Собко)]. завісити см. завішувати1. завіситися, -вішуся, -вісишся обл. повеситься, удавиться [І після цього ти не завісився? (Л. Укр.)]. завіска 1) занавеска [У багатьох вікнах цвітуть калачики і висять тюльові й коленкорові завіски (Шиян)]; 2). завёска; петля [Поганенькі рами й завіски швидко подалися під дужими руками (Н.-Лев.)]. Ср. завіса 3—4. завісовий петельный. Ср. завіса 4. завісочка уменъш. занавесочка [Саїд спустив на вікнах пошиті матір'ю з вузенького полотна завісочки (Ле)]. Ср. завіска 1. завістйти, -віщу, -вістйш (кого, кому) уст. известить (кого) [Я піду дочку завістйти, що гостя маємо (Вовч.)]. завіт, -ту завет [А що, доню, пам'ятатимеш мій завіт тобі? (Вовч.)]; Леніна ^т — на тисячі літ погов. Ленина завет — па тысячи лет. завітати, -вітаю, -вітаєш 1) (до кого, куди) посетить (кого, что); разг. заглянуть (к кому, куда); уст. пожаловать (к кому, куда) [Шевченко завітав додому до Чернишев- ського. Його приймають зворушливо тепло (Літ. газ., 1946, IX); І в наше село заві- тало-таки Оспіване в пісні, сподіване свято (Воскр.)]; 2) (кого) обл. пригласить [Якби ви, бабусечко, того лікаря до нас завітали, — нехай побачу, який!.. (Вовч.)]. завітний заветный [Тарас, малюючи друга, помітно хвилювався. Здійснювалася завітна мрія (Ільч.)]. завітрений редк. обветренный [Завітрена, запечена жінка в холодну гущину вгрузла, одтягла коноплі з краю (Горд.)]. завітрювати, -рюс, завітрити, -рить безл. завётривать, завётрить [Завітрювало з норд- осту. Все відразу похолоділо (перекл. з Павленка)]; «^-фішо завётрило, подул ветер [Потемніло, завітрило, закрутила курява (Вас.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)