Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зав 21 зав завітряний заветренный. завішаний завешанный, увешанный [Вздовж стіц, завішаних килимами, стояли високі віденські стільці (Риб.)]. Ср. завішувати2. завішати см. завішувати2. завішений завешенный; занавешенный; задёрнутый [Крізь маленькі, завішені хустками вікна безуспішно намагався вдертись до хати променистий жар літнього дня (Гавр.); В затишно завішеному кутку лежав повненький, рум'янощокий хлопчик (Бат)]. Ср. завішувати1 1. завішувати1, -шую, -шуєга, завісити, -вішу, -вісищ 1) (закрывать) завешивать, завесить; (занавеской — ещё) занавешивать, занавесить; (при указании чем — прям. — еще) задёргивать, задёрнуть [Він усе просив завісити вікна (Н.-Лев.); Сріблом ушей не завісиш (прислів'я)]; 2) (что на чём) обл. вешать, повесить. завішувати2, -шую, -шуєш, завішати, -шаю, -шаєш (покрывать что множеством чего- нибудь) завешивать, завешать, увешивать, увешать. завішуватися1, -шується завешиваться; занавешиваться; задёргиваться. Ср. завішувати1!. завішуватися2, -шуюся, -шуєгася завешиваться, увешиваться. Ср. завішувати2. завія 1) метель, вьюга [І свистить в степу завія (Мал.)]; 2) (поднятая пыль или снег) вихрь [Поля на підступах до станції вихрилися вибухами, бушували 'сірими завіями піднятої вітром пилюки (Гонч.)]. завіяний завеянный; занесённый [Мріють бори за борами.., білими снігами глибоко завіяні (Вас.)]. Ср. завівати 3. завіяти см. завівати. завіятися, -віюся, -вієшся раэг. фам. по- вёяться; (исчезнуть) запропаститься [Я оце до вас позичити кресала — загубила десь своє, а сина дома нема, завіявсь десь (Вовч.)]. завком, -му (заводський комітет) завком (заводский комитет; разг. заводскбй комитет). завкомівський завкомовский. Ср. завком. завмерлий замерший; обмерший, застывший; растаявший [В травневу ніч я з ним виходив В завмерлі лісові краї (Пере.)]. Ср. завмирати. завмррти см. завмирати. завмирання замирание; обмирание. Ср. завмирати. завмирати, -раю, -раєш, завмерти, -мру, -мреш замирать, замереть; (цепенеть от сильного потрясения, преим. от страха — еще) обмирать, обмереть, застывать, застыть, застынуть; (о звуках — ещё) таять, растаять [Голос так дзвенить, плете шовки- узори, Що серце завмира (Мал.); Перерва на літо. Пороз'їздилися студенти. Та життя в інституті ні на день не завмирає (Рад. Укр., 1946, VIII); Вогник спереду то спалахував, то завмирав (перекл. з Фурманова); Семен .Васильович зупинився і завмер (Верш.); Вершники промчали вулицею повз хату, і стукіт копит скоро завмер десь на греблі (Куч.)]. завмираючий замирающий [Вечірнє повітря все ще тремтить живим акордом завмираючих згуків (Коцюб.)]. завовтузитися, -втужуся, -втузишся разг. завозиться; (задвигаться—о сидящем) заёрзать [В сінях завовтузилися і засміялися зв'язківці (Верш.)]. завод1, -ду (предприятие) завод [За вікном гудок заводу скликав робітників на нічну зміну (Збан.)]. завод2, -ду (о механизме) завод; (приведение в действие — ещё) заводка. завод3, -ду (о животных) разг. завод [К и л и- н а: Корова в мене турського заводу, — ще мій небіжчик десь придбав (Л. Укр.)]. завод* (обычай) разг. завод, заведение; (і) в ^ді нема (не було), нема (не було) й ^ду (и) в заводе нет (не было), (и) заведенья нет (не было), не в заведёньи (было) [Савка: ..Слухай, дочко: щоб мені того казна-чого і в заводі не було! (Вас.)]. заводження заводка, завод. заводії см. завід. заводити, -джу, -днш, завести, -веду, -ведеш 1) заводить, завести; (прочь — ещё) уводить, увести; (о знакомстве, дружбе разг.— ещё) сводить, свести; (устраивать что. нибудь — ещё) учреждать, учредить; (вне. дрять — ещё) насаждать, насадить; (при* обретать для хозяйства, для жизни и т. п. — ещё) обзаводиться, обзавестись (чем); (вписывать) вносить, внести [Він заводить машину у під'їзд, замикає на ключ (Риб.); — Я ось з Толею потанцюю. —Давай. Заводь машинку (Шиян);—Треба до агрономів прислухатися. — А Яким: —Та машини всякі заводити, як от трактори (Головко); В руках у нього вічно біліла книжка. Він пильно заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (Коцюб.); Інженера завели в село на окрему квартиру (Верш.); На ранок я був уже знову на полі. Мотора завів — і до праці, в похід! (Ол.)Ц ~-ти обстановку заводить, завести обстановку; разг. обставляться, обставиться; 2) (начинать) заводить, завести; (о пении — ещё) г запевать, запеть, затягивать, затянуть [— Апу заводь, Максиме! — I ми такої враз гучної утяли, Що аж замовкнули в житах перепели (Рил.); Марко завів мову про наступні екзамени (Гонч.); Сусід мій завів тонким голоском тужливу бурлацьку пісню (перекл. з Пушкіна)]; 3) (только несоверш. — без прямого дополнения) а) (о человеке) голосить, причитать, плакать; вопить (без всякого дополнения) [Нар- тал заводить так, що нагадує орієнтальний надгробний спів-плач (Л. Укр.); А де ж ненька старенька? Чому не заводить, не голосить по покійнику? (Фр.)]; б) (о животных, зверях) завывать, выть [Ставало темніше, вовки заводили, ліс починав густи (перекл. з Салтикова-Щедріна)]. заводитися, -джуся, -дшися, завестися, -ведуся, -ведешся 1) (появляться) заводиться, завестись [Німі та мовчазні, вони [людські оселі] не кажуть, що в них заводиться (Мирн.); У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням, \ великих і малих (Коцюб.); А з Юрком у Степана |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)