Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
дав 22 зав Федоровича завелись якісь секрети (Ковач.)]', 2) (начинать ссору, драку и т. п.) разг. задираться, задраться; (ссориться) аздбрить, повздбрить [Ой, лишенько, як вони б'ють, ..нащо було заводитись?! (Янов.)]; 3) (о механизме) разд. заводиться, завестись; 4) (чем) редк. обзаводиться, обзавестись; разе, заводиться, завестись [Хіба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться справжнім хазяйством? @., 1862, Х—Сл. Гр.)]\ 5) страд. з. (не- соверш.) заводиться; уводиться;^ сводиться; учреждаться; насаждаться; вноситься [Вдруге і втретє заводиться пластинка, і кожного разу викликав захоплення в командира (Шиян)]; ср. завбдити 1. заводій, "дія, заводіяка разг. 1) завбдчик, закопёрщик, зачинщик; (в драке, в ссоре — ещё) задйра, задирала [Ще кілька років тому Вова був одним з перших витівників і заводіяк, а тепер змінився (Коп.); По борозні обіч дороги йшли заводіяки всі, Цигуля й Юхим серед них (Головко)]; 2) (начинающий песню) запевала [Ціни їм не складеш, голосисті, заводії, доброму парубкові в ділі не поступляться (Янов.)]. заводний заводной; <-^на лялька заводная к^кла [Сидить якось кумедно [солдат], як заводна лялька, грається стеблинками трави, паличками (Вас.)]. заводоуправління заводоуправление. заводський1 завбдский; разз. заводской [Заводський підкомітет повинен старатися охопити весь завод, якомога більшу частину робітників сіткою всяких гуртків.. (Ленін)]. Ср. завбд1. Заводський2 (о животных) племеннбй; (о лошадях) завбдский [У воротях заманячп- ла страшенна постать заводського бугая (Мирн.)]. завбдчик дорев. завбдчик [Багато фабрикантів і заводчиків особливо невдоволені тим, що штрафні гроші, за законом, ідуть не в їхню кишеню.. (Ленін)]. з&водь, -ді заводь [Несподівано 3 очеретів на невеличку заводь випливає човен (Шиян); Вбва Порада першим кинув камінь у блакитну тиху заводь їхньої дружби (Еоп.)]. завожений завбженный [Бачу я себе о тій порі, Коли ходив із старою та завоженою граматикою в руках і з радісними, золотими надіями в грудях (Вас.)]. Ср. завозити. завозити, -вбжу, -возиш, завезти, -везу, -везеш завозить, завезти; (отвозить куда- нибудь — егиё) увозить, увезти; (доставлять куда-нибудь разг. —- еще) забрасывать, забросить (К и л и н а: То зберемо на віз та й завеземо десь (Л. Укр.)]. завозити, -вожу, -возиш (загрязнить) разг. завозить. завозитися, -возиться страд, з. завозиться; увозиться. Ср. завозити. завозитися1, -вожуся, -возишся (начать возиться) завозиться. завозитися2, -вожуся, -возишся (запачкаться) разг. завозиться. завоїстий обл. воинственный; задорный; разг. забиячливый [В сінях, на подвір'ї людський гомін, іржання коней перемагали завоїсте бурхання зимової стихії (Ле); Він був у нас хоч і малий на зріст,, так завоїстий: було кожного зачепить (Верхнє- днепр. у.— Сл. Гр.)]. завбїсто нар. воинственно; задбрпо; забиячливо [Очі загорілись рішуче, завоїсто (Вас.)]. Ср. завоїстий. завойбвапий завоёванный [І хто б не наваживсь — нікому не вдасться Відняти від нас завойований мир (Важан)]. завойовнйй завоевательный* завойбвпик завоеватель [Не завойовпиками, а друзями приходили ми до народів (Гонч.)]и завойовниця завоевательница. завойовницький завоевательный. . завойовування завоёвывание. завойовувати, -войбвую, -войбвуеш, завоюва: ти, -воюю, -воюєш завоёвывать, завоевать [Народ України в 1917 році завоював право бути повновладним господарем багатств своєї землі (Рад. Укр., 1948, /)]. завойовуватися, -войовуеться завоёвываться [Він знав, як трудно завойовується званпя академіка (Ільч.)]. заволати, -лаю, -лаєш громко закричать, завопить [— Спиніться! — заволав він, кидаючись до Шторре, — спиніться, я зовсім забув... (Собко)]; ^тп (до к б г о) торж. воззвать (к кому). Заволжя Заволжье. заволзький заволжский. заволікати, -каю, -каєш, заволокти, -лочу, -лочёш 1) (покрывать) заволакивать, заволочь; (тонко, слегка — ещё) подёргивать, подёрнуть; книжн., поэз. задёрги-' вать, задёрнуть [Безперервний гул, тріскотнява і хмари диму стояли над висотою, заволікаючи сонце (Гонч.); Густа імла село заволокла, заслала світ (Горд.)]; 2) (уносить) разз. заволакивать, заволбчь, уволакивать, уволочь, утаскивать, утащить. заволікатися, -кається, заволоктися, -лочё- ться 1) заволакиваться, заволбчься; подёргиваться, подёрнуться (чем) [Та небо, ніччю так погідне, Тепер.. В тяжкий туман заволоклось (Фр.); Прекрасні очі заволоклись, мов туманом (перекл. в Л. Толстого)]; ср. заволікати 1; 2) страд, з. (несоверш.) заволакиваться,^ уволакиваться, утаскиваться; ср. заволікати 2. / заволічка1 (нитки) обл. гарус [Капшук по-» вен тютюну, гарно вишитий заволічкою по оксамиті (Сейди*)]. ваволГчка2 (разрез) мед. збволока. заволодівати, -діваю, -діваєш, заволодіти, -дію, -дієш завладевать, завладеть [Заволоділа пам'яттю моєю Блакитна Ворскла в темряві нічній (Криж.)]. заволока1 (покров) пелена [Очі застеляло заволокою (Мирн.)]. заволока2 (о человеке) разг. прен. бродяга; бран. уст» побродяга, побродяжка [і де ти бродиш, заволоко? Візьми отам кашу в печі та повечеряй! (Коцюб.)]. заволока3 (разрез) мед. заволока. заволокти см. заволікати. заволоктися см. заволікатися.^ заволочений1 1) заволоченный; подёрнутый; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)