Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
коп 373 КОП копальник спец. копальщик, копатель. копальниця спец. копалыцица, копатель- иица. копальня копь; (для добычи руды) рудник; (обычно мн. ч.) копальні, -лень копи; (место разработки драгоценных ископаемых) прииск; мн. ч. прииски [Линуть глибокі копальні в серце залізне землі (Сое); Сам- борський привів нас до найближчої копальні (Трубл.)]; соляні ~ні Соляные копи [В хрустальних галереях соляних копалень ми нишкли схвильовано, вражені видовищем небаченої краси (Смол.)]. копаний рытый. копаниця разг. 1) род мотыги или заступа; 2) обл. идущее на полоз выкопанное с корнем дерево; обл. копань; З) (в санях) полоз. копанйчка 1) уменъш. от копаниця 1; 2) полозок [Другого дня по обіді я сам якось бавився на оборі, стругав копанички до санок ,(Ф/>-I; ср. копаниця З. копанка 1) яма, вырытая для скопления воды; обл. копань, копанка [Посередині чорніла яма, обставлена очеретом. То—копанка для води (Мирн.)]; 2) небольшой колодец без сруба [Дівчина нахилилась над копанкою, бере воду та стиха співає... (Мирн.)]. копання копание; разг. копка; рытьё [Станиці готувалися до виїзду на копання каналу (перекл. з Бабаевсъкого)]. Ср. копати 1. копаночка уменъш., ласк, от копанка [Яка копаночка там славна, каченятка було Й на став не хочуть... (Вовч.)]. копань, -ні см. копанка. копати, -паю, -паєш, копнути, -ну, -нёш 1) копать, копнуть; (о яме и т. п. только несоверш, — ещё) рыть [Чорна земля шугала з Гнатової лопати на окіп, а він копав та копав, не розгинаючись (Коцюб.); Я копав землянку для кухні (Ле); Вирвалися ще за тепла на молотьбу. А обмолотилися, буряки стали копати (Головко); Копнуло кілька душ, розрили листя і побачили — під пеньком лежав цілий клубок гадюк (Коп.)]; ^пати яму кому перен. разг.^ рыть (копать) яму кому; н є ^пай другому ями, бо сам у неї в п а д ё ш поел, не рой другому ямы, сам в неё упадёшь; 2) (преим. соверги. — ногами) разг. бить, удбрить; (толкать) пинать, пнуть [К у н а ш копає його [розбійника] ногою так, що розбійник аж падає на землю: Ось тобі За се! (Фр.); Параска люто копнула масницю ногою, так, що посудина з лускотом покотилася геть у сіни копатися, -паюся, -паєшся 1) копаться; (в поисках чего-нибудь — ещё) рыться [Серед бійців, що копалися поблизу в темряві, хтось дзенькнув лопатою, мабуть, натрапивши на камінь (Гонч.)\ За столом копався в книжках рахівник (перекл. з Шолохова)]; 2) страд, а. копаться; рыться; ср. копати 1. копач, -ча 1) (орудие) с.-х. копач [Він узяв копач і вивернув із землі буряка (Донч.)]; 2) (о человеке) копач, землекоп [На заплаву вийшли копачі (Криж.)], Копенгаген Копенгаген. копёр, -пра техн. копёр. копець (род. копця и кіпця) межевой знак [Ех, діду Охріме, не пізнати вже вам тоді і з свічкою своїх двох із половиною десятин, хЧ)ч і підкопували все літо кіпці. Бо межі зорано ж! (Головко)]. копил, -ла 1) сапожн. колодка [Подумав, подумав [Скиба], а далі до чобота і нахиливсь, — стукнув іще раз, удруге молотком і зняв чобіт з рубля, що правив йому за копил (Головко)]; всі на один ^л разг. все на один покрой; па свій ^л переробити разг. переделать па свой лад; 2) (в санях) коиьіл [Сани йшли у затоки, стукались копилами (Коцюб.)]. копилёць, -льця уменъш. от копил. копилити, -лю, -лиш: ^тн губи (г ^ б у) разг. фам. оттопыривать губы, надувать губы; перен. важничать [Карач-бей хитав головою і копилив губи (Риб,)]. копйлка копйлка. копилля собир. 1) колодки [Розгубився, як швець з копиллям (Ном.)]; 2) копылья, копылы. Ср. копил 1—2. копиловий сапожн. колодочный. копильчакй, -ків обл. дровни. копирсати, -саю, -саєш, копирснути, -пу, -нега ковырять, ковырнуть [Христя, схилившися над шитвом, копирсала голкою (Мирн.); — Як хтось почне, то й я копирсну заступом скільки там разів,— сказав Кар- по і пішов у хату (Н.-Лев.)]. копирсатися, -саюся, -саєшся разг. ковыряться [Він довго копирсається дротиною в своєму цибухові, заглядаючи всередину люльки (Сміл.)]. копирснути см. копирсати. копистка месилка, мешалка, весёлка [[Ме- лашка], хапаючись, так повернула кописткою в горшку, що вона зав'язла в густій лемішці, хруснула і переломилась (Н.-Лев.)]. кописточка уменъш. от копистка. копит, -та обл. см. копито. копитень, -тпя бот. (Азагит Ь.) копытень. копитечко уменъш., ласк, копытце. копйти, -плю, -пиш 1) (силы, энергию и т. п. редк. о состоянии) копить, скоплять [Скупий не спав — робив, Скупий не їв — копив (Боров.)]; 2) (складывать в копны) с.-х. копнить. копитний копытный. копйтнпк см. копитняк. копитні, -них сущ. зоол. копытные. копитняк,-ка, копйтпик, -ка бот. (АзагитЪ.) копытень [А всякого зілля, квіток! і копитник хрещатий, папороть розрослась купою; пахуча березка., повилась (Вовч.)]. копито, редк. копито 1) копыто [Коні стоять, до походу готові, Землю копитами б'ють (Терас.)]; з г*>пйта [вскач] с места в карьер [О м е л ь к о: Коні наші потомились, бо ми з копита вскач погнались (Тоб.)]; куди кінь з ^том, туди й жаба з хвостом см. жаба1; 2) сапожн. обл. колодка [Коли сь швець, пильнуй свого копита] (IIом.)]; 0 на своє г*>пйто перен. разг. на |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)