Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 784):
Попередня 
Наступна

коп
373
КОП
копальник спец. копальщик, копатель.
копальниця спец. копалыцица, копатель-
иица.
копальня копь; (для добычи руды) рудник;
(обычно мн. ч.) копальні, -лень копи; (место
разработки драгоценных ископаемых)
прииск; мн. ч. прииски [Линуть глибокі
копальні в серце залізне землі (Сое); Сам-
борський привів нас до найближчої
копальні (Трубл.)]; соляні ~ні Соляные копи
[В хрустальних галереях соляних копалень
ми нишкли схвильовано, вражені
видовищем небаченої краси (Смол.)].
копаний рытый.
копаниця разг. 1) род мотыги или заступа;
2) обл. идущее на полоз выкопанное с
корнем дерево; обл. копань; З) (в санях) полоз.
копанйчка 1) уменъш. от копаниця 1; 2)
полозок [Другого дня по обіді я сам якось
бавився на оборі, стругав копанички до санок
,(Ф/>-I; ср. копаниця З.
копанка 1) яма, вырытая для скопления воды;
обл. копань, копанка [Посередині чорніла
яма, обставлена очеретом. То—копанка для
води (Мирн.)]; 2) небольшой колодец без
сруба [Дівчина нахилилась над копанкою,
бере воду та стиха співає... (Мирн.)].
копання копание; разг. копка; рытьё [Станиці
готувалися до виїзду на копання каналу
(перекл. з Бабаевсъкого)]. Ср. копати 1.
копаночка уменъш., ласк, от копанка [Яка
копаночка там славна, каченятка було Й
на став не хочуть... (Вовч.)].
копань, -ні см. копанка.
копати, -паю, -паєш, копнути, -ну, -нёш
1) копать, копнуть; (о яме и т. п. только
несоверш, — ещё) рыть [Чорна земля
шугала з Гнатової лопати на окіп, а він копав
та копав, не розгинаючись (Коцюб.);
Я копав землянку для кухні (Ле);
Вирвалися ще за тепла на молотьбу. А
обмолотилися, буряки стали копати (Головко);
Копнуло кілька душ, розрили листя і
побачили — під пеньком лежав цілий клубок
гадюк (Коп.)]; ^пати яму кому перен.
разг.^ рыть (копать) яму кому; н є ^пай
другому ями, бо сам у неї
в п а д ё ш поел, не рой другому ямы, сам
в неё упадёшь; 2) (преим. соверги. —
ногами) разг. бить, удбрить; (толкать)
пинать, пнуть [К у н а ш копає його
[розбійника] ногою так, що розбійник аж падає
на землю: Ось тобі За се! (Фр.); Параска
люто копнула масницю ногою, так, що
посудина з лускотом покотилася геть у сіни
копатися, -паюся, -паєшся 1) копаться; (в
поисках чего-нибудь — ещё) рыться [Серед
бійців, що копалися поблизу в темряві,
хтось дзенькнув лопатою, мабуть,
натрапивши на камінь (Гонч.)\ За столом
копався в книжках рахівник (перекл. з
Шолохова)]; 2) страд, а. копаться; рыться;
ср. копати 1.
копач, -ча 1) (орудие) с.-х. копач [Він узяв
копач і вивернув із землі буряка (Донч.)];
2) (о человеке) копач, землекоп [На заплаву
вийшли копачі (Криж.)],
Копенгаген Копенгаген.
копёр, -пра техн. копёр.
копець (род. копця и кіпця) межевой знак
[Ех, діду Охріме, не пізнати вже вам тоді
і з свічкою своїх двох із половиною десятин,
хЧ)ч і підкопували все літо кіпці. Бо межі
зорано ж! (Головко)].
копил, -ла 1) сапожн. колодка [Подумав,
подумав [Скиба], а далі до чобота і
нахиливсь, — стукнув іще раз, удруге
молотком і зняв чобіт з рубля, що правив
йому за копил (Головко)]; всі на один
^л разг. все на один покрой; па свій
^л переробити разг. переделать
па свой лад; 2) (в санях) коиьіл [Сани
йшли у затоки, стукались копилами
(Коцюб.)].
копилёць, -льця уменъш. от копил.
копилити, -лю, -лиш: ^тн губи (г ^ б у)
разг. фам. оттопыривать губы, надувать
губы; перен. важничать [Карач-бей
хитав головою і копилив губи (Риб,)].
копйлка копйлка.
копилля собир. 1) колодки [Розгубився, як
швець з копиллям (Ном.)]; 2) копылья,
копылы. Ср. копил 1—2.
копиловий сапожн. колодочный.
копильчакй, -ків обл. дровни.
копирсати, -саю, -саєш, копирснути, -пу,
-нега ковырять, ковырнуть [Христя,
схилившися над шитвом, копирсала голкою
(Мирн.); — Як хтось почне, то й я копирсну
заступом скільки там разів,— сказав Кар-
по і пішов у хату (Н.-Лев.)].
копирсатися, -саюся, -саєшся разг.
ковыряться [Він довго копирсається дротиною
в своєму цибухові, заглядаючи всередину
люльки (Сміл.)].
копирснути см. копирсати.
копистка месилка, мешалка, весёлка [[Ме-
лашка], хапаючись, так повернула
кописткою в горшку, що вона зав'язла в
густій лемішці, хруснула і переломилась
(Н.-Лев.)].
кописточка уменъш. от копистка.
копит, -та обл. см. копито.
копитень, -тпя бот. (Азагит Ь.) копытень.
копитечко уменъш., ласк, копытце.
копйти, -плю, -пиш 1) (силы, энергию и т. п.
редк. о состоянии) копить, скоплять
[Скупий не спав — робив, Скупий не їв —
копив (Боров.)]; 2) (складывать в копны) с.-х.
копнить.
копитний копытный.
копйтнпк см. копитняк.
копитні, -них сущ. зоол. копытные.
копитняк,-ка, копйтпик, -ка бот. (АзагитЪ.)
копытень [А всякого зілля, квіток! і
копитник хрещатий, папороть розрослась
купою; пахуча березка., повилась (Вовч.)].
копито, редк. копито 1) копыто [Коні
стоять, до походу готові, Землю копитами
б'ють (Терас.)]; з г*>пйта [вскач] с
места в карьер [О м е л ь к о: Коні наші
потомились, бо ми з копита вскач
погнались (Тоб.)]; куди кінь з ^том,
туди й жаба з хвостом см.
жаба1; 2) сапожн. обл. колодка [Коли сь
швець, пильнуй свого копита] (IIом.)];
0 на своє г*>пйто перен. разг. на

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)