Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кор 377 кор користати, користатпся см. користуватися. користолюбець, -бця корыстолюбец; стяжатель, любостяжатель. Ср. користолюбний. користолюбний корыстолюбивый, корыстный, своекорыстный; разг. корыстливый; уст. стяжательный [Розсудливі, користолюбні не вважають на почуття, прагнення своїх дітей (Горд.)]. користолюбно нар. корыстолюбиво, своекорыстно. користолюбство корыстолюбие, корысть, своекорыстие; любостяжание. Ср. користолюб- пий. користування, (реже) користування (чим и з чого) пользование (чем) [Всі громадські землі колгоспу повинні перебувати в колективному користуванні самого колгоспу (Колг. вироби, енцикл.)]; місця громадського *^ня места общественного пользования; тимчасове г^ня временное пользование; (за вознаграждение — ещё) прокат (разг.); дати, взяти в (на) тимчасове ^ня дать, взять во временное пользование; разг. дать, взять на подержание (напрокат). користуватися, -рйстуюся, -рйстуєшся (чим и з чого) и користатися, -стаюся, -стаешся (чим и з чого) и обл. користати (з чого и обл. що) пользоваться (чем) [3 давніх- давен у всіх війнах парламентери користа- лися правом недоторканності (Гонч.); Не штука, хлопче, сто штук знати! А штука є: з одної користати (Федьк.)]; ^тися і з своїх прав (своїми правами) пользоваться своими правами; ^тися послугами (послугою; ласкою) кого-нёбудь пользоваться услугами (услугой; любезностью; уст. милостью) кого-нибудь, одолжаться кому- нибудь. користувач юр. пользователь. користь, -ті польза; (о результате разг.— еще) прок, толк; (извлекаемое с корыстными целями—ещё) выгода, прибыль, разг. корысть, расчёт [..Горький — величезний ху- дожпій талант, який дав і дасть багато користі всесвітньому пролетарському рухові (Ленін)]; з г^ті (почему) из-за выгоды, но расчёту [Ти від серця чи може з користі за таке діло взявся? (перекл. з Горького)]; з цього не буде ^->ті из этого не будет пользы (разг. проку, толку); іти н а с^ть идти на (в) пользу; разг. идти впрок; мати ^ть иметь пользу (выгоду); разг. выгадывать; н а ^-»ть а) (кому, чему) на пользу [Не пан ставив будинки. Мужичі руки складали до бруса брус, до балки балку, і все те мусить тепер служити на користь людям (Коцюб.)]; б) (кого, чего) в пользу [Шевченко в Петербурзі віддається не тільки літературній роботі, а й бере участь у виступах на користь недільних шкіл (Корн.)]; яка з ньбго ч-'Ть? какая из него польза?; разг. что из него проку (толку)?; яка з того ~»ть? какая в том польза?; разг. какой в том толк (прок)?; яка з цього «*ть? какая из этого польза?; какой из этого толк (прок)?; разг. что в этом проку (толку)? коритар см. коридор. корити, -рю, -рйш корить; (мягко) журить [Мати, довга Лукія, наставляла, корила дочку (Горд.); О, не кори мене, любий, за мрії про славу (Л. Укр.)]. коритися, -рюся, -рйшея подчиняться; (слушаться) повиноваться; (после борьбы — обычно) покоряться [Юркові Олекса корився ніби набагато старшому за себе (Козач.); Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати (Л. Укр.)]; переставати, п е^р естати <^тися переставать, перестать подчиняться (повиноваться), выходить, выйти из подчинения (из повиновения). корйто 1) (вещь) корыто; 2) (на земле) обл. русло [Ярами, коритами вігехлих річок, лісовими нетрями, прикриваючись нічною темрявою, ховаючись мов од дикого звіра, тікало од пана і панщини все, що не заплісніло в неволі (Коцюб.)]. коритоподібний корытообразпый. коритце уменъш. корытце [Розламалося коритце, Де ллють коням зоду (Ф/>.)]. корифей корифей [Ленін — великий корифей науки, неперевершений майстер матеріалістичної діалектики — безстрашно відкидав старі, вугжилі погляди^ (Біогр. Леніна)]. корифейка театр, корифейка. кориця корйца; уст. киннамон. коричневий разг. коричневый. коричний коричный. коричнюватий коричневатый. корйчньовий коричневый. коріандр бот. (Согіапйгит Ь.) кориандр. корівка уменыи.у ласк, коровка [Договорились з командиром Лисенком, щоб він заховав наших корівок у лісі (Шер.)]. корівник с.-х. коровник [За селом, па степу стояв колгоспний корівник (Козач.)]. корївниця коровница. корівонька ласк, коровушка. корівчина разг. коровка; прен. коровёнка [Купив [Грицько] пару биків та корівчину за останні гроші, які заробив (Мирн.)]. коріпець, -пця 1) уменъш. корешок [Л є в, оговтавшись, виймає з кошеля якісь корінці та зілля (Л. Укр.)]; 2) (часть блокнота, книги и т. п.) корешок [Ляля стояла перед своею книжковою шафою, торкаючи поглядом знайомі корінці томів (Гонч.)]. корінний 1) прил. коренпбй [В кожну боротьбу за кожну злобу дня треба вкладати нерозривний зв'язок з корінними цілями (Ленін)]; О^нййкінь коренная лошадь, коренник; 2) (род. корінного) сущ. коренной (конь), коренная (лошадь), коренник [Корінний несподівано звівся на диби (Шиян)]. корінник, -ка кореннйк. коріння собир. 1) корни [Буря пройшла, вирвала кілька дубів з корінням, поламала силу молодого гілля (Мирн.)]; яке ^ня, таке і насіння поел, яблоко от яблони недалеко падает; 2) (о некоторых корне- плодах, употребляемых в пищу) коренья. коріннячко собир. уменъш., ласк, корешки, корни; ^яке г^ко, таке і. насій- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)