Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
хор 381 кор х и ~ший немного короче, покороче. корочка уменыи., ласк, корочка. корочок, -чка уменыи., ласк. 1) прббочка, пробка; 2) уст. каблучок. корпатися, -паюся, -паешся разг. копаться [Антосьо все корпавсь у кашпуці; далі вийняв цілу паку бумажок—все по десять та й по десять — і дав одну тому, що просив (Свидн.)]. корпїти, -плю, -пйш равг. корпеть. корпія мед. уст. корпия.- корпоративний корпоративный. корпоративність, -пості корпоративность. корпорація корпорация [Вишгородські будівельники були об'єднані в ремісничі корпорації (Вісник АН УРСР, 1949, 8)]. корпуленція шутл. корпуленция. корпус, -су корпус [Він схопивсь з місця і, плентаючись ногами, всім корпусом^ рішуче подався до дверей... (Вас); Майбутній корпус електроцентралі вже підносився над землею (Собко); По шляхах рухались бронетанкові частини й маси кінноти козачого корпусу (Гонч.)]. корпускула физ. корпускула. корпускулярний физ. корпускулярный. кбрпуспий корпусный; ~ний плуг с.-х. корпусный плуг. корпусник спец. корпусник. корсаж корсаж. корсажний корсажный. корсажниця спец. корсажница. корсак, -ка зоол. корсак. корсар, -ра мър. ист. корсар. корсарство мор. ист. корсарство. корсарський мор. ист. корсарский. шрсёт1 (род пояса, род бандажа) корсет. корсет2 см. корсетка. корсетина разг. (худая) корсетка. корсетка, корсет (род кофты-безрукавки) корсетка [Тьотя безпорадно тримала на руках свою залежану, побиту міллю корсетку (Гонч.); Корсет зелений, з доброго сукна (Вовч.)]. корсетниц корсётпый. Ср. корсет1. корсетник спец. корсетник. корсетниця спец. корсетница. Корсіка Корсика. корсиканець, -пця корсиканец. корсіканка корсиканка. корсіканськиії корсиканский. корсікаиці, -ців корсиканцы. корт, -ту спорт, корт [У Москві на закритих кортах стадіону «Динамо» проходять всесоюзні змагання з тенісу (Рад. Укр., 1946, III)]. кортеж, -жу кортеж [Простоволосі, на холодному вітру, [мужики] довго дивились услід кортежу (Риб.)]. кортежний кортежный. кортссп, -сів полит, кортесы. кортпк мор. кортик. кортіїв орган анат. кбртиев орган. кортітп, -ртйть (кому" и кого) безл. разг. (очень) хотеться (кому), сильно хотеться (кому), не терпеться (кому); (с неопр. ф глагола разг. — еще) подмывать (кого), раздать (кого) [Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить застромити всередину руку, зворушити мертве стебло і пустити з неволі придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля (Коцюби)]; ~ртйть к о г б (кому) (очень) хочется кому, сильно хочется кому; (при некоторых глаголах—еще) не терпится кому, разг. неймётся кому, подмывает (разбирает) кого [Дуже кортіло вовкові попоїсти (ііоп.)\ Мене не раз кортіло до його піти, відвідати, та все не смів (Федък.)]; гуртить чого хочется чего, манит (тянет) что [Хліб на столі лежить, — кортить його (Мирн.)]\ щоб не г^ртіло кому (кого) разг. чтобы не хотелось кому, чтбоы не тянуло кого; разг. чтобы не повадно было кому [А нині я вам не дам нічого, щоб вас не кортіло на гуляння (Фр.)]. корування обл. лечение [Любов: Заборонили писати! Се варварство, а не корування! (Л. Укр.)]; см. лікування. керувати1, -рую, -руєш (що) сдирать кору (с чего) [Ті стяте дерево корують, Ті ріжуть пилами, чвертують, Кладуть у стоси і в стоги (Фр.)]. корувати2, -рую, -руєш (кого, що) обл. лечить [Психіатр: ..Ми не корусмо нудотою (Л. Укр.)]; см. лікувати. коругбв обл. см. корогва. корунд мин. корунд. корундовий мин. корундовый. корупція коррупция. корх (мера длины) уст. корх [Дощ як затявся, і трохи не на корх лежало на шляху пилу (Мирн.)]. корч1, -ча (предмет) 1) (суковатое дерево, затонувшее в воде) коряга [Всюди в воді пливли колоди, корчі й дошки (Ільч.)]; 2) (выкорчеванное дерево или пень) корча [Втомлений за ніч, Гуменний присів на трухлявий вологий корч (Гонч.)]; 3) (растение) куст [Ішов Ведмідь з Вовком по лісі, аж ось зацвірінькав якийсь пташок у корчах (Фр.)]. корч2 (болезненное явление) разг. см. корчі. корчастий 1) густой; (растущий пышным кус- том) кустистый [Садочок вишневий корчастий (Грин. — Сл. Гр.)]; 2) (кривой, суковатый, с наростами) разг. коряжистый [Сутулуватий, з товстими бабськими ногами, він стояв біля столу, мов корчастий пеньок (Шиян)]. корчёмннй уст. корчемный. корчити, -чу, -чиш 1) корчить, разг. скрючивать, крючить, корёжить; (о судороге — ещё) сводить [Переправа вигинається, як гармонь, корчить її всю (Шиян); Тихін.. і руки розкидав, а з рота кров, і судороги його корчать (Головко)]; 2) (представлять из себя кого-нибудь) разг. корчить [Нема нічого смішнішого і нічого шкідливішого, як корчити з себе стариків, що давно вже перейшли всі рішучі епізоди боротьби! (Ленін)]. корчитися, -чуся, -чишся 1) корчиться; скрючиваться, крючиться, корёжиться [Видко було, як під старою свиткою корчилось тіло, наче пружина (Коцюб.); Буржуазні країни корчаться в задусі капіталістичного за- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)