Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кор 382 кос чарованого кола (Літ. газ., 1946, І)]; і 2) страд, з. скрючиваться; сводиться; ср. корчити 1. корчі, -чів корчи (разг.), судорога; ед. ч. корч (род. корчу — м. р. и корчі — ж. р.) корча (разг.), судорога ІНартал, дико, проникливо крикнувши, затіпався мов у корчах (Л. Укр.)\ Корч, схожа на усмішку, смикнула миттю пожовклі, як шкіра, риси (перекл. в Серафимовича)]. корчма уст. корчма [Стояла корчма па перехресті трьох найголовніших шляхів (Верш.)]. корчмар, -ряуст. корчмарь, корчемник [Корчмар., налив Миколі півкварти горілки й трохи не долив (Н.-Лев.)]. корчмарка уст. корчмарка, корчемница. корчувалка техн. корчевалка. корчувальний техн. корчевальный. корчування корчевание, корчёвка [Пам'ятає: продаж лісу під корчування оголошений був навесні (перекл. з Панфьорова)]. корчувати, -чую, -чуєщ корчевать [Він рубає ліс, корчує поле, ставить доми — і в диких хащах на незайманщині постає нова оселя! (Смол.); Доти залишилися майже цілими, і їх уже після всього доводилось корчувати в землі зривчаткою (Гонч.)]. корчуватий 1) (о местности) корчеватый; ~та дорога корчеватая дорога; 2) (о реке и т. п.) корчеватый, коряжистый; 3) (о дереве) коряжистый [Надбережні корчуваті верби полоскали свої свіжі віти в запіненій, мутній., воді (Ле)]. корчуватися, -чується корчеваться. коршак, -ка коршун [Якийсь неспокій У голові кружляє одинокій, Як чорний коршак по степу німім... (Рил.); Коршаки ширяли під хмарами і кричали, захлинаючись від жадоби здобичі (Скляр.)]. кбрюка, корюшка ихт. корюшка. корявий разг. корявый [Корява яблуня зверху осипала його густими бризками (Мирн.)]. корявість, -вості разг. корявость. корявітп, -віє разг. становиться корявым. коряво нар. коряво. коряк1, -ка (сосуд с ручкой) ковш; (для отлива воды из судна — обычно) черпак, плица (спец.) [Льохи, шинки з шинкарками, 3 винами, медами Закупили запорожці Та й тнуть коряками! (Шевч.)]. коряк2, -ка (о народности) корйк. коряки, -ків коряки. коряцький корякский. корячка. кор ячка. корячкуватий разг. коряжистый; (узловатый) корявый [Нарубав [вовк дерева], тягне 'до лисички. Глянула та, аж воно таке корячкувате, що й на полицю в плуг не вибереш, не то на полозок (народна казка)] Низька, корячкувата постать спинилась на хатнім порозі (Коцюб.)]. корячок, -чка уменъш. ковшик; черпачок, черпалка [Прийшли хлопці, випили по корячку, сіли, їдять собі галушки (Греб.); Та візьміть з собою корячок, щоб вичерпати воду з човна (Н.-Лев.)]. Ср. коряк1. косб1 (на голове) коса" [Волосся гладко зачесане у дві коси і заложене навколо голови (Л. Укр.)]; /^си (мн. ч.) кбсы; (неза- плетённые — ещё) вблосы [Вона заплітає на ніч свої довгі коси (Вовч.)]. коса2 с.-х. коса [Блискотіли коси в травах, Травах повноліття (Тич.)]; найшла ^са на камінь погов. нашли коса на камень. коса3 геогр. коси [Човник пристав до піщаної коси (Десн.)]. коса4 анат. обл. селезёнка [Коса свиняча, що коло печінки, довгенька (Ном.)]. косар, -ря 1) косарь, косец [А в полях і дзвону й брязку, як мантачать косарі... (Тич.)]; 2) энт. сенокбсец. косарик 1) уменъш., ласк, от косар 1 [Гей, нуте, косарі, ви косарики мої! (Ном.)]; 2) бот. , шпажник (один цветок); ср. косарики; 3). (паук) энт. сенокбсец. косарики, -ків бот. (Оіайіоіиз Ь.) шпажник. косарка с.-х. косилка [По заливних берегах Удаю на рівнинних місцях працювали косарки (Десн.)]. косарський косарский [Серед отави ключ косарський виступає, Що ручку перейдб, то й плещуть молотки (перекл. Рильського)]. косатий разг. с косами [Дві дівки косатих та два парубки усатих (Чуб.)]. косеканс мат. косеканс. косеня, -пяти уменъш. разг. косичка;~(о плохой — обычно) косица [Було заплете ті косенята, достоту так, неначе кішка ноза- смоктує (Н.-Лев.)]. коси (род. кіс) см. коса1. косий косбй; (страдающий косоглазием — ещё) косоглазый [Косий дощ нещадно сік посірілі стіни будинків (Риб.); Ковпак відступив крок назад і подивився на мене косим, педовірливим поглядом (Верш.)]\ ^сий на одно око косбй на один глаз; (в сказуемом — ещё) косит на один глаз. косинець, -пця 1) (род линейки) угольник, наугольник, треугольник; 2) (полка; накладка для рамы и т. п.) наугольник. косинка косынка [Волосся вибивалося чорними пасмами з-під косинки і спадало на великі, в синіх колах очі (Панч)]. косинус мат. косинус. косинчик І) угбльничек, наугбльничек, треугольничек; 2) наугбльничек [— Та як на лихо немає чим гаразд і пришанувати вас,— гомоніла вона, переглядаючи на косинчику ще якісь пляшки (Вас.)]. Ср. косинець 1—2. косити1 (кошу, косиш) (снимать хлеб, траву) с.-х., перен. косить [Ще за дня йшов він на поле в ті місця, де завтра мали косити чи сапати (Козач.); Він одважним був танкістом, Ворогів косив (Мур.)]; кінчити ^ти кончить косить; разг. откосить. косити2 (кошу, косиш) (о взгляде; о направлении и т. п.) косить; (с дополнением рот, глаза — ещё) скашивать [Нюрка, трохи косячи оком від страху, неодривпо стежила за Валерієм... (Ільч.); Олександра Іванівна кинула на мене своїми прекрасними сірими очима. Ліве око косило, але погляд був живий, пронизливий і гарячий (Смол.)]. коситися1 (коситься) страд, з., безл. коситься. Ср. косити1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)